Яке місце відвели олігархам у передвиборчих програмах

Після Майдану запит суспільства на зміни структури економіки, зокрема, і щодо впливу на неї олігархів, посилився. Проте партії, що беруть участь у виборах, присвячують цій проблемі не дуже багато уваги - порівняно із обіцянками зниження податків та підняття пенсій.

Ще більш скромними є пояснення, що робити з олігархами далі.

Вже під час попередніх парламентських виборів 2012 року опитування показували, що майже половина - 47% українців - вважають, що діяльність Ради спрямована передусім на захист інтересів великого капіталу.

За даними Центру Разумкова, ще близько третини українців тоді вважали олігархів головною рушійною силою фальсифікацій і порушень під час виборів.

Згідно із опитуванням, проведеним напередодні нинішніх виборів Research & Branding Group, майже половина українців негативно ставиться до представників великого бізнесу.

Певні "натяки" на важливість проблеми лунають і з-за кордону.

"Янукович привів країну на межу фінансової прірви, тоді як його близькі та прибічники-олігархи ставали божевільно та нездорово багатими", - писала 1 грудня 2013 року британська Guardian, пояснюючи справжні причини початку протестів на київському Майдані.

А німецький канцлер Ангела Меркель, виступаючи перед німецькими підприємцями на початку жовтня, назвала приборкання олігархів серед найважливіших очікувань від позачергових парламентських виборів в Україні разом із боротьбою з корупцією та відновленням стабільності економіки:

"Україна перебуває у складній економічній ситуації. 26 жовтня відбудуться вибори. Ми сподіваємося, що після цього наступить етап, коли Україна може приділити більше уваги економічним проблемам, подоланню корупції та обмеженню впливу олігархів".

Водночас Петро Порошенко, ще до того як виграв президентські вибори, заявляв, що не вважає великий бізнес як такий джерелом небезпеки:

"В Україні є чимало заможних людей, для яких державні посади служать місцем власної наживи, але є і чесні бізнесмени, які створюють робочі місця і приваблюють в Україну інвестиції", - заявляв пан Порошенко, наголошуючи що у важкі часи на благо держави мають працювати люди, які на практиці довели, що можуть вирішувати складні економічні питання.

Саме через це нинішній президент, а тоді - народний депутат, не вбачав у призначенні на посади губернаторів таких бізнесменів, як Ігор Коломойський та Сергій Тарута, які впродовж багатьох років посідали чільні місця у рейтингах українських багатіїв.

"Якщо вони принесуть мир і спокій у східні регіони України, якщо вони здатні забезпечити захист і безпеку людей, то мені все одно, скільки у них грошей", - заявляв Петро Порошенко на початку березня цього року.

Меритократія замість олігархії?

Тепер політична сила, яка іде на вибори під іменем президента - "Блок Петра Порошенка" - у своїй програмі "виступає за впровадження реальної конкурентної економічної моделі в Україні", яка має призвести до меритократії (букв. "влада достойних"), де "найрозумніші, найпрацьовитіші і найенергійніші досягають найбільшого особистого успіху, який служить усьому суспільству".

Далі у програмі "Блоку Петра Порошенка" йдеться про кілька кроків, які економісти зазвичай згадують, коли йдеться про подолання олігархії (букв. "влади небагатьох"). Наприклад, у напрямку боротьби із монополіями та сприянню розвитку малого бізнесу.

"Антимонопольний комітет має стати ключовим економічним регулятором. Поле його діяльності – від запобігання монополізму і картельним змовам у великому бізнесі до гарантій чесної конкуренції малому підприємництву. Це, зокрема, стосується житлово-комунальної сфери, де внаслідок монополізму споживачі не отримують належної якості послуг", - ідеться в програмі.

Радикальні руйнівники олігархату

Як комуністи, так і "Правий сектор" пропонують ламати і руйнувати олігархічну модель української економіки.

Тільки КПУ у своїй програмі говорить, що не зраджує своїй думці, що "влада - сторожовий пес кримінально-корумпованого олігархату", а "Правий сектор" каже, що "суспільний переустрій, а саме: злам олігархічно-кримінальних моделей" є головною метою діяльності політичної сили.

Задля подолання олігархату КПУ пропонує "націоналізацію законним шляхом стратегічних галузей, повернення державі контролю над надрами і природними ресурсами, заборону купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення, державну підтримку вітчизняного товаровиробника, науки і працівників села, державну монополію на виробництво і реалізацію алкогольних і тютюнових виробів".

"Правий сектор" пропонує програму "повернення до державної власності вкрадених в українського народу активів та капіталів".

Радикальна партія Олега Ляшка обіцяє "усунути олігархів від керівництва державними підприємствами", а ті олігархи, які є власниками приватних підприємств "доплатять за копійчану приватизацію підприємств, які приносять їм надприбутки". В іншому разі, йдеться у програмі цієї політичної сили, ці підприємства будуть повернуті у державну власність. Водночас, за задумом партії Ляшка, саме гроші олігархів мають стати рушієм виходу України із економічної кризи:

"Введемо кризовий податок для олігархів, який наповнить бюджет та зупинить інфляцію".

Натомість "Блок лівих сил України" пропонує боротися із олігархами і радикалізмом "за відсторонення олігархів від влади, проти будь-якого радикалізму, який ослаблює і розколює суспільство в інтересах ворогів України".

"Політичним провокаторам, прислужникам олігархів не місце в українському парламенті!", - йдеться у програмі лівих, які також виступають "за повернення до державної власності стратегічних галузей промисловості, забезпечення жорсткого державного контролю над надрами і природними ресурсами".

"Ліки" проти олігархів

"Народний фронт", список якої очолює нинішній прем'єр Арсеній Яценюк, вважає, що "малий і середній бізнес має стати в авангарді економічного розвитку країни, середній клас – основою її соціальної структури".

У програмі "Батьківщини", другим номером якої до парламенту балотується екс-прем'єр Юлія Тимошенко, також досить коротко пояснюється, що "розвиток середнього класу має стати локомотивом економічного відродження України та розбудови демократії", адже "лише незалежні люди здатні протистояти корупції та авторитаризму". Водночас, як вважають у цій політичній силі, "великий бізнес має стати соціально відповідальним перед громадянами та довкіллям".

"Свобода" також заявляє про наміри "ліквідувати прірву між багатими та бідними шляхом розвитку середнього класу, який становитиме не менше 60% населення" і дає докладніший перелік ініціатив, "як подолати олігархію":

"Громадянська позиція" вважає, що лише середній клас може "перетворити Україну на сучасну європейську державу". А для розвитку середнього класу в Україні ця політична сила пропонує "захистити право громадян на активну підприємницьку діяльність, їхні власність і капітали, набуті законним шляхом, створити умови для чесної конкуренції без нинішнього диктату олігархів-монополістів".

"Самопоміч" обіцяє обстоювати "звільнення малого та середнього бізнесу від кріпацтва фінансово-промислових груп шляхом запровадження реальної антимонопольної політики".

Про зростання можна забути?

Економіст Володимир Лановий, який має досвід роботи як в уряді, так і в парламенті, вважає, що новий склад Верховної Ради навряд чи буде по-справжньому налаштований на злам "олігархономіки". Він звертає увагу на те, що законодавство, за яким відбуватимуться ці вибори, не усунуло два способи, яким олігархи впливають на парламент та парламентарів: мажоритарні округи та непрозоре фінансування виборчої кампанії партій.

Пан Лановий твердить, що при наявності політичної волі, "посунути" олігархів можна було б і "без націоналізації чи навіть позбавлення майнових прав через рішення судів", застосовуючи виключно методи ринкової економіки, а також позбавивши олігархів можливостей впливати на законодавчу та виконавчу владу через зміни до виборчих законів.

Водночас економіст застерігає, що збереження нинішньої економічної моделі, яка багато в чому зав'язана на олігархів, не дозволить українській економіці швидко відродитися:

"Нинішнє падіння не може бути списано лише на проблему Донбасу та війну. Воно пов'язано із руйнацією фінансової системи та тим, що наша експортна продукція невиправно застаріла. Бо основні виробники - це є олігархічні холдинги, які не модернізують виробництво, і які володіють більшістю підприємств сировинного комплексу, енергетики, металургії та хімічної промисловості".

"Якщо на початку 2000-х ми ще мали якісь азійські чи африканські ринки, то зараз нас звідти витіснили Китай, Індія та Бразилія. А українські експортери втратили конкурентоспроможність, і не стають банкрутами лише тому, що отримують гроші від НБУ через рефінансування своїх банків, які обов'язково входять до складу кожного олігархічного холдингу", - вважає Володимир Лановий, і додає, що саме через це зберігається нинішня структура української економіки, про потребу докорінної зміни якої постійно говорять як українські економісти, так і міжнародні експерти.

"Із деолігархізацією пов'язана і наша модернізація, і структурні зміни, і вихід на нові ринки, і створення нових робочих місць, і зростання ВВП", - наголошує економіст.