Газовий конфлікт: до осені, до зими чи назавжди?

Наступного дня після того, як Росія припинила постачати свій газ до України, прем'єри обох країн заочно обмінялися черговими жорсткими заявами, а ЄС озвучив кілька висновків із своїх спостережень за цим конфліктом. Експерти з обох боків називають різні причини конфлікту і висувають різні припущення щодо того, чим він завершиться.

"Усі поставки газу в Україну тільки після повернення боргів та попередньої оплати. Халява завершилася!" - так прокоментував припинення постачання газу до України російський прем'єр Дмитро Медведєв на своїй сторінці у Facebook.

Те, що російський прем'єр називає "халявою," лише від 2009 року коштувало Україні 50 млрд дол., заявив у парламенті український прем'єр Арсеній Яценюк.

"Україна є третім найбільшим ринком "Газпрому", перед нами Німеччина і Туреччина. В цілому, з 2009 року Україна заплатила "Газпрому" 50 мільярдів доларів США", - повідомив Арсеній Яценюк, пояснюючи причини безрезультатності газових переговорів і подальші плани уряду в енергетиці.

У ЄС поки що не відчувають якихось наслідків українсько-російського газового конфлікту, адже всі обсяги російського газу, призначені для європейських споживачів, справно транспортуються територією України. Проте сам провал газових переговорів сприймають як свідчення більш глибокого конфлікту, який вже впливає і на ЄС.

"На тлі того, що відбувається зараз в Україні, найбільш значним ризиком для нас є розкол Європи. Все, що останнім часом зробили ЄС та ОБСЄ, свідчить, що в Європі далекі від політичного консенсусу. На це вказують як провалені переговори щодо постачання газу Україні, так і збитий в Україні військовий літак", - заявив міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр у Таллінні після зустрічі з керівниками МЗС балтійських країн.

Що відбувається в українсько-російських газових відносинах, ВВС Україна і Російська служба Бі-Бі-Сі запитали у експертів у Москві та Києві.

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру "Номос"

ВВС Україна: Чому газові переговори завершилися безрезультатно?

Михайло Гончар: Насправді відповідь є дуже простою. Хоча ініціатива Єврокомісії щодо тристоронніх газових переговорів була своєчасною і вдалою, у ЄС припустилися однієї стратегічної помилки. Українсько-російський газовий конфлікт у Єврокомісії розглядали виключно як бізнес-конфлікт, тоді як газовий конфлікт є одним із компонентів ведення гібридної війни проти України. Неврахування цього чинника і призвело до фіаско. Тому що якби йшлося лише про ринкові реалії, то дивно говорити про якісь 100-доларові знижки до 385 дол. за тисячу кубів для України, при тому, що спотова ціна газу на європейському ринку нині становить 224 дол. за тис. кубів, а середня ціна самого "Газпрому" для європейських компаній - 372 дол. за тисячу кубів.

ВВС Україна: Яким може бути вихід із цієї ситуації? Чи сторони дійсно зайшли до глухого кута? Як можна враховувати політичні чинники у газових переговорах?

Михайло Гончар: Суто у газових переговорах зробити це неможливо. Єврокомісія буде діяти за шаблоном. І у Росії добре знають, що політичні питання не входять до компетенції європейського директорату з енергетики і комісара Еттінгера. Тому з цієї точки зору ситуація, дійсно, є у глухому куті. Але Росія це використовує для того, щоб повернути Єврокомісію обличчям до "Південного потоку", і змусили її переглянути свою позицію щодо цього проекту під тиском обставини, яку називають "криза в Україні". Тому ґрунту для виходу я не бачу. Хіба що будуть якісь рухи, спрямовані на те, щоб запропонувати нову схему газових відносин між Росією та Україною.

ВВС Україна: Якщо повернутися до офіційних заяв, то виглядає, що Київ зараз більше покладається на Європу, на те, що в уряді називають "великим реверсом". Чи справді цей варіант є реальною альтернативою імпорту російського газу?

Михайло Гончар: З технічної точки зору цей напрямок є цілком реальним. На територію Словаччини з України йдуть чотири труби. Три з них мають потужність у 30 млрд кубів, і одна - 20 млрд кубів. Якщо виокремити для реверсу одну із цих труб, то 30 млрд кубів на рік повністю покривають весь наш імпорт. Це і називають "великим реверсом". Те, що реалізується зараз - "малий реверс" - дасть можливість імпортувати із Європи 8 млрд кубів газу на рік, що недостатньо.

"Великий реверс" залежить від європейської сторони, бо є певна юридична колізія. "Газпром" зарезервував усі потужності словацької ГТС згідно із контрактом та умовою "транспортуй або плати". Тобто, юридично вони є зарезервованими, але де-факто - незавантажені на повну потужність. Україна та європейська сторона виходять із того, що вільні потужності є, так само, як і має бути вільний доступ до вільних потужностей, а "Газпром" каже, що фізична не завантаженість трубопроводів є неважливою, якщо вони законтрактовані юридично. Здавалося, що для Єврокомісії це є глухий кут. Але заяви президента Путіна у Нормандії про те, що у разі, як ЄС сприятиме реверсним постачанням газу до України, "Газпром" скоротить постачання газу Європі, мають змінити ставлення європейців, бо вони сприйняли ці заяви як ультиматум. І тут йдеться вже не лише про інтереси України, а про те, чи зможе Єврокомісія захистити ті правила гри, які вона втілювала на європейському енергетичному ринку впродовж багатьох років.

ВВС Україна: Якими є перспективи розгляду тих двох зустрічних позовів від України та Росії? Вони можуть якось розв'язати конфлікт, чи вони також є елементом якоїсь ширшої схеми?

Михайло Гончар: Якщо проаналізувати ті позови, що висували проти "Газпрому" не тільки Стокгольмському арбітражі, але й, наприклад, у Відні, то жодного успіху "Газпрому" вони не принесли. Власне, до фіналу, до арбітражного рішення не доходило, бо у процесі підготовки до розгляду "Газпром" включав "задній хід", і далі сторони домовлялися на умовах позивача. В тому випадку, коли "Газпром" йшов до кінця, він програв чеській дочірній компанії німецької RWE. Звісно, ніщо не гарантує автоматичного успіху "Нафтогазу" у Стокгольмі, але його позиції виглядають досить виграшними. Якщо буде грамотна юридична стратегія, то шанси на компроміс є.

Проте я думаю, що ситуація вирішиться або цього місяця, або наступного, бо затягування є невигідним самому "Газпрому". Відповідно до контракту 2009 року, український ринок газу приносив "Газпрому" від 12 до 14 млрд дол. щороку. Для порівняння: гучний контракт з Китаєм, коли відповідний газопровід буде збудовано і він запрацює на повну потужність, приноситиме близько 13 млрд дол. Тому попри всю зверхню риторику, для "Газпрому" втрата українського ринку буде дуже болючою, вже не кажучи про загрозу втрат на європейському ринку.

З Михайлом Гончаром розмовляла Анастасія Зануда

Олексій Бєлогор'єв, заступник директора російського інституту енергетичної стратегії

Російська служба Бі-Бі-Сі: Чому "Газпром" перейшов на режим передоплати?

Олексій Бєлогор'єв: Я думаю тут дві причини. Перша в тому, що це не сам "Газпром", а уряд Росії - традиційно використовує газову складову наших відносин у політичних інтересах. А політичні інтереси у нас дуже широкі, вони пов'язані і з тим, що відбувається на сході України, енерго- та водопостачанням Криму. І в цілому з економічним тиском на новий український уряд.

Друга причина полягає в тому, що сам уряд України, "Нафтогаз" дуже далеко зайшли з точки зору невиконання контракту. Навіть з точки зору, мені здається, Стокгольмського арбітражу, "Нафтогаз" веде себе дуже дивно, коли не платить борги, навіть за ті періоди, де ціна на газ є цілком узгодженою.

Очевидно, що уряд України вирішив використовувати гроші, які у неї є, які були виділені на початку травня МВФ, певною мірою адресно для погашення боргів перед Росією за газ, на якісь інші цілі. Мабуть, це теж якоюсь мірою переповнило чашу терпіння.

Російська служба Бі-Бі-Сі: Який може бути вихід з ситуації, що склалася?

Олексій Бєлогор'єв: У будь-якому випадку, мені здається, що це має бути пакетна угода з усіх боків, тобто це є не тільки питання ціни газу. Я думаю, що уряд України почасти лукавить, коли говорить, що готовий виплатити всі борги в десятиденний термін за ціною 268 доларів. Мені здається, що вони просто зараз підтягують терміни, щоб мати в наявності вільні гроші, не направляючи їх до Росії.

Тому єдиний вихід - це все-таки узгодження ціни на умовах, на які Росія вже пішла - зафіксувати ціну в районі 385 доларів.

Зрозуміло, що ця ціна не 268 доларів. Звичайно, Росія могла б поставляти газ дешевше 268, може бути, ще менше, оскільки собівартість видобутку поки це дозволяє, але це ж питання все-таки ринкових цін. Жодна сторона, жодне інше джерело не дасть газ за ціною нижче 380 доларів, хоча зараз говорять 326, я в цьому, чесно кажучи, сумніваюся.

У будь-якому випадку це не 268 доларів, на яких без будь-яких економічних обґрунтувань наполягає уряд України. Мій прогноз, що ситуація вирішиться восени, перед опалювальним сезоном.

Російська служба Бі-Бі-Сі: Чи можливе повторення кризи 2008-2009 років?

Олексій Бєлогор'єв: Зараз чинна умова - літо, все-таки тепло, навіть якщо транзитна криза станеться, якщо Росія вирішить перекрити зовсім постачання через Україну, то це не буде так болісно, як це було в січні 2009 року, на початку 2006 року. Це, з одного боку, підвищує ризик такої кризи, оскільки ціна такого перекриття транзиту нижча для всіх.

З іншого боку, робить менш ймовірним, оскільки як інструмент тиску він є менш ефективним. Тим більше, що Єврокомісія останніми тижнями, як мені здається з Москви, більшою мірою зблизилася з "Газпромом", аніж з позицією "Нафтогазу".

Тобто як інструмент впливу на наших європейських колег, це неефективно. А на Україну, я думаю, це взагалі не вплине, тому що у них зараз своя логіка, своє бачення розвитку подій, яке навряд чи зміниться через перекриття транзиту. Тим більше, що транзит сплачено наперед до початку 2015 року, тобто "Газпром" заплатив за нього авансом.

З Олексієм Бєлогор'євим розмовляла Ольга Алісова