Газові переговори на паузі. Що далі?

Поки в україно-російських газових переговорах триває пауза, у ЄС кажуть, що діалог було б бажано вивести на найвищий рівень. Тим часом обидві сторони переговорів і надалі перераховують, що саме заважає їм домовитися.

Переконатися у нездатності сторін до компромісу можна було хоча б з того, що кожен із трьох учасників переговорів спілкувався з журналістами окремо від інших і давав власну прес-конференцію.

У четвер речники ЄС уточнили слова єврокомісара з питань енергетики Гюнтера Еттінгера про можливість газових переговорів на найвищому рівні між українським та російським президентами: йшлося лише про "розуміння того, що будуть контакти високого політичного рівня".

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що чув про такі ініціативи, проте не знає, що саме малося на увазі. Водночас голова комітету з міжнародних справ російської Державної Думи Олексій Пушков у своєму дописі на Twitter назвав "нахабством" наполягання Києва знизити ціну до 268 дол. за тисячу кубометрів.

"Яценюк вирішив, що "ринкова ціна" на газ - 268 дол. за тис кубів, і диктує нам фіктивну ціну, розраховуючи на допомогу Заходу. Нахабство, одначе", - написав російський депутат і додав, що "у всякого терпіння є межі".

Натомість український міністр енергетики Юрій Продан висунув свою версію, чому газові переговори зайшли в глухий кут. Він вважає, що Росія цілеспрямовано йде на загострення конфлікту, щоб спочатку перекрити постачання газу територією України, а потім на цьому тлі переконати європейських партнерів у тому, що проект "Південний потік" таки доцільно втілювати.

Глухий кут як мета?

Газові переговори безрезультатні лише для України та ЄС, а Росія вже домоглася свого, вважає колишній уповноважений президента з питань міжнародної енергетичної безпеки Богдан Соколовський.

"Росія, насамперед, хотіла, аби Україна визнала чинність контракту 2009 року. І ми його визнали шляхом часткового платежу за борги. У такий спосіб ми поставили у дуже складне становище Стокгольмський арбітраж, а також тих, хто від імені України подаватиме туди позов", - каже експерт.

Він також наголошує, що загалом українсько-російські газові переговори нині виглядають як "нонсенс", бо йдеться про "переговори із агресором".

"Росія домоглася того, щоб висмикнути газ із загального контексту", - каже експерт, називаючи це другим стратегічним досягненням Росії у цих переговорах. Щоб уникнути цього надалі, українську сторону на переговорах треба посилити дипломатами, вважає пан Соколовський.

Ще однією втратою України за час переговорів із Росією є те, що впродовж цього часу майже не відбувалися перемовини щодо альтернативних можливостей постачання газу до України, каже експерт.

Богдан Соколовський також вважає, що результати посередництва ЄС в українсько-російських переговорах поки що досить скромні, але водночас наголошує, що без третьої чи четвертої сторони Україні взагалі не варто вести будь-які переговори з Росією.

У підсумку, як каже експерт, переговори можуть завершитися "або нічим, або поступками".

Із цим погоджується і директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич. Водночас він дотримується більш поміркованої позиції, твердячи, що сторони настільки залежні одна від одної, що просто змушені дійти якогось компромісу.

На погляд експерта, є два варіанти розвитку подій: або Україна та Росія "домовляться у сьомому чи 25 раунді", що означатиме поступки з обох боків, або триватиме затягнуте протистояння із можливим зверненням України, а згодом і Росії до Стокгольмського арбітражу.

Водночас Дмитро Марунич вважає, що у разі, якщо переговори перейдуть на найвищий - президентський - рівень, це не означатиме, що сторони отримають якісь додаткові аргументи. А от небезпека того, що до змісту переговорів можуть потрапити якісь політичні чинники, наприклад, визнання анексії Криму в обмін на значні цінові преференції, цілком можлива, вважає експерт.

Вивести переговори із нинішнього глухого кута, на думку Дмитра Марунича, могла б якась нова ініціатива ЄС. Наприклад, Єврокомісія могла б запропонувати сплатити за газ в українських сховищах. Цей газ буде потрібен, аби транспортувати російський газ до Європи через Україну взимку. А Києву він радить і надалі домагатися більшої знижки, а ще краще - зміни формули ціни, закладеної у газових контрактах 2009 року.

Натомість Богдан Соколовський вважає, що сторони могли б розглянути можливість якоїсь форми акредитивної оплати, коли Україна платила б рахунки за газ, але гроші акумулювалися б на рахунку третьої сторони. Так мало б тривати до досягнення згоди щодо ціни і доки Росія виконає умови угоди, починаючи від стабілізації на Сході України до звільнення Криму, каже він.

Обидва експерти не мають однозначної відповіді на те, чи перекриє Росія газ 16 червня, - це черговий термін, коли Москва може перевести Україну на передполату за газ. З одного боку, всі технічні можливості для цього є, але з іншого боку, впродовж останнього місяця Росія тричі переносила крайній термін запровадження авансових платежів.