Тревел-блог: у пошуках Стамбула

Десята вечора. В інтимну темряву нічого неба вриваються тисячі різнокольорових вогнів. Ми підлітаємо до Стамбула. Тонкими лініями вони окреслюють його вигини, особливо яскравим сяйвом акцентують історичні та модні місця мегаполіса. Заплющую очі перед посадкою і уявляю це величне місто. Яке воно?..

Стамбул античний

Відкриваю очі – і ось ми вже в районі Султанахмет. Казковість нічного Стамбула зникла. Навколо забагато транспорту і туристів, крамничок з їжею та сувенірами, невеличких ресторанчиків і готелів, які нависають прямо на трамвайну колію. У цьому районі десь між колись православною Айя-Софією і мусульманською Блакитною мечеттю зібрався, здається, увесь світ.

Султанахмет – найтолерантніший район Стамбула. Саме сюди у свій перший візит до турецької столиці туристи прямують у першу чергу. Ви можете приїхати з будь-якої країни, сповідувати будь-яку релігію, одягатися в будь-якому стилі і говорити будь-якою мовою – тут вас приймуть яким ви є і привітають пластиковим келихом гранатового фрешу або соковитим кавуном. Звичайно, проданими задорого.

Вислизаємо із натовпу, десь навпроти Софії повертаємо від трамвайної колії праворуч і шукаємо низеньку непримітну будівлю із золотою табличкою на вході "The Basilica Cistern 532 A.D." (Цистерна Базиліка, 532 рік н. е. – Ред.). Швидко сходами униз – і ось воно, античне підніжжя Стамбула.

Палац, який провалився під землю. У Римі це була базиліка, в Константинополі - водосховище для питної води, а в Стамбулі - музей.

Склепіння базиліки тримають 336 мармурових колон, звезених з різних античних храмів. Жодна не схожа на іншу.

Дві колони прикрашають голови Медузи Горгони. Їх називають охоронницями базиліки. За античною легендою, кожен, хто погляне в очі Медузі, перетворюється на камінь.

Натомість, якщо не боятися давніх міфів і розгледіти Горгону ближче, побачите, що вона зовсім не страшна. У неї гармонійні і пропорційні риси обличчя - за античними мірками достатньо, щоб вважатися вродливою.

Колись у сховищі зберігали до 80 тис. кубометрів питної води. Зараз воно наповнене водою приблизно на метр. Під повільну музику в ній танцюють величезні риби. Вони тут господарі.

Стамбул торговий

Піднімаємось на поверхню містичного підводного царства і рушаємо на галас углиб Султанахмет.

Натовп збільшується, люди рухаються швидше і голосніше кричать, пропонують шуби та джинси у подарунок - починається Гранд-базар.

66 вулиць турецької бавовни, підробок відомих брендів, предметів декору із кольорового скла і знижки, знижки, знижки – це Стамбул торговельний. Ще з 1461 року тут продають усе, що вам потрібно і не зовсім.

Фейкові сумки і взуття Valentino, Dolce&Gabanna, Michael Kors, Luis Vuitton...

- У нас тільки з'явилися нові сумки Luis Vuitton. Ти знаєш бренд і номер потрібної моделі? Принесем швидко.

- Та ні, хочемо просто поглянути, що у вас є.

- Тоді запрошую в шоу-рум.

Три повороти. Сходи, якими, мабуть, ходили ще досвідчені торговці часів Османської імперії. Чорні двері, що відчиняються тільки на слово-пароль. І ми у величезному ангарі без вікон та дверей.

Гранд-базар не тільки про шопінг, але і про східну культуру торгівлі.

Правила прості: торгуватися треба аж поки продавець не почне благати або плакати. Якщо благаєте чи плачете ви – продавець виграв.

Місцеві торговці не полінувалися вивчити найсолодші звернення всіма мовами світу: що завгодно, аби ви завітали до їхньої крамниці. Вас будуть називати "Барбі" і обіцяти подарувати турецький острів. Але не ведіться: все одно обдурять.

Найулюбленіші клієнти турків – українці, росіяни і арабки. Перші навіть на сорочці за 20 доларів торгуються до останньої копійки. Останні скуповують найдорожчі підробки відомих брендів, причому одну й ту саму модель беруть у різних кольорах. Із найбільшим "уловом" з шоу-руму виходять саме вони.

Через Гранд-базар прямуємо на запах у напрямку Єгипетського ринку. Він зберігає східні аромати з XVII сторіччя, коли сюди почали поставляти прянощі з Індії через Єгипет.

- Вам до чого спеції?

- До м'яса, риби... А ще, що ви додаєте до супу, щоб він був таким пряним?

- Зрозуміло, потрібно до всього. Почнемо з найпростішого: ось сушені овочі до супу - $25.

Продавець набирає великою лопаткою суміш зі шматочків сушеної моркви, цибулі, різного коріння та зелені.

- Це ж не спеції, а лише сушені овочі. Давайте за $5?

- Та ви що? Ви знаєте, скільки в цьому корисного?! Зрештою, знижуємо ціну до $5, але вирішуємо взяти шафран, куркуму і ще кілька невимовних спеції до риби.

Виходимо. Десь поблизу ринку ще яскраво відчувається типовий стамбульський пряний аромат – він лягає шлейфом через Галатський міст і далі вглиб мегаполіса. Баранина і солодощі, супи з сочевиці - типові турецькі страви згодом щоразу повертатимуть нас у спогадах саме на Єгипетський базар.

Стамбул палацовий

У вухах не вщухає гомін східного ринку, хочеться свободи, простору і краси... Їдемо у палац Долмабахче.

- Сідайте, – звертається до мене в автобусі чоловік у елегантному костюмі.

- Дякую, набігалась уже цим Стамбулом…

- А ви звідки? – запитує він так, наче сам знає, але хоче перевірити.

- З України.

- З України?

- Це…

- Там де війна. Я знаю. Ми знаємо Україну і знаємо війну.

Ми обоє опускаємо очі. А десь спереду вже видніється білосніжний палац.

Долмабахче побудований у XІX сторіччі у стилі бароко. Своєю пишністю він сильно відрізняється він популярного палацу Топкапе, що в районі Султанахмет.

Долмабахче стоїть прямо на Босфорі.

- Ви уявляєте, скільки грошей щоденно приносить Туреччині ця протока? - говорить турист поблизу. - Кожне судно, яке входить в його води, мусить заплатити країні.

Приголомшлива архітектурна композиція на задвір'ї виглядає дуже просто. Не дуже охайні сади, де-не-де недбало відреставровані стіни, пил і павутиння... Здається, в цій країні стільки багатств, що старі палаци вона не дуже то й цінує.

Десь за приміщенням для гарему поряд із кафе нас зустрічає величезна зграя котів. Вільно ходять по столах кав'ярні, навіть якщо за цим столом вже сидять люди, голосно кричать і постійно між собою б'ються.

- Це духи невільниць, жартує офіціант.

Місцеві турки розповідають, що люблять Долмабахче більше за палац Топкапе, адже саме тут жив і помер перший президент Турецької Республіки Мустафа Кемаль Ататюрк.

- Він батько сучасної Туреччини. Саме завдяки йому ми зараз маємо все, - розповідає таксист, який везе нас до наступного району Стамбула.

Стамбул розкішний

Бебек- найдорожчий район європейської частини міста. Тут найдорожча нерухомість, модні клуби і ресторани прямо на воді.

На вулицях можна побачити останні моделі автомобілів. На воді плаває багато яхт.

У Бебеку на диво тихо. Як колись на кораблях до воріт палацу Долмабахче, до ресторанів у Бебеку турки прибувають на водних таксі чи власних яхтах. Приходять, як правило, або сім'ями, або виключно чоловічими компаніями, щоб обговорити бізнес. Турки їдять багато і неспішно, люблять поговорити ввечері кілька годин про справи або "про своє" в родинному колі.

Три-чотири дні в Стамбулі достатньо, щоб сказати, що ви тут були, але замало, щоб його зрозуміти.

Султанхмет, Долмабахче і Бебек - лише крапки в цьому мурашнику.

І попри постійний ґвалт, пробки, натовп туристів, завищені ціни та абсолютний егоїзм цього міста, вам захочеться повертатися сюди знову і знову, щоб одного дня зупинитись десь тут на мить, вдихнути вітер з Босфору і сказати: "Так, це мій Стамбул".