Музика в обмін на зброю. Як Київський симфонічний оркестр їздить Європою

Вперше я побачила Андрія та Арсенія Ставицьких у потязі Берлін-Франкфурт і прийняла їх за росіян. Мені здалося, що вони розмовляли між собою дуже ідеальною російською.

Тож першим бажанням у напівпорожньому вагоні було підійти до цих чоловіків та сказати в обличчя все, що я думаю про війну Росії в Україні. Та сталось так, що ми разом їхали до Варшави й наш наступний пересадочний потяг скасували в останній момент через Великдень.

І поки ми разом із Андрієм та Арсенієм, які виявились батьком і сином, поневірялися пів вечора по вокзалах Німеччини та Польщі, я почула також їхню чудову українську. Та наскільки смішними були мої перші здогадки, я зрозуміла серед ночі вже у Вроцлаві, у їдальні для біженців.

Виявилось, що переді мною наминали суп музиканти Київського симфонічного оркестру.

Батько і син були у відрядженні, заїхали в гості до своєї сім'ї у Німеччину. Батько грає на скрипці, син - на віолончелі, й вони спішили на репетицію з оркестром, з яким гастролюють Європою.

"Збираємо гроші на ЗСУ, - пояснює батько. - До речі, 21 квітня виступаємо у Варшаві, приходьте!"

Так я вперше купила квиток у філармонію і побувала на концерті та за лаштунками української культури, яка через війну не лише переживає турбулентні часи, а й стала окремим фронтом.

Тривожні звуки війни

Сім'ї, як у Ставицьких, називають "музичними династіями".

Дружина Андрія Ольга - скрипалька Національної опери України, її 13-річна донька Марія грає на флейті. Дівчинка та її 21-річний брат-віолончеліст Арсеній мають чимало міжнародних відзнак.

"Війна застала мене вдома. Телевізора давно не маємо, але поруч аеропорт "Жуляни", і коли вранці ми, як музиканти, почули ті звуки особисто, то вже точно знали, що коїться", - каже Андрій.

Як багато українців, він не вірив у війну. Але 23 лютого почувався погано, не міг спати.

Вдень після запису попурі на музику Івасюка Симфонічний оркестр Українського радіо, де чоловік працює понад 15 років, вирішив зробити велике колективне фото, і Андрію ця ідея чомусь не сподобалось. Як він пригадує тепер, це було якесь нездорове відчуття тривоги.

Наступний тиждень сім'я часто проводила у підвалі. Їм пощастило бути разом. У 13 років Арсеній переїхав до Харкова вчитися у музичній школі-інтернаті, де вступив до університету. Та сталось так, що саме перед війною він виступав у Києві, а потім застудився і назад до Харкова не поїхав.

"Бог уберіг, можна так сказати, - розповідає Андрій. - Його однокурсники тікали з гуртожитку як могли. Під обстрілами нам передавали з Харкова концертні речі, паспорт на інструмент".

Посилка вчасно не дійшла. Коли "прилітати", каже батько, стало ближче до дому, родина виїхала з Києва в Карпати. Через годину після їхнього від'їзду ракета вибухнула біля залізничного вокзалу.

Божевільна ідея з туром

"Коли почалась війна, ми як музиканти відчували себе непотрібними, хтось пішов у тероборону, у волонтери", - розповідає Ліза Сіренко, піар-менеджерка Київського симфонічного оркестру.

У їхньому колективі - близько 70 музикантів, а загалом понад 100 людей. Війна обнулила їхні плани - концерт за Вагнером із світовою оперною зіркою у березні, та осіннє турне Німеччиною.

Але згодом, пригадує Ліза, культурний фронт почав набувати обрисів, і мінкульт та агентство з питань мистецької освіти дозволили на певний період виїжджати з України артистам-чоловікам.

Їх в оркестрі не більшість, але деякі інструменти, ось як туба, непопулярні серед жінок, і замінити чоловіків було би складно. Та і симфонії типу Лятошинського можливі лише у повному складі.

Коли чоловікам дали зелене світло, оркестр домовився про тур із організацією KD Schmidt.

Ідея туру здавалась божевільною, каже Ліза, бо гастролі зазвичай планують місяцями, а у німецьких філармоніях концерти розписані на рік. Але їх посунули, бо в топі світу зараз Україна.

Тим часом Анна Ставиченко, виконавча директорка Київського оркестру, яка через війну виїхала з рідними до Польщі, домовилась про репетиції для своїх музикантів у Варшавській філармонії.

Музиканти поїхали у тур з дружинами та дітьми. Польський мінкульт та інститут музики і танцю, каже Ліза, оплатили їм майже все: житло, їжу, транспорт, екскурсії для рідних та навіть психолога.

Та все ж склад Київського симфонічного оркестру трохи змінився. Через війну виїхали не всі - один чоловік, наприклад, зараз водить швидку.

Так серед музикантів опинилось багато запрошених. Автобус, який виїхав із Києва, збирав їх по всій Україні - з Василькова до Тернополя. Біля Львова туди підсіли Андрій та Арсеній Ставицькі.

Синьо-жовті палички, і ніякого Чайковського

Я відразу їх впізнала, щойно зайняла своє місце у Варшавській філармонії. Хоч батько з сином і були в костюмах - уже не такі, як на вокзалі. Коли з'явилися музиканти, глядачі у залі встали.

Виявляється, у філармоніях так не завжди. "Це була така підтримка, аж до сліз", - пригадує Андрій.

Попри дрес-код деякі музиканти виділялись - на кількох контрабасах висіли українські прапорці. А у барабанщика, який на репетиції ходить у синьо-жовтій куртці, були синьо-жовті палички.

На концерті під диригуванням італійця Луїджі Гаджеро, який давно працює в Україні, Київський симфонічний оркестр грав музику відомих українців - Березовського, Скорика, Лятошинського.

У такі моменти хотілося плакати, а надто під час гімну України, який після овацій зіграли вдруге. Це теж щось нове - зазвичай, каже Андрій, музиканти виконують гімн країни, де дають концерт.

До війни, каже Ліза Сіренко, музиканти Київського симфонічного оркестру грали і Чайковського, і Прокоф'єва. Обидва мають зв'язки з Україною, і про це завжди наголошувалось у програмах.

"Але скільки б не було конференцій чи монографій на зразок "Чайковський і Україна", ці композитори все одно асоціюються з Росією, тому зараз офіційна позиція оркестру та моя особиста - ці композитори, разом із іншою російською культурою, також ставляться на паузу", - пояснює Ліза.

На її думку, це саме той момент, коли можна докричатись про унікальність української культури.

Але деяким музикантам, ось як всесвітньо відомій диригентці Оксані Линів, непросто це прийняти.

До війни цю львів'янку називали гордістю України, а нещодавно зацькували у соцмережах і колі колег через згоду на постановку Чайковського разом із російськими музикантами у Болоньї.

Вона пояснювала, що всі росіяни, які з нею співпрацюють, нібито зобов'язані офіційно заявляти про свою позицію щодо війни в Україні. Але це не допомогло.

Від співпраці з Линів відмовились деякі українські митці, та і вона сама зрештою відмовилась від постановки Чайковського.

Музика в обмін на зброю

"Наші концерти, - пояснює Ліза, - не "за мир". Це концерти проти військової агресії Росії".

Щойно музика у Варшавській філармонії стихає, на сцену виходить Андрій Дещиця, посол України у Польщі. У нього в руках англомовний плакат: "Дайте Україні зброю зараз".

"Я розумію, що філармонія не місце для розмов про зброю", - каже Дещиця українською мовою, і закінчує свою думку польською на тому, що усе ж добре, коли є і музика, і зброя.

"Ми були культурним, потім інформаційним фронтом, - коментує виступ посла Ліза Сіренко. - А зараз є надія, що хтось із впливових людей, дипломатів прийде на наш концерт і зможе дати нам більше зброї. Бо саме так це все працює - на особистих контактах, на телефонних дзвінках".

Прибутки від концертів ідуть на різні потреби, їх різні філармонії направляють у ті фонди допомоги Україні, які обирають самі, пояснює Ліза. Це може бути фонд "Повернись живим", а може і фонд для біженців.

Сама по собі симфонія Лятошинського ні з ким не бореться, каже дівчина, однак сам факт, що українська музика лунає від музикантів, які до цієї зали здолали нелегкий шлях, впливає на людей.

Після Варшави Київський симфонічний оркестр відіграв концерт у Лодзі, а до кінця квітня відвідає Дрезден, Ляйпциг, Берлін, Вісбаден, Фрайбург, Ганновер та Гамбург. Коли тур скінчиться, Андрій та Арсеній Ставицькі, як й інші чоловіки-музиканти, за законом мають повернутись в Україну.

Може бути, що тур поїде в Європу далі. А поки він у Німеччині, яка стала для Ольги та її 13-річної доньки Марії Ставицької тимчасовим домом, сім'я може знову трохи побути разом.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!