Як насправді відбуваються обміни. Розповідь колишнього полоненого бійця ЗСУ

Росія звинуватила Україну у свідомому знищенні літака Іл-76 з українськими військовополоненими у Бєлгородській області. Київ це заперечує і каже, що про такий переліт росіяни заздалегідь не попередили.

ВВС зв'язалась з військовим ЗСУ Максимом Колесниковим, що перебував в російському полоні. Його звільнили за обміном в лютому 2023 року. Ми попросили його розказати, як саме логістично відбуваються такі обміни.

Він наголошує, що йому видається дивною інформація міноборони РФ щодо кількості охоронців, які були в літаку з полоненими. За його власним досвідом, конвоїрів мало бути значно більше, ніж троє, про що заявляє російське відомство.

ВВС: Розкажіть про ваш досвід в полоні, етап транспортування до обміну, як він відбувався?

Максим Колесников: Я перебував у полоні з минулого року, точніше з позаминулого і частину минулого року. Звільнили мене, обміняли в лютому 2023 року. Обмін був на кордоні Бєлгородської області та Сумської (саме там, біля пункту пропуску "Колотилівка" мав відбутись і обмін 24 січня 2024 року, за інформацією міноборони РФ, - Ред.).

Логістика була наступна. Спочатку нас з містечка Новозибков у Брянській області автозаками відвезли п'ятеро людей на летовище військове біля Брянська. Потім військовим літаком, скоріш за все, це якраз і був Іл-76, відвезли в Курськ, зібрали людей, й потім в Бєлгород. З Бєлгорода нас на автобусах везли в табір, де ми очікували обміну. В той день, як нас привезли, обмін не відбувся, тому що не могли довезти ще двох полонених.

ВВС: Взагалі у вас була можливість бачити, як відбувається етап транспортування, чи у вас фізично не було такої можливості?

Максим Колесников: Я його відчував на собі, бо я ходив, мене переміщали, я чув. Очі, звісно, були зв'язані, але ми чули розмови, нас було багато. Потім, коли нас привезли вже в табір, там ми були три дні, то ми бачили певну кількість людей.

У нас було три намети по 20 з чимось людей. Тобто це багато, й нас возили чотирма мікроавтобусами з охороною - обов'язково - через що в мене інформація Росії викликає великі сумніви з приводу того, що там було три охоронці. Це нереально.

ВВС: Чи правда, як кажуть деякі військовополонені, що більшість українців під час транспортування були з мішками на головах довгий час?

Максим Колесников: При транспортуванні полонених, перед виїздом з табору або з СІЗО, дуже низько на голову відтягається шапка, й очі зав'язуються скотчем. Здебільшого використовується шапка, яку видають, коли переміщають. Дехто може трошки підглядати, але очі зав'язані, так.

ВВС: Чи говорять вам, куди вас будуть переміщувати і яким транспортом?

Максим Колесников: Ні, попередньо, ніхто нічого нікому не каже під час обміну, ніхто не попереджає, що це обмін, не кажуть, коли, куди ви їдете і що буде. Нам в нашому випадку, навіть коли посадили в літак, не сказали, що це на обмін, що ми летимо ще у дві точки, що нас будуть в той день міняти. Це вже сказала нам команда літака, яка там була. При цьому там ще перевозили людей, тобто частину людей, яку забрали на брянському летовищі, їх висадили в наступній точці в Курську. І те, що це Курськ, ми дізналися через те, що потім ми спілкувалися з людьми, яких підсадили, вже коли ми були в таборі.

ВВС: Але ви вже знали, що їдете на обмін, так?

Максим Колесников: Ну, в літаку я дізнався.

ВВС: Це було зі слів екіпажу, а не тих, хто вас супроводжував?

Максим Колесников: Так. Ні працівники ФСІН Російської Федерації, ні співробітники воєнної поліції, військовослужбовці про це, звісно, нам нічого не казали. Це був скоріше такий жест від пілотів. Командир літака до нас зайшов і нам сказав.

ВВС: Як ви на це відреагували?

Максим Колесников: Звісно, ми зраділи.

ВВС: А скільки у вас було людей, який це був транспортний літак?

Максим Колесников: Я не бачив цей літак ззовні, звісно. Але в цілому в нас було десь 60 людей, бо всі ми летіли цим літаком, нас забрали в цей мікроавтобус, потім розселили у три палатки. В кожному наметі було більше ніж 20 людей. Плюс з нами летіла ще охорона, яка потім з нами була в мікроавтобусах. В кожному мікроавтобусі було щонайменше троє озброєних військових поліцейських.

ВВС: Тобто ви сумніваєтесь, що на борту збитого Іл-76 могли бути лише три супроводжуючих охоронці?

Максим Колесников: Це абсолютно неможливо. Це неможливо принципово, тому що, коли, наприклад, проводиться перевірка камери з ув'язненими з полоненими, то завжди приходять щонайменше 6-7 людей, щоб порахувати, й як мінімум раз на день ще й приходив кінолог з вівчаркою.

Було три озброєних кийками і електрошокерами службовця-спецпризначенця їхнього ФСІНу, ще були співробітники ФСІНу, так звані "вертухаї". Їх було зазвичай: людина, що відкриває двері, плюс є командир цього наряду, плюс є три спецпризначенці, кінолог. От порахуйте: це просто, щоб вивести полонених туди-сюди в коридор. На 60 людей, які так - зі зв'язаними руками - але в них не зв'язані ноги, бо вони ходять, їм треба рухатися.

І от уявіть, що проти них стоїть зміна з трьох людей, яким у літаку не можна стріляти, бо це може призвести до загибелі всіх і до падіння літака. Звісно, що вони мають автомати, але вони не можуть ними користуватися, тому у всіх ще є кийки гумові. І от уявіть собі, що на 65 людей стоять три охоронці. Що вони можуть зробити? Нічого. Тому, звісно, це просто нереалістична інформація, яка не може відповідати дійсності.

Це не могло бути транспортування полонених з такою кількістю супроводжуючих.