"Дівчинка і напалм". Таємниця знаменитого фото війни у Вʼєтнамі

Оголена маленька дівчинка біжить разом з іншими дітьми, охопленими болем і жахом, після удару напалмом.

Це фото, відоме як "Дівчинка і напалм", стало символом В'єтнамської війни.

Воно також було джерелом гордості й натхнення для в'єтнамських фотожурналістів.

Його автор, Нік Ут, став першим і єдиним фотографом в'єтнамського походження, який здобув Пулітцерівську премію.

"Нік Ут був обраним", - сказав один із в'єтнамських фотографів, який побажав залишитися неназваним. Його шанобливо називають "Учителем" - Ут часто приїжджає до рідної країни та наставляє покоління в'єтнамських фотожурналістів.

Однак через понад 50 років авторство культового знімка поставив під сумнів новий документальний фільм "Стрингер" (The Stringer), прем'єра якого відбулася в січні на кінофестивалі "Санденс".

За допомогою сучасних технологій автори стрічки зробили сенсаційну заяву.

Світлину насправді зробив Нгуєн Тхань Нге - незалежний фотограф, якому нині 87 років.

Після виходу документального фільму організація World Press Photo (WPP) розпочала розслідування та вирішила призупинити авторство Ута, що спричинило глибокі розбіжності у фотожурналістській спільноті.

"Щоб повалити героя, легендарну постать, має бути достатньо переконливих доказів", - сказав BBC інший в'єтнамський фотожурналіст.

Він додав, що в цифрову епоху "мало коли" одне зображення може мати такий вплив.

"Нам потрібно бути обережними. Ми не повинні дозволити суперечці зашкодити спадщині такої важливої ​​фотографії – або завдати більше болю один одному".

Автентичність зображення не піддають сумніву, але суперечка стала емоційно напруженою, адже ім'я фотографа також є "частиною цієї історії", - сказав Кіт Грінвуд, доцент фотожурналістики з Університету Міссурі.

"Війна має складну історію і досі може породжувати сильні почуття. Цілком логічно, що сумнів у фотографії також торкнеться деяких із цих почуттів", – сказав він.

Фото

Легендарне фото зроблене після того, як 8 червня 1972 року південнов'єтнамські літаки скинули напалм на село Тренг Банг, яке було атаковане й окуповане силами Північного В'єтнаму.

Кім Фук, головна героїня знімка, гралася з братом і двоюрідними братами та сестрами на подвір'ї храму.

На той час Нік Ут працював у агентстві Associated Press (AP). За його словами, після вибуху селяни побігли дорогою поблизу.

Спочатку він сфотографував бабусю з дитиною, яка помирала в неї на руках. Потім побачив Кім Фук, яка бігла з піднятими руками.

Ут побіг до неї, роблячи знімки, доки не побачив, як з її тіла злазить шкіра. Тоді він облив її водою і відвіз дітей до лікарні.

До появи цифрових камер фотожурналісти - як штатні працівники, так і фрілансери - мали здавати плівки до офісу. Редактор фотолабораторії фіксував авторство і проявляв плівку. Головний редактор фотоагенції вирішував, які кадри надсилати в штаб-квартиру.

"Коли я повернувся до офісу, я закричав: "У мене дуже особливе фото!" Усі повернулися подивитися", - розповів Ут у січні BBC.

За його словами, у фотолабораторії тоді був лише редактор Юїчі "Джексон" Ісідзакі. Тож Ут стояв поруч, поки той проявляв плівку. Ісідзакі підписав плівку іменем Ута і поніс її до основної редакції.

"Усі побачили фото, і хтось одразу подзвонив моєму босу - головному фоторедактору Хорсту Фаасу - щоб він негайно повернувся з обіду", - сказав Ут.

За словами Ута, Фаас прибув раніше за фоторедактора Карла Робінсона, і між ними виникла суперечка щодо того, чи варто публікувати знімок.

Робінсон, який мав написати підпис до фото, вважав його неприйнятним через оголеність.

Але його не послухали.

Однак Робінсон розповів BBC іншу версію подій.

Він стверджує, що після обіду в темній кімнаті знайшов лише Ісідзакі та техніка.

За словами Робінсона, плівки вже проявили та виклали для перегляду.

Було два кадри однієї й тієї ж сцени - один знятий збоку, інший фронтально - на різних плівках, поданих двома різними фотографами.

Робінсон побачив у журналі незнайоме ім'я, оскільки цей фрілансер не працював регулярно з AP.

"У нас був цілий полк в'єтнамських стрингерів. Це могли бути як цивільні, так і солдати, які підзаробляли", - сказав він.

Також Робінсон стверджує, що Фаас повернувся пізніше й не брав участі в суперечці про те, яке фото надсилати. Водночас він наполягає, що Нік Ут не був присутній під час вибору знімка. "Він не стояв за дверима, чекаючи на рішення".

Коли Робінсон писав підпис до фото, за його словами, Фаас нахилився до нього й прошепотів на вухо, щоб авторство приписали Уту, штатному фотографу AP.

"У мене не вистачило мужності заперечити, бо я хотів залишитися в Сайгоні зі своєю в'єтнамською дружиною та двома маленькими дітьми".

І Фаас, і Ісідзакі вже померли.

Совість Робінсона не давала йому спокою впродовж десятиліть.

Він хотів вибачитися перед справжнім автором знімка, але не пам'ятав його імені. У 2015 році, за допомогою колишнього колеги з AP, йому вдалося з'ясувати ім'я - Нге - але знайти самого фотографа не вдалося.

Через сім років, під час святкування 50-річчя знімка, Нік Ут та Кім Фук, дівчинка на фото, зустрілися з Папою Франциском.

"Зрештою я вирішив, що маю подивитися правді в очі. Я більше не міг відвертатися і намагатися забути", - сказав Робінсон.

Він звернувся до фотожурналіста Ґарі Найта, який погодився взяти в нього інтерв'ю. Це стало початком роботи над документальним фільмом "Стрингер".

Невдовзі після цього знімальній групі вдалося знайти Нге, який після падіння Сайгона втік до США, а у 2002 році повернувся до В'єтнаму.

"Я був мовчазним, безголосим, сповненим тривоги й болю - емоції, які я глибоко в собі придушував, - сказав Нге. - Немає нічого важливішого за правду".

Розслідування

Після того, як стало відомо про роботу над документальним фільмом, агентство Associated Press розпочало власне розслідування. Воно спиралося на наявні відеоматеріали, інтерв'ю з живими свідками та перевірку фотокамер, які використовував Нік Ут.

У січні та травні агентство оприлюднило два звіти й дійшло висновку, що немає "остаточних доказів", щоби позбавити Ута авторства. Водночас AP визнало, що залишаються "серйозні питання".

У звіті агентство зазначило, що фото, ймовірно, зробили камерою Pentax - що суперечить версії самого Ута. Той довгий час стверджував, що того дня мав чотири камери - дві "Лейки" і два "Нікона". І саме за допомогою "Лейки" він і зробив цей знімок.

Коли AP поставило йому уточнюючі запитання, Ут відповів, що не звернув уваги, якою камерою зробив фото, а Хорст Фаас сказав йому, що знімок був зроблений плівкою з "Лейки".

У той самий день Нге сфотографували з камерою у руках, схожою на Pentax.

І документалісти, і AP намагалися відтворити хронологію подій на основі наявних відео, фото та супутникових зображень.

Кадри, зняті невдовзі після створення фото "Дівчинка і напалм", показують розмиту постать - імовірно Ута - яка перебуває досить далеко від дітей.

У фільмі стверджується, що Ут перебував на відстані 60 метрів від відеокамери, тобто йому довелося б бігти за дітьми вже після того, як він зробив знімок.

AP оскаржило цю цифру, заявивши, що відстань становила від 28,8 до 48 метрів із допустимою похибкою у 20%.

Агентство також вказало, що розрахунок дистанції міг бути неточним через різні змінні, а документальний фільм проігнорував деякі відеокадри й не мав доступу до двох серій зображень, які використало розслідування.

І що тепер?

Ні AP, ні WPP не стверджують, що можуть встановити особу фотографа - WPP навіть припустила, що фотографію міг зробити взагалі хтось інший.

Однак питання щодо їхньої версії подій залишаються. Кілька журналістів, які були на місці події, відкинули версію, викладену в документальному фільмі. Вони назвали її безпідставною та відмовилися брати участь у зйомках.

А як щодо фотокопії? Нге сказав, що Фаас дав йому одну, але його дружина порвала її під час суперечки.

Ут стверджує, що справжній автор фото - він, і планує подати позов про наклеп.

"Люди, природно, хочуть знати правду про цю фотографію, - сказав один в'єтнамський фотограф, чиє ім'я не називають. - Нам потрібно більше часу та доказів, щоб дізнатися, як було насправді".

Немає сумнівів у тому, що фото "Дівчинка й напалм" зберігає свою силу й через десятиліття після того, як його зроблено.

Але суперечка щодо його авторства тепер додала знімку відтінку таємничості.