"Алєнький цветочек" на крові. У Маріуполі відкривають театр, де загинули сотні людей

Коли Марія Кутнякова востаннє була біля Маріупольського театру, він був розбомблений і горів. Люди під завалами кричали від болю і жаху. А потім почався обстріл - і Марія разом з десятками таких же наляканих людей тікала від місця, яке вона так любила у Маріуполі.

Зараз Марія дивиться новини, як у театрі, де ледь не загинула вся її родина, знову планують вистави.

В окупованому росіянами Маріуполі на Театральній площі побудували новий драматичний театр, називаючи це відновленням історичної будівлі.

У репертуарі - російські і не тільки вистави "Алєнькій цветочек (Червона квіточка)", "Царівна-жаба", "Улюбленець імператриці". Відкрити театр планують напередодні Нового року.

Російська окупаційна влада заявляє, що дбає про новорічний настрій маріупольців, тому на театрі увімкнули підсвітку, а на Театральній площі поставили ялинку. Востаннє ялинка на цьому місці стояла перед вторгненням росіян.

Як будували театр на кістках, що думають про це люди, які там ледь не загинули, яка доля Маріупольського театру в екзилі, розповідає ВВС News Україна.

"Людей було море". Скільки загинуло?

"Театр був не просто приміщенням в центрі міста, це було серцем Маріуполя. У нас казали "зустрінемось на Драмі" – це і весільні фото, і побачення біля театру. І, звичайно, це був великий культурний центр", - розповідає акторка Олена Біла, яка пропрацювала у театрі в Маріуполі майже 20 років.

5 березня 2022 року Олена з родиною прийшли до театру, щоб сховатися від обстрілів.

Маріуполь був оточений російськими військами. Місто обстрілювали з землі, повітря і моря. Не працював зв'язок, закінчувалися запаси їжі та води.

Олена каже, що тоді у пошматованому війною місті багато хто шукав прихистку у театрі. Була інформація, що звідти виїжджатиме гуманітарна колона, що можна буде вирватися з оточення.

"У театрі тоді було море людей. Люди були всюди", - згадує про ті дні у театрі Олена Біла.

Чоловік Олени, актор Ігор Китриш, розповідає, що шукав по аптеках ліки, а ще підгузки і дитяче харчування. У театрі було дійсно багато дітей.

В якийсь момент на площі перед театром з'явилися написи російською "Дети". Їх видно на супутникових знімках, опублікованих американською компанією Maxar. Написи зробили, щоб попередити російські літаки, показати, що театр - це укриття для цивільних з дітьми.

Близько 10 ранку 16 березня 2022 року російські військові скинули на Маріупольський драмтеатр дві авіабомби.

Росіяни заперечують свою причетність до того бомбардування. Міноборони РФ заявило, що театр зсередини "підірвали націоналісти Азова".

Від удару у будівлі концертної зали пробило стелю, завалилися бічні стіни, придавивши під собою людей. Почалась масштабна пожежа.

"Я бачила через відкриті двері зали, як красива люстра нашого театру просто лежить на землі, а промені сонця падають всередину з дірки у даху", - пригадує Марія Кутнякова. Вона з мамою і сестрою прийшла до театру за лічені хвилини до вибуху.

Численні розслідування та розповіді очевидців вказують, що цей воєнний злочин здійснили військові РФ, йдеться у звіті правозахисної організації Amnesty international.

У правозахисній організації назвали це "свідомим вбивством цивільних".

У ОБСЄ заявили про порушення міжнародного гуманітарного права при бомбардуванні цивільних об'єктів у Маріуполі й зазначили, що російські звинувачення на адресу України не отримали підтвердження.

Точна кількість людей, які загинули у театрі в Маріуполі 16 березня, досі невідома.

ВВС News Україна поговорила з чотирма людьми, які були в театрі перед ударом і в момент удару - вони розповіли, що бачили всередині від кількох сотень до понад тисячі людей.

Невідомо, скільком з них вдалося вибратися.

"Люди були буквально на кожному метрі театру. Ми довго не могли знайти вільного місця", - розповіла ВВС News Україна Марія Кутнякова про те, що бачила в театрі буквально за хвилини до вибуху.

Акторка Біла пригадує, як 15 березня, за день до удару, в театрі проводили перепис. Записували всіх, хто в цей день був у приміщенні.

"Я бачила цей список. Там було понад 1200 осіб. Звісно, хтось виїжджав, але ще багато людей приходило", - говорить Олена Біла.

Мерія Маріуполя у березні 2022 року повідомила, що у театрі загинуло 300 людей.

Агенція Associated Press у своєму розслідуванні, що ґрунтувалося на планах будівлі й свідченнях очевидців, зазначала, що загинути могли близько 600 людей.

Не було кому рятувати

Люди, які вижили після бомбардування, розповідають про обстріли відразу ж після вибуху. Ті, хто спочатку кинувся витягувати постраждалих з-під руїн, були змушені сховатися.

"У Маріуполі росіяни тоді розбомбили всі пожежні частини. Швидкої допомоги не було, бо вони обстрілювали лікарні, обстрілювали будь-яке скупчення техніки. Ніхто не прийде на допомогу, ніхто не буде тушити цю пожежу, діставати поранених", - говорить Марія Кутнякова про ті страшні дні березня 2022 року.

Жінка загубила у зруйнованому театрі своїх маму і сестру. На місці, де вона їх залишила, були лише сліди крові. Лише згодом вона змогла знайти рідних - вони ховалися у сховищі.

Після майже трьох тижнів блокади Маріуполя люди там не могли розраховувати на допомогу рятувальних служб.

Вікторія з Маріуполя у квітні 2022 року розповіла ВВС News Україна, як своїми руками розбирала завали театру, щоб дістати звідти свою доньку Настю. Стіна, біля якої була дворічна дівчинка, впала на неї.

"Маріупольське телебачення" у березні 2022 року записало розповідь мешканки Маріуполя Ірини Хаджави, як втратила у театрі сина, невістку і онуку.

"Я кричала, благала допомогти їх витягти. Онука, 2,7 року була ще жива. Мені сказали, що там вже все… Вони згоріли", - розповідала Ірина.

Обстріляли, знесли і побудували новий

Згодом, після повного захоплення Маріуполя, росіяни опублікували фото обгорілого театру - почорнілі стіни, стеля, сходи. Всередині не було жодного вцілілого фрагмента інтер'єру.

Руїни російська окупаційна влада обгородила парканом з малюнком театру. У мерії Маріуполя говорили, що це зробили, щоб приховати вивезення уламків з тілами загиблих.

За інформацією джерел з Маріуполя тодішнього радника мера Петра Андрющенка, тіла з театру начебто вивозили до братської могили у Мангуші, що неподалік міста.

У грудні 2022 року росіяни пригнали техніку і демонтовували те, що залишилось від театру, руйнуючи докази, що театр постраждав від бомбардування, а не від вибуху всередині.

"Тепер ми ніколи не дізнаємось, скільки насправді було вбито цивільних маріупольців", - говорив Андрющенко. За його інформацією, росіяни також подекуди вивозили будівельне сміття разом з людськими залишками на Лівобережний сміттєзбірний полігон.

Управління стратегічних комунікацій ЗСУ з посиланням на місцевих будівельників повідомляло, що їм наказали заливати рештки тіл бетоном.

ВВС не може незалежно перевірити цю інформацію.

"Маріупольського драмтеатру більше не існує. Окупанти знищують сліди своїх злочинів", - говорив про демонтаж театру у 2022 році тодішній міністр культури України Олександр Ткаченко.

Хороводи на місці загибелі людей

Майже чотири роки російська окупаційна адміністрація відновлювала театр в Маріуполі.

Восени 2025 року заявили, що театр відкриють напередодні Нового року.

Сезон розпочнеться з прем'єри вистави "Алєнькій цветочек (Червона квіточка)", розповідав призначений росіянами гендиректор театру Ігор Солонін.

У місцевих медіа відбудові театру присвячено багато матеріалів у дусі радянських газет - писали, як на будівництві плідно працюють трудівники з різних куточків Російської Федерації. Це і ростовські реставратори, і ленінградські будівельники.

А камінь для облицювання театру везли аж з Киргизстану.

Знищений драмтеатр був оздоблений білим кримським каменем.

На початку грудня російський блогер запостив відео останніх приготувань - у театрі укладали зелені килими, встановлювали кришталеві люстри й розфарбовували позолотою ліпнину.

У грудні на будівлі з'явилася підсвітка, а на площі - ялинка.

"Там, де російські загарбники вбили мирних людей 16 березня 2022 року, - будуть водити хороводи, розважатися, танцювати та співати", - прокоментували встановлення ялинки біля театру у мерії Маріуполя.

"За України це все-таки була стара радянська будівля, хай і трохи підремонтована. Нинішній театр змінився зовні і всередині, а вигляд фасаду змушує задуматися про силу людських рук", - описує свої враження від нової будівлі кореспондент Московського комсомольця.

Під час блокади Маріуполя було знищено тисячі житлових будинків. Як видно з численних фото та відео міста, там досі багато руїн.

"Спроби окупантів відновити будівлю театру сьогодні – це намагання приховати сліди свого злочину. Саме так вони роблять і зі знищеними житловими кварталами", - сказав в коментарі ВВС News Україна мер Маріуполя Вадим Бойченко.

Маріупольці намагаються зафіксувати ці злочини та домогтися справедливості. Мешканці міста вже подали понад 14 тисяч заяв до Міжнародного реєстру збитків.

Також завдяки супутниковим знімкам та методології дистанційної оцінки збитків, яку отримали від Світового банку, маріупольці формують карту руйнувань у місті, станом на кінець травня 2022 року.

У мерії Маріуполя сподіваються, що це все стане важливою частиною для виплат компенсацій у майбутньому.

Актори читають "вірші про СВО"

За даними видання The Guardian, із майже 200 працівників Маріупольського театру на підконтрольну Україні територію виїхало близько 50.

Частина працівників залишилась в окупації, зокрема, працювати на росіян перейшло майже все керівництво театру, розповідає Анатолій Левченко, який перед вторгненням був головним режисером театру. Він перераховує акторів, які працюють зараз у Маріуполі і називає їх колаборантами, "які співають пісні для російських окупантів".

Російська влада змінила назву театру на "Маріупольський республіканський ордена "Знак Пошани" російський драматичний театр".

Поки будується приміщення, вистави ставлять на сцені міської філармонії за адресою проспект Металургів, 52. У грудні давали п'єсу для школярів "Попередження" про зародження фашизму.

Актори театру беруть участь у російських пропагандистських проєктах, присвячених "Спеціальній воєнній операції" - читають вірші та прозу про війну.

Про війну, обстріли, смерті у Маріуполі на сайті театру ні слова. Там обережно зазначили, що "події 2022 року стали важким випробуванням для міста і театру".

І додали, що "театр відроджується разом з містом". Тому на сцену "знову повернулася російська та радянська класика — вистави за творами Пушкіна, Чехова, Булгакова".

В афіші на грудень-січень багато вистав для дітей за російськими і не тільки казками - "Царівна-жаба", "Червона квіточка", "Стійкий олов'яний солдатик", "Бременські музиканти". Поки не відомо, які з цих вистав пройдуть у новому приміщенні.

Театр в екзилі

"Я - акторка Донецького академічного обласного драматичного театру міста Маріуполь в Ужгороді", - так представляється Олена Біла.

У 2022 році актори з Маріуполя відновили роботу свого театру в Ужгороді.

Хоча у театру вже майже чотири роки немає свого приміщення, він продовжує працювати.

Олена разом з чоловіком Ігорем Киртишем грають головні ролі у п'єсі "Ніч в Лісабоні" - ця історія про кохання і випробування під час війни збирає повні зали на гастролях у Києві та в інших містах.

Олена та Ігор ледь не загинули в Маріуполі. Вони змогли виїхати з міста 15 березня, за день до бомбардування театру. Місце у приміщенні, де родина переховувалася 10 днів, знищила бомба.

Релокований Маріупольський театр створив п'єсу на основі тих подій березня 2022 року - "Маріупольська драма". Її показували у Гаазі, Берліні, Празі, Варшаві.

Олена Біла дає інтерв'ю ВВС News Україна у Києві після закінчення вистави "Ніч у Лісабоні".

Вона каже, що дуже рада, що залишилися у професії після всього пережитого.

"Інакше можна з'їхати з глузду. Наш театр існує…в театрі немає стін, але серце його б'ється", - говорить акторка.

Вона переглядає відео, яке зняли російські ЗМІ та блогери про відновлений в окупації театр. На ньому - вулиця, якою стільки років Олена їздила на роботу. Дорога веде до театру.

"Мені це болить. Це не той театр. Мій театр тут, зі мною. Це єдиний професійний театр Донеччини. І я вірю в те, що він живий", - каже акторка.

“Не мій театр”

"Він взагалі не схожий, - говорить про новий вигляд будівлі театру Марія Кутнякова, яка вже майже чотири роки живе у Вільнюсі - Вочевидь у них була мета побудувати точно таку ж будівлю і вдати, що ніякої трагедії не було, що "ми все відбудували".

Біля Маріупольського театру росло багато дерев, серед них високі ялини, які щороку на свята прикрашали ілюмінацією. Частину дерев знищили під час обстрілів навесні 2022, частину вирубали.

"Ці дерева були частиною архітектурного ансамблю. Зараз їх немає. Тому, коли я бачу фотографії, я не можу повірити, що це в Маріуполі. По іншому взагалі сприймається", - розповідає Марія Кутнякова, яка все своє життя до вторгнення прожила в Маріуполі.

Жінка каже, що їй дуже сумно від того, що на місці, де загинуло стільки людей, будуть ставити російські новорічні казки, з'явиться Дід Мороз та інші радянські символи.

"Потягнуть туди дітей. Це все-таки трагічне місце. Театр - це символ розтерзаного Маріуполя, який протягом весни 20022 року невпинно вбивали і зараз в окупації продовжують розтерзувати", - вважає Марія.

Маріупольська міська рада у вигнанні, що нині базується в Дніпрі, звинуватила Росію в намірі "співати й танцювати на кістках" жертв бомбардування.

Росіяни намагаються через історію про театр повернути уявну "нормальність" життя у знищене війною місто, тому відкривають театр, ставлять там казки, заявили у міськраді.

Британська газета The Telegraph присвятила кілька статтей відновленню Маріупольського театру. "Росіяни хочуть використати театр для витіснення української культурної свідомості та заміни її російською", - йдеться в одній з них.

Актор Ігор Киртиш вважає, що на місці театру має бути стела чи пам'ятник, адже там загинуло стільки людей.

"На кістках людей грати комедії, навіть і трагедії, взагалі щось грати — це немислимо", - говорить актор.

Призначений росіянами директор театру Ігор Солонін вважає, що пам'ять загиблих ніхто не ображає, а Маріуполь треба відновлювати, а не залишати в руїнах.

"У Європі міста не раз відбудовувалися на місцях боїв, і ніхто тоді не ставив подібних питань…відроджений театр — це повернення місту нормального культурного життя, а не "політичний жест", - говорив він інтерв'ю російським ЗМІ.

Про відродження культури не йдеться, вважає Геннадій Дибовський, директор Донецького українського драматичного театру міста Маріуполь, який базується в Ужгороді.

"Вони це зробили не для того, щоб підняти якусь культуру. Вони зробили це, щоб замалювати свій злочин і через рік казати: а тут нічого не було, тут стоїть театр, як був, такий точно і стоїть", - вважає Дибовський.

За участі Дмитра Власова