Путін каже "взяли", а українці піднімають прапор у Покровську - репортаж ВВС

Покровськ стоїть. Попри заяву Володимира Путіна про нібито "захоплення" міста, українські сили продовжують оборону.

Так, Україна втрачає окремі позиції в стратегічно важливому місті, але опір не зламано.

Для Росії Покровськ — ще один крок до контролю над Донбасом. Для України ж це символ того, що боротися ще можливо, і кожен день спротиву доводить: місто не здалося і не здасться без бою.

В одному з українських командних пунктів, досить далеко від лінії зіткнення, ефір рації кипить. На моніторах — десятки картинок із дронів, і бійці синхронно направляють удари по російських позиціях у Покровську.

Командир штурмового полку Юрій, позивний "Скеля", показує на екран: північ міста досі тримається. Кремлівські заяви про "взяття" Покровська — вигадка.

По рації лунає коротка команда — підняти прапор.

Двоє бійців вискакують з укриття. На кілька секунд у небі над розбитою вулицею розгортається жовто-блакитний стяг — швидко, майже стрімко, поки супротивник не встиг відкрити вогонь. Так само швидко хлопці повертаються у безпечне місце.

Юрій дивиться прямо в очі:

— Ви самі бачили.

Він робить паузу й додає:

— Світ має знати: ми свою землю просто так не віддамо. Якщо ми не показуватимемо, що боремося, люди втратять віру… перестануть підтримувати Україну.

Тактика і втрати

Бої за Покровськ тривають вже майже півтора року. Колишній логістичний вузол української армії перетворився на руїни. І головне питання тепер одне: як довго Україна зможе втримувати місто.

Спостерігачі кажуть прямо — оборона на межі. Російські сили повільно просуваються з півдня. Україна відступає на окремих напрямках, однак наполягає: північна частина Покровська, до залізниці, що розрізає місто навпіл, досі під контролем.

25-річний командир батальйону Саша нахиляється над картою. Зелені пластикові фігурки позначають українські позиції, коричневі — ті, де наступають росіяни.

За його словами, вони нерідко заходять малими групами — по двоє чи четверо — намагаючись просочитися в український тил. Іноді навіть переодягаються у цивільний одяг.

"Так, це непогана тактика, щоб закріпитися за нашими лініями", — визнає Саша.

Він робить коротку паузу і додає: "Але таких диверсантів ми дуже швидко знаходимо. Між тим, як ми їх помічаємо і як їх уже немає, проходить 15–20 хвилин".

Росія має величезні втрати, але чисельна перевага — досі на її боці. Боєць із позивним "Кролик" розкладає на столі паспорти та документи, зібрані з убитих російських військових.

Я питаю, як багато, на його думку, вони вже знищили.

"Недостатньо", — коротко відповідає він.

"Кролик" називає ситуацію "важкою, але контрольованою". Він показує трофейний російський кулемет: його здобув один з бійців, який воював у Покровську без перерви 70 днів.

"Йому треба було тільки дві речі: сигарети й патрони", — каже "Кролик".

"Ми — частина цієї землі"

Бої виснажують українські підрозділи, але ознак капітуляції немає. "Кролик" навіть слухати не хоче про ідею поступитися територією в обмін на мир. Каже, що ціною стали життя й кров.

"Ми — частина цієї землі. Якщо ми її віддамо, Росія захоче ще".

Інший військовий, "Привид", який тримає оборону в іншому секторі Покровська, описує ситуацію як "напружену, але не критичну". Він махає рукою на російські заяви про "захоплення міста", називає їх пропагандою й підкреслює, що історії про "повне оточення" — фейк.

Водночас визнає: "Усі виснажені — і Росія, і Україна".

"Скеля" показують свіжі відео з передової: інколи бійцям доводиться ховатися в будівлях від ударних російських дронів. Гул апарата над головою майже завжди означає автоматні черги — солдати намагаються збити безпілотник, перш ніж той скине вибухівку.

Боєць із позивним "Хоттабич", який щойно повернувся після місяця в боях за місто, зізнається: найбільший страх — коли дрон помічає тебе.

"Їх багато, і вони літають цілодобово", — каже він.

За його словами, у росіян більше дронів із тепловізорами, які "бачать" у темряві. Тож бійці завжди потай сподіваються на "хорошу погоду" — туман, дощ або низькі хмари. Будь-що, що не дає дронам піднятися в небо.

"Наступними будемо ми"

У Покровську українські військові думають тільки про одне — як втримати оборону. Про мирні переговори тут майже не говорять: більшість уникає "політики".

Лише один з бійців — латвієць, заступник командира полку, позивний "Хрещений батько" — готовий говорити відверто.

Він каже, що в Латвії добре розуміють: якщо Україна програє, наступною може стати їхня країна.

Його меседж до Заходу — жорсткий. Дональда Трампа він називає "харизматичним і сильним лідером", але попереджає: якщо його мирний посланець Стів Віткофф "стане на бік Путіна — це зробить слабкими і Америку, і самого Трампа".

Про Європу висловлюється ще різкіше: "Забагато розмов, забагато бюрократії — і замало реальних дій".

Попри все, солдати, з якими ми говорили, переконують: ситуація в Покровську не така безнадійна, як може здатися ззовні. Але саме зараз, у найкритичніший момент, Україні потрібно показати, що вона готова боротися до кінця.

За участю Марʼяни Матвейчук і Кайли Германсен