"Роками ми боялися лише людей": Чому росіянка жила в індійській печері зі своїми маленькими дітьми

Босоногу дитину зі світлим волоссям помітили, коли вона блукала лісом поблизу Гокарни, популярного туристичного містечка в Індії з населенням трохи більше 25 000 людей.

Цей район також популярний серед паломників через його священні місця.

Коли місцева поліція провела розслідування, вони виявили росіянку Ніну Кутіну та її двох маленьких доньок, п'яти та шести років. Вони жили в печері, оточені виробами ручної роботи та природою.

Поліція каже, що імміграційні документи Кутіної закінчилися, і сім'ю помістили до міграційного центру.

У вересні родину повернули до Росії.

"Ми ніколи раніше не жили в печері", — сказала 40-річна Кутіна в інтерв'ю BBC.

То як вона там опинилася?

Кутіна каже, що вона та її доньки прожили в печері дев'ять місяців. У той час її син, Лучезар, залишався з другом в Арамболі, за кілька годин їзди в сусідньому штаті, і там відвідував школу.

За словами Кутіної, місце було розташоване в лісі, але досить близько до Гокарни, щоб купувати фрукти.

Жінка розповіла BBC, що її доньки - вегетаріанки від народження, і "завдяки їхньому природному способу життя вони ніколи не хворіли". Раніше вона розповідала, що одна із доньок народилася в печері.

"Багато людей їдуть туди в паломництво. Це дуже цікаве місце", — сказала вона.

"Ми приїхали досліджувати. Любимо природу і жили в різних місцях по всьому світу — в лісах, джунглях. Життя в печері було новим досвідом", - сказала росіянка.

Кутіна також розповіла BBC, що хотіла жити в печері, щоб пережити втрату свого старшого сина Дмитра, який загинув у дорожньо-транспортній пригоді в Ґоа у вересні 2024 року. Вона описала цей час як період "глибокого горя".

Жінка розповіла, що після смерті сина у неї не було сил займатися необхідними документами.

Вона збудувала ліжка з дощок, постелила на підлогу матраси та прикрасила печеру сімейними виробами.

Поліцейські, які їх знайшли, визнали, що сім'я "здавалася влаштованою" в печері, але вони намагалися переконати Кутіну, що жити в лісі з дітьми небезпечно через змій, диких тварин та зсуви під час сезону дощів.

"Жодна змія ніколи нам не шкодила. Жодна тварина на нас не нападала. Багато років ми боялися лише людей", — написала вона пізніше у своєму Telegram-каналі.

Кутіна каже, що народилася в Ленінграді (нині Санкт-Петербург) і близько восьми років навчалася в сибірському місті Красноярськ. Потім вона подорожувала Росією, а згодом жила в Україні, Таїланді, Малайзії, Індонезії, Шрі-Ланці, Коста-Ріці, Непалі та, зрештою, в Індії.

Вона здобула освіту педагога, але працювала дизайнером інтер'єрів у Москві, а 15 років тому виїхала з Росії зі своїм старшим сином Дмитром.

"Я не хотіла жити в панельному будинку в Москві. Я хотіла жити біля моря, щоб мої діти могли бігати по піску, бачити світ. Щоб вони мали цікавіше і здоровіше життя", — сказала Кутіна.

За кордоном вона народила Лучезара, а пізніше двох доньок — Аму та Прему.

"Я проводжу 24 години на добу зі своїми дітьми. У мене педагогічна освіта, художня підготовка, і я музикантка", — розповіла вона.

Кутіна сказала, що багато років жила "просто неба, в гармонії з природою".

У своїх соцмережах вона рекламувала уроки в'язання і розповідала, що викладала малювання та скульптуру навіть перебуваючи в центрі утримання.

Кутіна розповіла, що просила владу звільнити її під заставу і дозволити їй орендувати житло, але натомість її з доньками помістили до жіночого центру утримання поблизу Бангалора. Її сина розмістили в сусідньому притулку, що, за її словами, було тяжким випробуванням.

Вона сказала BBC, що умови в центрі були набагато гіршими, ніж у печері.

Стверджувала, що персонал крав їжу та речі, а прах її сина, який зберігався в печері, конфіскували і не повернули.

"Вони [поліція] нібито захистили нас від диких тварин. Насправді, помістивши нас у той центр, наразили нас на гігантських тарганів, які бігають по людях вночі і яких неможливо уникнути", — сказала вона.

"Вони думають, що врятували дітей від голоду та холоду. У печері я готувала для них смачну їжу. У центрі вони страждали від голоду та дефіциту вітамінів".

BBC звернулася до влади Індії за коментарем.

"Звинувачення російської громадянки були сприйняті з необхідною серйозністю," — заявив службі BBC хінді П. Маніваннан, головний секретар Департаменту соціального забезпечення уряду штату Карнатака.

"Ми доручили заступнику комісара та помічнику комісара округу Тумакуру (обидва є керівниками місцевих адміністрацій) перевірити ці заяви та надати нам звіт. Якщо факти підтвердяться, ми негайно зреагуємо на ситуацію".

Інший чиновник, який говорив на умовах анонімності, сказав BBC, що "попереднє розслідування показало, що звинувачення про крадіжку речей є сильно перебільшеними. Ми чекатимемо на звіт від вищих посадових осіб округу".

За словами індійського чиновника, який спілкувався з BBC, Кутіна звернулася до посольства Росії по допомогу у поверненні додому. Однак цей процес намагався затримати Дрор Шломо Ґолдштейн. Це ізраїльський бізнесмен, який живе в Ґоа, він подав судовий позов з вимогою надати йому опіку над Амою та Премою, заявивши, що є їхнім батьком. Він просив не відправляти їх до Росії.

"Останніми роками стало важче підтримувати з ними [дівчатками] контакт. Навіть коли я їх знайшов, вони здавалися відстороненими і сказали, що я покинув їх до народження. Але я ніколи не припиняв їх любити", — написав Ґолдштейн у соціальних мережах.

Він розповів BBC, що добивався спільної опіки над дітьми, але суд вимагав тесту ДНК, який він не встиг отримати до того, як їхня мати поїхала з ними.

Кутіна відмовилася говорити з BBC про Ґолдштейна і сказала, що не підтримує контактів "з тією особою".

Вона розповіла BBC, що зараз живе в Москві з родичами.

Кутіна не планує віддавати своїх дітей до школи, а натомість навчатиме їх удома. Вона додала, що любить гуляти з доньками в лісі, але також твердо дивиться в майбутнє — на те, яке передбачає отримання нових документів, щоб вона та її діти могли продовжувати подорожувати до нових місць.

Додатковий матеріал підготовлений Імраном Куреші.