"Мамо, поговори зі мною". Як донька майже рік чекала полонену з "Азову"

"Нам не дозволяли підходити близько до вікна в тюремній камері. Я дивилася у вікно з відстані. Там було видно зірки на небі. Думала, що ось і моя донька десь далеко дивиться на ті самі зірки. Й так ми з нею все одно підтримуємо зв'язок", - розповідає 39-річна Анна Кірєй, військова з полку "Азов". У російському полоні протягом 11 місяців їй жодного разу не дозволили подзвонити чи написати рідним. Хоч Женевські конвенції гарантують таке право полоненим.

Але донька Дарина сама писала мамі в месенджери на її втрачений український номер. З надією, що вона зможе колись їх прочитати.

Після звільнення з полону Анна Кірєй відновила свій номер і отримала від доньки десятки повідомлень, включно з привітаннями на День народження.

Свій 39-й день народження 9 березня 2023 року військова зустріла в російській тюремній камері.

"Ми сподівалися, що нас можуть обміняти на 8 березня. Але цього не сталося. Далі настало 9 березня. І я просто нагадувала собі, що це ж мій день народження", - пригадує Анна.

Донька писала мамі та купувала подарунки на всі свята.

Після полону Анна Кірей отримала цілий пакет маленьких сюрпризів.

"В травні 2022 року мама потрапила в полон. Мені було 15 років. Я мала вирішувати, куди вступати після 9 класу. Хотіла б дуже, щоб мама тоді була поруч. Але зрозуміла, що доведеться ухвалювати рішення самій. Вступила на архітектуру", - розповідає Дарина.

Дівчина каже, що найсумніше було зустрічати різні свята без мами, немовби "це вже й не свята були".

У переддень повномасштабного вторгнення Росії Анна відправила з Маріуполя своїх доньку та маму. А сама з 2 березня 2022 року була на "Азовсталі".

"Дарина мені дзвонила, коли я була на "Азовсталі", й просила поговорити. Каже: "Мама, я йду в магазин, поговори зі мною". А я не мала часу говорити з нею".

Російські війська постійно обстрілювали їхній бункер з повітря, з моря та із землі.

З 2 березня до 16-17 травня 2022 року, коли українські військові вийшли із заводу, Анна Кірєй не раз подумки прощалася з рідними.

"Я знала, що один російський літак може скинути на нас три бомби. Потім у нас буде хвилин 30 на перепочинок. Одного разу нас обстрілювали сім годин поспіль без перерви. На "Азовсталі" я думала про те, щоб загинути одразу, а не залишитися без руки чи ноги".

Коли Анна вийшла з "Азовсталі", то не впізнала Маріуполя: його доріг і вулиць. Міста, де вона жила все своє життя, "більше не було". Навколо зяяла руїна.

Після виходу звідти в середині травня 2022 року її утримували в Оленівській тюрмі в окупованій частині Донеччини. ВВС зібрала численні свідчення жорстокого поводження із ув'язненими українцями в цій колонії, окупованій Росією.

Полонені жінки сиділи там в переповнених камерах. Годували їх там "баландою".

Звідти українську військову перевезли в російську в'язницю, де вона перебувала до самого обміну.

Анну Кірєй визволили з полону 10 квітня 2023 року разом з ще 99 українськими військовими. З-поміж них було 20 жінок.

"Коли нас вивезли з російської тюрми, ми не були впевнені, що це буде обмін. Імовірність, що тебе везуть додому, була 20-30%. Інші дівчата розповідали, що їх так само перевозили з тюрми в тюрму".

Пригадує, як російський конвоїр дав їй у руки якийсь великий тюк. "У мене на голові була шапка, обмотана скотчем. Очі закриті, але маленька дірочка була. Крізь неї я побачила, що мені дали в руки мої речі", - розповідає Анна.

Далі їх перевозили із замотаними скотчем руками й очима в кілька етапів.

Коли до автобуса з українськими захисниками зайшов чоловік та сказав, що вони у вільній Україні, Аннин полон нарешті закінчився.

Джерела ВВС у владі України стверджують, що Київ не утримує в полоні жодної російської жінки-військовослужбовця.

Росія натомість утримує в неволі сотні українських жінок-військових. У багатьох із них є неповнолітні діти.

Вона також викрала на тимчасово окупованих територіях та незаконно ув'язнила сотні цивільних жінок. Декому з них у Росії висувають обвинувачення в перешкоджанні "спецоперації" та тероризмі. І там їх вважають комбатантами.

Точна кількість полонених і незаконно утримуваних українських жінок невідома. Росія може не підтверджувати перебування в неволі конкретної людини. Тоді українській владі, волонтерам та рідним доводиться збирати інформацію про полон по дещицях.

Звільненням українських жінок-військових займається Координаційний штаб щодо військовополонених.

Питанням цивільного полону одночасно займаються різні правоохоронні органи, координаційний штаб та офіс омбудсмена. Втім, єдиного органу, уповноваженого займатися суто цією проблемою, немає.

Україна наполягає на якнайшвидшій репатріації, тобто поверненні додому, всіх полонених жінок.

Сьогодні Анна Кірєй відновлюється після полону, під час якого вона сильно схудла.

Мріє виспатися, хоч у Києві через постійні нічні обстріли Росії їй досі це не надто вдається. "Після "Азовсталі" я досі чекаю вибухів, обстрілів", - каже вона.

Колись, у 2014-му, вона, корінна мешканка Маріуполя, вирішила піти служити до полку "Азов". Каже, що зрозуміла ще тоді - цей легендарний підрозділ братиме участь у творенні сучасної української історії.

Так і сталося.

Матеріал готували Жанна Безп'ятчук та Іван Єрмаков.