Як куратор колекції мистецтва Єлизавети II виявився радянським шпигуном і чому вона про це не знала

Автор фото, PA/PA Wire
На сайті Національного архіву Великої Британії опублікували нові вперше розсекречені МІ-5 документи. Як стало відомо, королеві Єлизаветі II дев'ять років не розповідали, що куратор її колекції мистецтва Ентоні Блант зізнався у шпигунстві на СРСР.
Він входив до "Кембридзької п'ятірки" — групи радянських агентів, які обіймали високі посади в британській розвідці та дипломатичних колах.
Крім того, розсекречені документи проливають світло і на повну біографію ще одного учасника шпигунського квінтету Гарольда "Кіма" Філбі.
Мистецтвознавець Ентоні Блант був куратором Королівської колекції мистецтва при Єлизаветі II. У 1964 році він зізнався, що з 1930-х працював на радянську розвідку.
Королеві повідомили про це лише в 1973 році. Вона відреагувала "дуже спокійно і без подиву", йдеться у розсекречених документах.
Напередодні великої виставки у Лондоні Національний архів Великої Британії опублікував нові документи у справі "Кембридзької п'ятірки" — британських комуністів, які працювали на СРСР.

Автор фото, PA/PA Wire
"Кембридзькою п'ятіркою" називають радянських агентів, які обіймали високі посади в британській розвідці та дипломатичних колах під час Другої світової та холодної війни. П'ятеро чоловіків — Ентоні Блант, Гай Берджесс, Дональд Маклін, Кім Філбі та Джон Кернкросс — навчалися в Кембриджі. У 1930-х роках їх завербував Арнольд Дейч, що працював на СРСР.
МІ-5 стало відомо про зраду Макліна та Берджесса у 1951 році. Вони втекли до СРСР до того, як їх встигли викрити у Великій Британії.
Підозри щодо Філбі та Бланта з'явилися у той самий час. У 1955 році з Філбі зняли всі підозри у шпигунстві. Наприкінці 1950-х він працював журналістом на Близькому Сході і зізнався своєму колишньому колезі в шпигунстві на Москву в 1963 році. Того ж року він втік до Радянського Союзу.
Кернкросс, як і Блант, зізнався у роботі на Москву в 1964 році. Обом в обмін на зізнання гарантували імунітет від кримінального переслідування.
На відміну від інших британських державних органів, МІ-5 має право обирати, коли і які документи робити доступними для широкого загалу, і частково редагує їх. Час від часу Національний архів публікує розсекречені документи, які додають нові деталі до історії радянських шпигунів.
Королівський мистецтвознавець Ентоні Блант
Стежте за BBC News Україна у Viber!
Підписуйтеся на канал тут!
Кінець Viber
Мистецтвознавець Ентоні Блант під час Другої світової працював на МІ-5, а в 1945 році став Інспектором картин короля (а потім королеви) і відповідав за королівську колекцію аж до 1972 року. До 1978 року він залишався радником при королівській колекції.
Уперше його стали підозрювати в роботі на Москву в 1951 році після втечі Гая Берджесса і Дональда Макліна в СРСР. Блант був близьким другом Берджесса з 1930-х років, коли вони обидва навчалися в Кембриджі. Після втечі двох членів "Кембридзької п'ятірки" Секретна служба допитувала Бланта 11 разів, але звинувачення в шпигунстві він щоразу заперечував.
Але в 1963 році американець Майкл Стрейт розповів ФБР, що Блант особисто завербував його як радянського агента. Але у квітні 1964 року дізнавач МІ-5 Артур Мартін пообіцяв Бланту, що за ним не буде кримінального переслідування. Після цього Блант зізнався в роботі на Москву. Однак у Мартіна залишилося враження, що якусь інформацію йому вдалося приховати.
Національний архів уперше опублікував визнання Бланта. Там йдеться не лише про роботу на СРСР під час Другої світової війни, але й про збереження контакту з радянською розвідкою опісля.
Блант, зокрема, зізнався, що після втечі Берджесса і Макліна росіянин на ім'я Пітер умовляв втекти і його, але Блант відмовився, адже, як з'ясувалося з документів, побоювався відплати з боку свого куратора в КДБ.

Автор фото, Getty Images
Незважаючи на зізнання, лише кілька людей за межами МІ-5 знали про те, що Блант працював на СРСР. Королеві Єлизаветі II не стали повідомляти про зраду її придворного мистецтвознавця. Її особистий секретар казав у 1972 році, що ця інформація лише "додасть занепокоєння королеві" і що "з ним [Блантом] нічого не можна вдіяти".
У 1973 році стало відомо, що Блант хворий на рак. Побоюючись, що журналісти можуть почати розслідувати його минуле, королеві розповіли про його шпигунство.
Громадськість, втім, дізналася про його зраду тільки в 1979 році. Маргарет Тетчер, що на той момент обіймала посаду прем'єр-міністра Великої Британії, розповіла парламенту про Кембридзьку п'ятірку.
Невдовзі після цього Бланта позбавили лицарського титулу. Він помер у 1983 році у віці 75 років.
Нові деталі про Кіма Філбі
Найбільш захоплива історія з "Кембридзькою п'ятіркою", мабуть, у подвійного агента Гарольда "Кіма" Філбі. Він працював у МІ-6 і — одночасно — на Москву.
Частину тексту зізнань Філбі розсекретили ще в 2019 році. Нові документи проливають світло на всю його кар'єру: від вербування в 1930-ті роки до визнання в 1963 році.
У 1963 році Філбі, який на той момент працював журналістом у Бейруті, зустрівся зі своїм старим другом і колишнім колегою з розвідки Ніколасом Елліотом. Філбі зізнався Елліоту у своїй роботі на СРСР. Розшифровки розмов друзів (Елліот встановив прослуховування в квартирі, де вони зустрічалися) — серед розсекречених документів.
Філбі розповів Елліоту про те, що він "здав" Костянтина Волкова — офіцера КДБ, який спробував втекти до Великої Британії в 1945 році. У той час Філбі був головою контррозвідки в МІ-6.
У вересні 1945 року Волков прийшов у консульство Британії в Стамбулі і запропонував передати безліч секретної інформації в обмін на 50 тисяч фунтів стерлінгів і переїзд до Сполученого Королівства. Зокрема, Волков мав розповісти про дев'ять радянських агентів у британському істеблішменті, семеро з яких працювали в міністерстві закордонних справ, двоє в МІ-6. Це означало б розкриття самого Філбі.
Філбі негайно попередив свого куратора в КДБ і особисто прилетів до Стамбула. Коли він приїхав, Волкова і дружину вже викрали і вивезли в Болгарію два офіцери КДБ і лікар. Про їхню подальшу долю нічого невідомо.
Звітуючи перед МІ-6, Філбі після повернення зі Стамбула сказав, що найімовірніше "Волков зрадив сам себе".
"Або він, або його дружина, або обоє зробили якусь фатальну помилку",— написав він у своїй доповіді. На допитах у 1950-х роках Філбі заперечував свою причетність до зникнення Волкова.

Автор фото, Getty Images
У розмовах з Еліотом Філбі зізнався, що він попередив Макліна про ймовірне власне викриття Великою Британією. Із таким повідомленням він послав Берджесса. Коли Філбі дізнався, що в СРСР утік не тільки Маклін, але і Берджес — це був "один із найгірших моментів" у його житті, розповів шпигун Елліоту.
Філбі зізанався давньому другові, що в нього залишилося дві опції — "самогубство чи кримінальне переслідування". Еліот пообіцяв йому повний імунітет — в обмін на повне зізнання. Вони продовжували розмови і листування, і Філбі запевняв, що він розповідав "усю правду".
Але насправді це було не так. Філбі стверджував, що у нього не було контактів з КДБ після 1946 року та що Ентоні Блант "не працював, і ніколи не став би працювати на росіян".
Після кількох зустрічей Філбі пообіцяв Елліоту, що вони продовжать розмову, і той залишив Бейрут.
Через кілька днів, 23 січня 1963 року, Філбі втік до Москви.
Посібник для шпигунів-початківців
Національний архів також опублікував брошуру для нових "спостерігачів"- новачків — по суті, шпигунів МІ-5 під час Другої світової війни. У ній зібрані поради, як вести стеження так, щоб не бути поміченим.
"Фальшиві вуса чи бороду легко помітити, особливо при штучному висвітленні в ресторані, пабі чи вагоні метро", — попереджають автори брошури.

Автор фото, James Manning/PA Wire
У документі шпигунів-новачків також закликають не чекати "гламуру", як у кіно або в детективних романах: спостереження – це монотонна робота.
Ідеальний "спостерігач" — це людина зі "звичайною зовнішністю" і зростом не більше 172 см, вважають у МІ-5.
Серед інших порад — завжди мати при собі дрібні кошти для оплати метро; обіцяти таксисту хороші чайові, якщо ви женетеся за підозрюваним, і мати гарну історію-прикриття (наприклад, розлучення — відмінне прикриття для переслідування когось).











