Місто, яке вигадало карантин

Лазарети Дубровника нагадують про винахідливість міста у боротьбі з епідеміями століттями тому.

З давніх часів суспільства знали, що під час епідемій треба відокремити тих, хто захворів, від здорових людей. Перші згадки про самоізоляцію є навіть у Старому Заповіті.

З початком пандемії Covid-19 багато країн світу запровадили карантини. Щоби усвідомити важливість цих заходів, є сенс звернутися до історії власне слова "карантин", яке простежує своє походження із середньовічної Європи.

Слово "карантин" має італійське коріння.

Щоби захистити прибережні міста від "Чорної смерті", яка вирувала в Європі XIV століття, кораблі, що прибували до Венеції із заражених портів, повинні були відстояти на якорі 40 днів (quaranta giorni).

Ця практика згодом і отримала назву "карантин".

У 1374 році Венеція видала наказ, згідно з яким всі кораблі і пасажири повинні залишатися на сусідньому острові Сан-Лаццаро, доки спеціальна рада з охорони здоров'я не дозволить їм в'їхати до міста.

"Це призводило до дискримінації суден та мандрівників із певних країн, а також до зловживань чиновників, поширених у Венеції", - зазначає доктор Анте Мілошевич, співавторка дослідження "Лазарети Дубровника: Початок карантинів у Європі".

Місто Рагуза (теперішній Дубровник), що лежить на протилежному від Венеції боці Адріатичного моря, ухвалило інший закон.

1377 року Велика рада міста постановила, що всі кораблі і торговельні каравани, які прибувають із заражених регіонів, мають відбути 30 днів ізоляції у сусідньому місті Кавтат або на острові Мркан.

"Метод, який винайшла влада середньовічного Дубровника, виявися не лише більш справедливим, але й успішнішим - згодом цю практику наслідував увесь світ", - пише доктор Мілошевич.

Дубровник став першим середземноморським портом, який почав ізолювати людей, тварин та товари, які прибували із заражених регіонів морем. Тоді як Венеція затримувала всі кораблі без розбору, зупиняючи таким чином життя в місті.

Влада Рагузи запровадила суворе покарання за порушення 30-денного карантину, або "трентину", як зазначено в архівних документах Дубровника від 27 липня 1377 року.

Згодом карантин продовжили до 40 днів, як у Венеції. Чому так зробили, точно не відомо. Мабуть, 30 днів визнали недостатніми для запобігання епідемії, тому що точний інкубаційний період був невідомим.

На думку інших, число 40 було відсиланням до християнського посту або біблійних подій, як-от Великий потоп, перебування Мойсея на горі Синай чи піст Ісуса в пустелі.

Венеція зробила 40 днів офіційними у 1448 році, коли Венеціанський сенат додав 10 днів до 30-денного карантину для суден, які входять до міського порту.

Як оповідає Бакія-Консуо у "Лазаретах Дубровника", влада міста мала великий досвід боротьби із заразними хворобами, як-от проказа і чума. І отже, ізоляція хворих була звичною практикою.

"Історики підтверджують першість Дубровника у винаході "карантину", - зазначає доктор Бакія-Консуо.

"Метод ізолювання хворих застосовували ще до 1377 року. У Статуті міста від 1272 року згадується про ізоляцію хворих на проказу. Цей Статут є одним із найдавніших письмових юридичних документів Хорватії", - додає дослідниця.

За біблійною легендою, Лазаря, який страждав на проказу, проголосили покровителем прокажених, а притулки для них названі його іменем - лазарети.

Першу в Європі тимчасову лікарню для чумних хворих Рагуза відкрила на острові Млет. Слідом за нею карантинні заклади по всій Європі також почали називати "лазаретами".

Перші лазарети Рагузи з'явилися у містечку Цавтат на південний схід від Дубровника і на сусідніх островах (Супетар, Мркан і Бобара).

"Приміщення для хворих були спочатку бідними - імпровізовані хатки, намети чи ліжка просто неба. Втім, їх було легко спалити як захід дезінфекції", - йдеться у "Лазаретах Дубровника".

1397 року лазарети вирішили встановити у Бенедиктинському монастирі на острові Млет. Лікарню в Данче спорудили в 1430 році, а згодом на острові Локрум побудували більший і сучасніший лазарет.

12 лютого 1590 року Сенат Дубровника постановив, що останній лазарет буде збудовано у Плочі біля східного в'їзду до Старого міста.

Будівництво комплексу завершили близько 1647 року, а майже через сто років Сенат проголосив його частиною укріплень міста.

"Лазарети Дубровника зберігали своє первісне призначення багато років після падіння Республіки. Востаннє його використовували як медичний заклад близько 1872 року", - пояснює доктор Бакія-Консуо.

"Ця приголомшлива кам'яна споруда є унікальним архітектурним комплексом, але вона також дає чудове уявлення про розвиток системи охорони здоров'я у старому Дубровнику".

Тепер - це туристична пам'ятка і місце проведення концертів та традиційних фольклорних танців лінджо.

Але лазарети також залишаються згадкою про обачливість і винахідливість міста у боротьбі з інфекційними захворюваннями століттями тому.

Місцевий гід Іван Вукович Вука, який народився і виріс у Дубровнику, згадує, як спекотними літніми ночами відвідував клуби, розташовані тепер на території лазаретів.

Лазарети побудовані за 300 м від кам'яних стін Старого міста. "Всередині міських стін хвороби поширювалися дуже швидко.

А Лазарети - широкі і просторі, розділені на 10 багатоповерхових будинків, щоби в низ завжди було достатньо повітря", - розповідає Іван, указуючи на захопливий краєвид, що відкривається на гавань Старого Міста.

Комплекс складався з 10 лазаретів, кожен мешканець мав вихід на невелику терасу, де можна було подихати свіжим повітрям. Хворим також дозволяли гуляти внутрішнім двориком, але вони не могли наближатися до тих, хто вже одужав, або виходити за межі комплексу.

Карантин, під яким зараз перебуває місто, зупинив туризм - важливе джерело хорватської економіки та один із основних доходів Дубровника.

Усі круїзні кораблі тимчасово зупинені до червня, а з 19 березня Хорватія запровадила тимчасову заборону на транзит через прикордонні переходи, щоб запобігти поширенню вірусу.

"Наразі всі кордони закриті - у Хорватії ви навіть не можете переміщатися між містами", - каже Вукович Вука.

American Airlines скасувала всі прямі рейси з Філадельфії до Дубровника до кінця 2020 року. Інші європейські та міжнародні перевізники скасували рейси до червня.

"Навіть під час війни у 1990-х Дубровник не був таким порожнім", - зазначає Вука Вукович.

"Можна почути кожен звук над бруківкою. Раніше ми страждали від надлишку туристів, а тепер - від їх браку".

Мешканці Далмації, як і їхні середземноморські сусіди, - дуже соціальні істоти, вони обожнюють побалакати за кавою.

"Коронавірус змушує нас божеволіти, ми любимо обійматися і цілуватися, як італійці та іспанці", - розповідає Вукович Вука.

"Ми жартуємо, що тепер ми лікуємо залежність від кав'ярень і барів".

На відміну від середньовічних карантинів, сьогодні можна самоізолюватися у себе вдома.

Але проблема в тому, що "багато людей у Дубровнику живуть великими родинами з батьками, бабусями та дідусями, тому доводиться насамперед дбати про старше покоління", - каже Вукович Вука.

Утім, усе інше в правилах карантину мало змінилося за останні 600 років.

Протягом багатьох століть Дубровник добре вивчив урок, "ізоляція та дисципліна - понад усе", - додає чоловік.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

--