Папа і Московський патріарх прямують один до одного

Переговори Папи Франциска з патріархом Московським і всієї Русі Кирилом стануть першою зустріччю глави Римо-католицької церкви і духовного лідера російського православ'я. Глави двох церков не зустрічалися після XI століття, коли стався Великий розкол - здебільшого через розбіжності щодо папської влади (хоча до 1589 року лідер російської православної церкви і не носив титулу патріарха).

Значення цієї зустрічі для обох церков величезне. Яку б спільну декларацію в п'ятницю на Кубі вони не підписали, сам факт їхньої зустрічі служить чітким сигналом, що ворожість та холод, які панували у взаєминах після розколу, можуть нарешті перейти в теплішу фазу.

Відносини з РПЦ МП для Ватикану особливо важливі, тому що приблизно дві третини з понад 200 мільйонів православних християн становлять росіяни.

Раніше римські понтифіки вже намагалися розтопити лід взаємин з Москвою: найбільше старався Папа Іван-Павло II, який намагався простягнути руку керівництву РПЦ.

Але всім спробам зближення сильно заважало відчуття підозри, яке виникло після Холодної війни, насамперед у Москві, і слов'янські корені Папи тільки посилювали цю недовіру.

Запланована особиста бесіда між двома ієрархами в міжнародному аеропорту Хосе Марті в Гавані стала можливою завдяки кільком нещодавнім геополітичним зрушенням.

Екуменізм на крові

Однією з головних рушійних сил цієї зустрічі стало посилене в останні роки розуміння того, що християни на Близькому Сході і в Африці піддаються жорстоким переслідуванням, і їхніх убивць та гонителів не цікавить, до якої з християнських конфесій вони належать.

Папа Франциск називає це явище "екуменізмом на крові", при цьому і він, і російський президент, і російський патріарх розцінюють те, що відбувається з християнами в Сирії й Іраку, не інакше як геноцид.

Іншим фактором, що вплинув на готовність Московського патріархату до зближення, можливо, стало латиноамериканське походження Франциска в поєднанні з його недавніми дипломатичними зусиллями на Кубі, в Росії та інших країнах.

Москва розглядає Франциска в якості лідера, який не завжди в усьому погоджується зі США - незважаючи на той теплий прийом, з яким його зустріли там минулого року, - і чиї помисли більше спрямовані до діалогу, ніж до конфронтації.

У Росії все ще викликає занепокоєння дедалі більший вплив Західної церкви, особливо в Україні, де російські православні не дуже добре сприймають Греко-Католицьку церкву. Вони розглядають її діяльність як посягання на традиційні сфери впливу Москви, а її політичну позицію здебільшого розцінюють як антиросійську.

У сталінську епоху Радянський Союз передав східні католицькі церкви під юрисдикцію РПЦ. Але після розпаду СРСР католики повернули собі близько 500 церков, переважно на заході України, чим сильно засмутили деяких православних.

Пострадянська Росія також стурбована активністю місіонерів з багатьох конфесій, які намагаються навернути православних у свою віру, хоча далеко не всі православні переходять у католицтво.

Близькість до Кремля

Проте російський патріарх Кирило за останні кілька років зробив більше спроб примирення, ніж його попередники.

Навряд чи він погодився б на зустріч з Франциском без негласного схвалення президента Володимира Путіна, який за час перебування при владі відвідував Ватикан і зустрічався з главами Римо-католицької церкви.

Москва може бути зацікавлена в тому, щоб довести свою затребуваність у сфері світових релігій після десятиліть офіційного радянського атеїзму.

Зараз, коли Ватикан ще раз продемонстрував, що є дипломатичною силою, з якою треба рахуватися, Росія, найшвидше, вважатиме за краще, щоб він не виходив з гри.

Ватикан може бути корисним посередником між Сходом і Заходом в обговоренні багатьох питань - від війни в Сирії до захисту християн на всьому Близькому Сході, а в протидії глобальній загрозі радикального ісламу він є потенційним теологічним союзником.

Це не означає, що Великий розкол християнської церкви подолано, не означає і те, що скоро християни об'єднаються, але схоже, що на Кубі відбудеться діалог на принципі взаємної поваги.

Ще жодного разу Папа Римський не відвідував Росію. Тому, можливо, зустріч на Кубі допоможе вимостити дорогу туди, де Папа ще не бував, і на цій дорозі може бути чимало сюрпризів.