"Це була битва титанів": легендарний момент, коли один ведмідь зіткнувся зі стадом моржів

Минуло двадцять років, а ми знову згадуємо культову сцену із "Планети Земля" сера Девіда Аттенборо. Цей фрагмент змінив наше розуміння того, як білі ведмеді пристосовуються до виживання.

Це надзвичайна сцена: самотній самець білого ведмедя атакує сотні моржів. Він кружляє навколо них і наполегливо намагається пробити їхній п'ятнадцятисантиметровий шар жиру, щоб отримати довгоочікувану їжу.

Ведмідь використовує туман як прикриття і підкрадається до колонії моржів.

Дорослі тварини діють злагоджено: вони штовхають малюків у центр і створюють бар'єр із міцної шкіри та жиру. Ведмідь починає засідку обережно. Він застрибує на спину моржа, щоб знайти слабке місце в "обладунках" і дістатися дитинчат.

Хижак обирає ціллю самку і неодноразово кусає її за шию. Вона люто захищає своє маля, а його кігті та зуби не можуть пробити її товсту шкіру. Стадо починає втікати в море. Ведмідь дедалі більше впадає у відчай і нападає на дорослих моржів.

Шанс на перший за кілька місяців обід тане на очах. Ведмідь хапає дорослого моржа, але потужна тварина пручається і вислизає з його лап. Наприкінці епізоду ми бачимо, як ведмідь шкутильгає — він переможений і тяжко поранений іклами моржів.

Титулований підводний оператор Адам Раветч зафільмував цю драматичну послідовність кадрів у 2004 році.

Він провів в Арктиці два роки, знімаючи матеріал для серії "Крижані світи" проєкту "Планета Земля" — визначного документального серіалу про природу, який представив сер Девід Аттенборо.

Цей момент високої драми згодом став характерною рисою всього серіалу. Проте це було чимось більшим, ніж просто вражаюче телешоу.

Ця битва стала показником того, як білі ведмеді адаптуються до виживання в найсуворіших умовах світу.

На другому році зйомок Раветч та його провідник уже два тижні перебували у своїй третій "засідці" у віддаленому районі Північного Льодовитого океану. Коли запаси їжі почали вичерпуватися, Раветч вирішив залишитися на місці сам.

Невдовзі після тривалого запливу з'явився виснажений білий ведмідь. Як розповів сер Девід, тварину привабили "гострі запахи, що йшли від острова". Ведмідь не їв місяцями, тому голод вигнав його на сушу в пошуках здобичі.

Однак на шляху хижака виникла невелика перешкода.

"Він мав пройти повз мене, щоб дістатися моржів", — згадує Раветч.

Ведмідь спершу обійшов навколо маленької саморобної хатини, на даху якої сидів оператор (той називав її "труною"), а потім кинувся в атаку на стадо моржів. Раветч слідував за ним із камерою в руках.

"Я ніколи в житті не почувався у більшій небезпеці й водночас таким сповненим життя", — ділиться він спогадами. Білі ведмеді рідко нападають на людей, проте такі випадки часто стають фатальними.

Але Раветч розумів, що бачить щось надзвичайне. Зазвичай білі ведмеді полюють на дитинчат моржів і майже ніколи не наважуються нападати на дорослих особин.

До цього моменту ніхто не фіксував випадків, коли стадо моржів завдавало ведмедю травм.

"Я думав, ведмідь за лічені хвилини впіймає маля, але побачити, як моржі дають відсіч і перемагають — це було щось абсолютно нове", — каже Раветч.

Тривалість цієї сцени також дозволила йому зафільмувати численні невдалі спроби хижака.

Моржам знадобилося чимало часу, щоб утекти в море. Це дозволило Раветчу детально зафільмувати цю надзвичайну поведінку. За його словами, ми вперше настільки зблизька побачили, як моржі об'єднуються для захисту малят і повільно відступають від ведмедя у воду. Він називає це "дивовижним проявом захисту та материнських інстинктів".

Раніше люди вже спостерігали, як білі ведмеді полюють на моржів, але це траплялося рідко. Раветч зазначає, що кадр, де ведмідь опиняється віч-на-віч із моржем, приголомшує: неймовірно бачити, як морж змушує хижака відступити одним лише поглядом.

Ця культова сцена документує, як білі ведмеді змінюють свою поведінку через стрімке танення морського льоду, спричинене зміною клімату.

Тварини змушені пропливати величезні відстані, що посилює ризик утоплення або голодної смерті. Команда "Планети Земля" прагнула показати тварин, які страждають від екстремальних сезонних змін. Для цієї історії вони обрали головного хижака Арктики, який ризикує життям, нападаючи на стадо моржів.

Ванесса Берловіц, продюсерка та режисерка епізоду "Крижані світи", вважає, що ця сцена чудово ілюструє скрутне становище білого ведмедя. Вона зауважує, що глядач водночас захоплюється відвагою хижака, змушеного атакувати такого могутнього суперника, і розуміє, що це справжня "битва титанів".

"Ви співчуваєте моржам, коли на них нападають, і ви співчуваєте білому ведмедю", — каже вона.

"Це дуже збалансована сцена. Тут немає переможців. Страждають усі".

Том Сміт, професор дикої природи з Університету Бригама Янга в Юті, погоджується з цим. Він каже, що більшість людей солідарні і з білим ведмедем, і з моржем, який захищає дитинча. Такі змагання між життям і смертю завжди захоплюють, бо ми відчуваємо їх на інстинктивному рівні.

"Без їжі цей ведмідь не виживе. Якщо глобальне потепління триватиме, а арктичний лід танутиме щороку все раніше, таку долю розділить ще більше ведмедів", - коментує Сер Девід.

Невдовзі після зйомок Раветча евакуювали з локації літаком, тож подальша доля того самого ведмедя залишилася невідомою.

З 1979 року Арктика прогрівається майже в чотири рази швидше, ніж будь-яке інше місце на планеті. Білі ведмеді залежать від морського льоду, з якого вони полюють на тюленів.

Скорочення середовища проживання змушує їх частіше влаштовувати барлоги на суші та призводить до виснаження. Білі ведмеді здавна вміють пристосовуватися у пошуках їжі; вони користуються кожною можливістю і шукають нову здобич по всій Арктиці.

Відомо, що вони можуть харчуватися китами-білухами, північними оленями, ягодами, а в окремих випадках — навіть одне одним.

Мисливці-інуїти в Канаді та Гренландії давно спостерігали канібалізм серед білих ведмедів, але дослідники попереджають: такий тип полювання може почастішати через танення льоду, оскільки ведмеді втрачають доступ до тюленів.

Хоча зміна клімату — не єдина причина пошуку їжі на суші, саме раннє танення льоду змушує хижаків дедалі частіше полювати на березі.

У деяких частинах Арктики стратегія ризикованого полювання на суші дає результати.

Наприклад, нещодавні дослідження на Шпіцбергені показують, що в норвезькій Арктиці білі ведмеді стають вгодованішими та здоровішими попри танення льоду.

Протягом 24 років дослідники спостерігали за 770 ведмедями: спершу стан їхніх тіл погіршувався, але після 2000 року ситуація покращилася, що збіглося з періодом стрімкого зникнення льоду.

Дослідження припускає, що білі ведмеді компенсували обмежений доступ до тюленів полюванням на моржів та північних оленів. Хоча ці ведмеді виявили високу стійкість до кліматичних змін, в інших субпопуляціях занепад морського льоду однозначно мав негативні наслідки.

Сміт попереджає, що успіх на Шпіцбергені не відображає стан усієї популяції білих ведмедів в Арктиці. За його словами, люди просто шукають "промінчик світла" у цій похмурій історії.

Хоча дослідження зафіксували, як ведмеді їдять яйця, грабують колонії морських птахів і вбивають карибу, ці джерела їжі не прогодують світову популяцію з 30 000 особин.

"Приводу для радості мало", — зазначає він.

В одній із субпопуляцій вчені виявили, що рівень виживання ведмедів падає зі збільшенням кількості днів без льоду. Вагітні самки потребують морського льоду та полювання на тюленів, щоб накопичити жирові запаси перед тривалим голодуванням.

Вони залягають у барлоги, де народжують і вигодовують потомство, взагалі не вживаючи їжі. Одне з досліджень наголошує: кільчаста нерпа залишається головним джерелом енергії для ведмедів, альтернативна їжа із суходолу чи прісних водойм не задовольняє їхніх потреб.

Історії, як-от сцена полювання на моржів у "Планеті Земля", допомагають зрозуміти вплив глобального потепління на тварин.

"Завдяки неймовірній зйомці та розповіді ця тема привернула увагу громадськості. Для біологів це не було новиною, але для звичайних людей це стало своєрідним одкровенням", — каже Сміт.

Ця сцена підкреслила дивовижну стійкість білих ведмедів у мінливому світі, попри загрозу їхньому існуванню.

"Це спадок нашої планети, заархівований для майбутніх поколінь", — роздумує Раветч.

Берловіц додає, що на цей епізод посилаються і сьогодні. На конференціях фахівці з Арктики та кліматологи досі згадують цю сцену як потужний доказ того, які виклики зміна клімату кидає всьому живому на Землі.

За двадцять років, що минули з виходу "Планети Земля" на екрани, небезпеки для ведмедів лише загострилися.

"Зникає лід — зникає ведмідь", — колись влучно зауважив учений Стівен Амструп. Зрештою, навіть наукова назва білого ведмедя — Ursus maritimus — перекладається як "морський ведмідь".

Проте Раветч зберігає надію, що білі ведмеді встоять:

"Вони справжні господарі свого королівства".