Донецьк: ностальгійний тур до СРСР

"Міністр інформації" самопроголошеної Донецької народної республіки Олександр Хряков розповів мені, як нещодавно провів відпустку. Він їздив до східної частини Німеччини, про яку зберіг чудові спогади, відслуживши там військовим музикантом в оркестрі радянської армії.

"Це був такий кайф! Я взяв у Берліні таксі, розповів водієві, хто я, і через хвилину ми хором співали гімн НДР!" - радіє він.

Поїздка в Донецьк сьогодні - ностальгічний тур до СРСР. Охочі, приєднуйтесь.

Свій "парламент" вони називають "Верховною Радою", і його стіни обклеєні репродукціями плакатів часів Великої Вітчизняної війни, які закликають радянських людей до боротьби з ворогом.

"Ми - росіяни, ми - один народ. Ми всі народилися в СРСР і виросли на одних і тих самих ідеалах і героях", - пояснив мені свої спонукальні мотиви лідер повстанців Денис Пушилін.

Але приємні спогади не гарантують настільки ж приємного майбутнього.

На півночі Донецької області йдуть бої. У самому Донецьку поки що тихо, але жителі перебувають в тривожному очікуванні.

"Куди поділися всі діти? Вони завжди тут грали і загоряли", - каже пенсіонерка Надія Петрівна.

Тривоги і надії

Надія Петрівна, її чоловік Юрій Петрович і я сидимо на лавці в парку неподалік від штаб-квартири ДНР. Як більшість тих, з ким мені довелося говорити останніми днями, подружжя не в захваті від київської влади, але вважає, що відділення від України зробить їхнє життя ще гіршим.

"Як діти, чесне слово: "що хочемо, те й робимо, даєш свободу"! Але при цьому батьки повинні одягнути і нагодувати. Той самий випадок", - каже Юрій Петрович.

Юрій Петрович після аварії на шахті втратив ногу. Пенсію за інвалідністю отримує з Києва.

"Хто мені платити буде? Республіка, а у самих і бюджету-то немає", - турбується він.

Звичайно, багато проблем було б вирішено, якби Донецька область стала частиною Росії. Але в такий варіант мій співрозмовник не вірить.

"Шахт, які закриваються, у Росії своїх повно. Навіщо їм ще й наші турботи?" - запитує він.

Тим часом, Денис Пушилін продовжує сподіватися на Москву.

"Якби Росія ввела до нас миротворчий контингент і встановила над областю зону, вільну від польотів, це б нам сильно допомогло", - каже він.

Питаю про переговори з новим президентом України Петром Порошенком.

"Діалог можливий тільки про дві речі - обмін полоненими і виведення українських військ з нашої території", - отримую відповідь.

Сумнівно, щоб Київ погодився з таким підходом.

Як повідомив цього тижня генеральний прокурор України, на сході країни з початку конфлікту вже загинули близько 180 людей.

Юрій Петрович і його дружина не хочуть і думати про те, що на місто можуть почати падати бомби і снаряди, і бадьоряться, як можуть.

"Сусідка сказала, що Господь, видно, відвернувся від нас. Але я не вірю. Він бачить, що ми такого не заслужили", - каже Надія Петрівна.