Новий виток кризи в Україні: що далі?

Криза в Україні увійшла в нову небезпечну фазу. Захоплення відділків міліції та адміністративних будівель у кількох містах на сході країни людьми, яких називають проросійськими активістами, порушує можливість жорсткої відсічі з боку уряду в Києві.

Це, своєю чергою, може дати російській владі той привід, якого вона чекає, щоби перекинути на захід військові підрозділи, зосереджені на кордоні з Україною.

Або, навпаки, це все може виявитися просто політичним театром, спробою суттєво підняти ставки: залякати перехідний український уряд і, можливо, ще й зірвати чотиристоронні переговори - між Україною, Росією, США і ЄС, - що були попередньо заплановані на цей тиждень.

З іншого боку, Москва може просто намагатися захопити контроль над тим контекстом, у якому проходитимуть імовірні переговори. За будь-якого сценарію температура зростає і дипломатичне врегулювання цієї кризи видається зараз віддаленішим, ніж будь-коли.

То як бути з твердженнями джерел у НАТО і західних лідерів про те, що російські військові вже здійснюють підривні операції на сході України?

Як випливає з інформації в соціальних мережах, групи добре озброєних чоловіків з однаковим спорядженням брали участь у частині захоплень адміністративних будівель.

Без спротиву

Роджер Макдермот, старший науковий співробітник кафедри Євразійських досліджень Джеймстаунського фонду (Jamestown Foundation) давно досліджує збройні сили Росії.

Згідно з його аналізом, форма і однорідність озброєнь свідчать, що "ці добре організовані 'військовики' мають всі характерні риси російських сил особливого призначення, або точніше, спеціального підрозділу російської військової розвідки".

Водночас він попереджає, що це лише частково нагадує початок російської операції в Криму.

"У Криму російські збройні сили розгорнули кампанію із захоплення ключових стратегічних об'єктів практично без спротиву, скориставшись слабкістю нового уряду в Києві", - каже експерт.

На сході України ситуація відрізняється від кримської, каже він.

"Підрозділи спецназу за допомогою місцевих активістів зможуть здобути контроль над стратегічними будівлями і ключовими маршрутами, однак якщо українські військові і сили безпеки дадуть їм відсіч, це призведе до ескалації, коли будуть залучені звичайні збройні сили Росії, зокрема підрозділи авіації і сухопутних військ", - вважає Макдермот.

Інший авторитетний дослідник російського війська - Кір Джайлз із Центру досліджень конфліктів - каже, що події останніх кількох днів його засмутили, але не здивували.

На запитання, чи вважає він це загострення прелюдією до відкритого військового вторгнення Росії, пан Джайлз відповів, що це цілком можливо.

"Це відповідало б не лише довготерміновим планам Москви про захист прав етнічних росіян за кордоном, але і вимогам доктрини про забезпечення безпеки і стабільності підходів до російського кордону", - каже експерт.

'Стратегічний шок'

Обидва аналітики кажуть, що криза в Україні увійшла в нову і, не виключено, критичну фазу. Я запитав пана Макдермота, чи зрозумілі цілі, які перед собою у цьому всьому ставить Росія. Адже Москва багато чим ризикує.

"Ризики полягають у тому, що армія і сили безпеки України чинитимуть більший спротив, ніж за передбаченнями Москви, і все це перетвориться на щось затяжне і криваве, - каже експерт. - Однак, якщо сили Києва піддадуться або недостатньо швидко відреагують, тоді Москва отримає важливий козир на переговорах і забезпечить свою головну мету в цій кризі: домогтися від Заходу або визнати розчленовану українську державу, або підтримати ідею конституційного компромісу й утворення у майбутньому слабшої федеральної української держави, яка буде поступливішою до вимог Кремля".

На його погляд, ключові вимоги Москви зрозумілі: вона прагне федералізації України і правових гарантій того, що країна ніколи не вступить до НАТО.

"Кремль робить великі ставки і вважає, що здатний виграти", - каже дослідник.

З іншого боку, НАТО і Захід мають небагато варіантів впливу на події. Пан Макдермот каже, що Захід отримав "стратегічний шок".

На його думку, українська криза виявила прогалини в оцінках Росії і її потенційних загроз для країн Східної Європи, які робили західні розвідки.

"І західні аналітики, і уряди західних країн виявилися неспроможними запропонувати будь-які способи не допустити того, щоб Росія досягла свої стратегічні цілі в Україні, - каже він. - Замість тверезого мислення ми бачимо лише заламування рук і присоромленість".