Чому Ебола така небезпечна?

Нинішній спалах хвороби Ебола у Західній Африці – найтяжчий за всі часи, з найбільшим числом жертв.

За даними ООН, від хвороби вже померли 887 осіб. Медичні працівники Гвінеї, Ліберії та Сьєрра-Леоне роблять усе можливе, щоб стримати вірус.

Що таке Ебола?

Лихоманка Ебола – вірусне захворювання. Як повідомляє Всесвітня організація охорони здоров’я <link type="page"><caption> (ВООЗ)</caption><url href="http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs103/en/" platform="highweb"/></link>, серед перших симптомів можуть бути раптове підвищення температури, сильна слабкість, м’язовий біль та біль у горлі. І це лише початок: на наступних стадіях починається блювота, діарея та, в деяких випадках, внутрішня і зовнішня кровотеча.

Хвороба перекидається на людей через тісний контакт з зараженими тваринами, зокрема шимпанзе, криланами (фруктовими кажанами) і лісовими антилопами.

Далі вона поширюється від людини до людини через прямий контакт із зараженою кров’ю, фізіологічними рідинами та органами – або й без прямого контакту, через заражене середовище. Навіть похорони жертв Еболи створюють ризик, якщо присутні торкаються тіла небіжчика.

Інкубаційний період може тривати від двох днів до трьох тижнів, і встановити діагноз непросто. Ця хвороба досі вражала людей майже виключно в Африці, хоча окремий штам був зареєстрований на Філіппінах.

Медичні працівники дуже ризикують заразитися, якщо лікують пацієнтів без належного захисту від інфекції. Хворі є заразними, допоки їхня кров та виділення містять вірус, – інколи до семи тижнів після одужання.

Де завдала удару Ебола?

Спалахи Еболи трапляються здебільшого у віддалених селищах Центральної та Західної Африки, поблизу тропічних лісів, кажуть у ВООЗ.

Вперше вірус було виявлено у 1976 р. у Демократичній республіці Конго (ДРК); відтоді він вражав і країни, розташовані східніше, такі як Уганда і Судан. Нинішній спалах – незвичайний, оскільки почався у Гвінеї, де ця хвороба раніше не траплялася, і поширився на поселення міського типу.

З Нзерекоре, віддаленої області південно-східної Гвінеї, вірус поширився до столиці країни Конакрі й сусідніх держав Ліберії та Сьєрра-Леоне.

У липні, пасажира, що летів з Ліберії у Лагос, затримали після прибуття й доправили до карантину; згодом він помер від лихоманки Ебола. Це був перший випадок, зареєстрований у Нігерії.

Відтоді вірус проявився в одного з лікарів померлого. Усього ізольовано вісім людей, з яким він контактував.

Медична доброчинна організація "Лікарі без кордонів" (фр. Medecins sans frontiers, MSF) <link type="page"><caption> назвала</caption><url href="http://www.msf.org/article/guinea-mobilisation-against-unprecedented-ebola-epidemic" platform="highweb"/></link> цей спалах "безпрецедентним", адже люди заразилися у багатьох місцях Гвінеї, за сотні кілометрів один від одного. MSF <link type="page"><caption> наголошує</caption><url href="http://www.msf.org/article/sierra-leone-race-against-time-control-ebola-outbreak" platform="highweb"/></link>: слід діяти "наввипередки з часом", перевіряючи усіх, хто мав контакт із хворими.

Чи сприяють поширенню хвороби народні звичаї?

Ебола поширюється через тісний фізичний контакт з зараженими людьми. Саме тут з’являється додаткове ускладнення: у багатьох західноафриканських країнах, де зараз лютує вірус, такий контакт входить до ритуалів, пов’язаних з релігією та смертю.

Обійми – частина релігійного поклоніння у Ліберії та Сьєрра-Леоне. В усьому регіоні небіжчиків готують до поховання, обмиваючи, торкаючись і цілуючи. Тіла померлих, які мали високий статус у громаді, спеціально обмиваються та готуються до поховання. Жінкам часто заплітають волосся, чоловікам – голять голову.

У тілі померлого від Еболи дуже висока концентрація вірусу. Перед смертю у пацієнта зазвичай відкривається кровотеча. Ті, хто опікується тілом і контактує з кров’ю чи іншими фізіологічними рідинами померлого, мають найбільший ризик зараження.

MSF намагається пояснити місцевому населенню, що контакт з померлими родичами є небезпечним. Але людям важко це усвідомити.

Всі попередні спалахи були набагато меншими і траплялись там, де про Еболу вже знали, наприклад, в Уганді та ДРК. Необхідність уникати контактів тут через роки освіти увійшла у колективну свідомість.

У Західної Африки ж просто не було часу на необхідні зміни культурної парадигми.

Як уберегтися?

Необхідно уникати контакту з хворими на вірус Ебола та їхніми фізіологічними рідинами, радить ВООЗ. Не торкайтесь жодних предметів у громадських місцях, що могли бути заражені, наприклад, спільних рушників.

Ті, хто доглядає за хворими, мусять носити рукавички і захисне обладнання, зокрема маски, а також регулярно мити руки.

Ще ВООЗ попереджає, що не можна споживати сире м’ясо лісової дичини і торкатися заражених кажанів чи мавп. Зокрема, важливо уникати криланів (більших "родичів" кажанів), які вважаються делікатесом у тих районах Гвінеї, де почалися спалахи хвороби.

У березні міністр охорони здоров’я Ліберії порадив людям утримуватись від сексу, на додачу до попередніх порад не тиснути руки знайомим і не цілуватись. За даними ВООЗ, вірус може жити у чоловічій спермі до семи тижнів після одужання від Еболи, передаючись статевим партнерам.

Репортер ВВС у Монровії, столиці Ліберії, повідомляє, що зусилля з інформування громадськості щодо вірусу Ебола стали значно інтенсивніші, відколи у липні помер відомий ліберійський лікар Семюел Брісбане.

Наразі Ліберія закрила школи і більшість пунктів перетину кордону, а в населених пунктах, де зафіксовані захворювання на вірус Ебола, оголошено карантин, щоби зупинити вірус.

Лікар, що очолив боротьбу з вірусом у Сьєрра-Леоне, <link type="page"><caption> також помер</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/news/world-africa-28560507" platform="highweb"/></link>, що змусило президента країни запровадити надзвичайний стан у сфері охорони здоров’я.

Авіакомпанії British Airways, західноафриканська Asky і нігерійська Arik Air тимчасово скасували рейси до Ліберії та Сьєрра-Леоне. У деяких аеропортах запроваджено суворіший контроль пасажирів. Від самого початку спалахів Сенегал повністю перекрив свій кордон з Гвінеєю.

Одним з найскладніших завдань для медичних працівників лишається боротьба зі страхом і соціальними упередженнями щодо хворих на лихоманку Ебола.

Що робити хворим?

Ви мусите припинити контакти з близькими людьми і звернутися за допомогою до фахівців. Пацієнти мають більше шансів вижити, якщо відразу почнуть лікування.

Вакцини від лихоманки Ебола не існує, хоча триває експериментальне тестування потенційних вакцин і нових методів терапії.

Пацієнти зазвичай страждають від зневоднення організму. Вони мають пити електролітні розчини або отримувати їх внутрішньовенно.

MSF повідомляє, що цей спалах викликаний найсмертоноснішим і найагресивнішим штамом вірусу. Наразі хвороба вбиває 50-60% заражених.

Невідомо, які фактори дозволяють деяким пацієнтам одужати, тоді як більшості це не вдається.