Право жінки чи злочин. П'ять історій про аборти

Правовий статус аборту. Дискусії та емоції навколо цієї теми не вщухають у всьому світі.

У вересні в американському штаті Техас почав діяти закон, що забороняє переривання вагітності після шести тижнів. Приблизно тоді ж Верховний суд Мексики скасував в одному зі штатів країни покарання за аборт у першому триместрі.

"Правда в тому, що доступ до абортів є і завжди був нестабільним", - каже Ану Кумар, директорка ІПАС - міжнародної некомерційної організації зі штаб-квартирою у США, що виступає за розширення доступу до безпечних й легальних абортів.

Але вона вважає, що все рухається у правильному напрямку: "З 1994 року понад 40 країн лібералізували свої закони щодо абортів".

За цим стоїть особистий досвід, про який часто не хочуть розповідати.

Ми попросили п'ятьох жінок з різних куточків світу поділитися своїми історіями про переривання вагітності. Деякі з них відмовились називати свої імена.

"Я відразу зрозуміла, що не хочу, щоб цей чоловік був батьком моєї дитини" - Сандра, Бангкок

Сандра* відчула зміни у тілі на восьмому тижні вагітності. Зробила тест, він був позитивним.

"Я відразу зрозуміла, що не хочу, щоб цей чоловік став батьком моєї дитини, - розповіла вона ВВС. - У нас був просто секс без зобов'язань, а попереду кар'єра".

Вона знала, що в Таїланді діє група Tamtang, де можна отримати інформацію про доступ до безпечних абортів, і звернулася до них по допомогу.

"Мені вдалося знайти клініку, але напередодні процедури я почувалася дуже пригніченою", - згадує Сандра.

Донедавна легально перервати вагітність у Таїланді можна було лише у разі зґвалтування, інцесту або загрози життю матері. Сандра наважилася на аборт у 2019 році, коли ці закони ще діяли.

"У голові роїлися різні думки: сказати їм, що я стала жертвою сексуальних домагань, чи достатньо пояснень, що я не потягну дитину фінансово?" - розповідає вона.

"Мені здавалося, що всі довкола мене засуджують", - згадує вона.

"Я не могла розповісти про це навіть найближчій подрузі, тому що в нашій культурі дуже багато стереотипів проти абортів. Є навіть телешоу, де розповідають, що жінка, яка зробила аборт, до кінця життя носитиме на спині дитину-примару".

"Процедура тривала 15 хвилин, потім я трохи відлежалася і в другій половині дня вже повернулася на роботу".

"Я заспокоювала себе, казала, що все буде добре, аж поки не побачила у соцмережах неприємні коментарі проти абортів. І зламалася".

Сандра сподівається, що колись жінки зможуть відновити повну автономію над своїм тілом.

"Адже тема абортів досі дуже табуйована".

"Чим більше буде відкритості, тим сильнішою ставатиме наша спільнота" - Ерін, США

Перший аборт Ерін зробила у 28 років, останній - у 36.

"Раніше я думала, що якась ненормальна - робила так багато абортів", - згадує вона.

"Але коли приєдналася до руху за право на аборт, зрозуміла, що це надзвичайно поширене явище".

"А от розмови про це - досі небажана тема, навіть у прогресивних та ліберальних групах чи у спільнотах із захисту репродуктивних прав, - пояснює вона. - Сподіваюся, що скоро це зміниться".

Ерін бореться за репродуктивні права жінок разом з американською організацією Shout Your Abortion. Вона каже, що це допомогло їй більш відкрито розповідати про свої переживання, пов'язані з перериванням вагітності.

"Для мене це стало великим зрушенням. Коли я починала, було важко навіть вимовити слово "аборт", - згадує вона. - Сьогодні для мене абсолютно нормально і легко говорити про аборт відкрито".

Ерін виросла у релігійній громаді, де не підтримували ідею абортів.

"Мені було дуже соромно і ніяково, тому я не зверталася до рідних чи друзів по допомогу", - каже вона.

"А після першого аборту - й поготів не думала, що можу просити про підтримку".

Але вона ніколи не вагалася щодо рішення про аборт.

"Я не хотіла бути матір'ю і не хотіла виховувати дитину з жодним зі своїх партнерів", - каже вона.

"Гадаю, ідея про те, що аборт - це важке і травматичне рішення для абсолютно всіх, завдало великої шкоди руху за репродуктивні права".

Ерін сподівається, що ця стигма зникне.

"Аборт завжди був звичайним явищем, але риторика навколо нього стверджувала, що аборт - це рідкість і має бути крайнім заходом", - каже вона.

"Чим більше ми будемо відкрито говорити про аборти, тим сильнішою буде наша спільнота, і тим більше зникатиме стигма, пов'язана з цим. Так ми можемо допомогти одне одному".

"Через відчуття сорому я почувалася ізольованою" - Інду, Індія.

"Я загубила телефон, - розповідає Інду BBC. - Пішла купити новий, у магазині мене знудило. Тоді мій партнер запропонував зробити тест на вагітність".

Результат був позитивним, але жінка твердо вирішила робити аборт.

"Я тільки починала свою кар'єру художника, у партнера була така ж ситуація".

31-річна Інду звернулася до гінеколога, з яким вчилася у школі, і "досить легко" перервала вагітність за допомогою таблеток.

Жах почався пізніше.

"Через стигму, пов'язану з абортами, я приховувала свою історію, і цей сором змусив мене почуватися соціально ізольованою", - каже вона.

"Після аборту почалася сильна кровотеча і нудота. Було дуже страшно. Я ридала так, наче в мене розірвалося серце".

Аборти в Індії, як і раніше, є об'єктом остракізму, а жіноча думка рідко стає вирішальним фактором, писав ресурс IndiaSpend у вересні 2020 року.

"Мене злило, що довелося пройти через це фізично і морально, хоча це стосувалося нас двох, - згадує Інду. - Менш ніж за рік я почала приймати антидепресанти".

Вона каже, що це вплинуло на її майбутні стосунки, і вона довго боялася займатися сексом.

Але жінка усвідомила важливість емоційної підтримки.

"Якби тоді я могла говорити про аборт більш відкрито, все було б інакше".

"У нашому суспільстві аборт вважають гріхом" - Джоселін, Демократична Республіка Конго

Чотири місяці тому 31-річна Джоселін народила другу дитину. Незабаром вона дізналася, що знову вагітна.

"У мене почали набухати груди, з'явилася слабкість, зник апетит", - розповідає вона.

І вони з чоловіком зважились на аборт.

"Вирішальним фактором стало здоров'я моєї дитини. Я боялася, що аборт матиме медичні наслідки, але мені дуже допоміг чоловік. Завдяки його підтримці я подолала усі страхи".

У дитинстві Джоселін не чула, щоб у їхній громаді хтось робив аборти.

"Тут це вважають гріхом, таємницею за сімома печатками, - пояснює вона. - А якщо справа набуває розголосу, то таку людину зневажають".

Джоселін знадобився час, щоб переконати лікаря зробити їй аборт.

"Він не прийняв [моє рішення] і намагався допомогти порадою, але я вблагала його".

Жінка вирішила провести процедуру вдома, щоб зберегти конфіденційність.

"Мені було страшно, адже я ніколи раніше не робила цього, але я впоралася. Коли все закінчилось, стало легше", - згадує вона.

Джоселін каже, що історія з абортом зробила її більш обізнаною.

"Зараз я приймаю протизаплідні засоби, щоб знову не завагітніти. Цей досвід дав мені впевненість, що зі мною таке більше не повториться".

"Я мрію, що колись жінки стануть вільними" - Марія, Мексика

Для Марії* бесіда з гінекологом стала справжнім одкровенням.

Їй було 35, але вона виросла з думкою, що "аборт - це вбивство, щось меганебезпечне, розчленування живої істоти, яка вже відчувала, говорила і думала".

Але ця зустріч змінила все.

"Лікар пояснила мені процедуру так, як лікування будь-якого іншого захворювання", - каже Марія.

"Вона не розпитувала мене, не лаяла, не ставилася до мене як до безвідповідальної людини. Там я зрозуміла весь тягар стигми навколо абортів".

За словами Марії, доступ до безпечних абортів є проблемою в Мехіко, хоча офіційно вони дозволені. Послуги приватної клініки - дорожчі, але заради конфіденційності Марія пішла на ці витрати.

"Моя родина не знає про мій аборт. Не знаю, якою була б їхня реакція... але впевнена, що для деяких з них, починаючи з моєї матері, це було б болісно".

Вона згадує розмову про аборт зі своєю сім'єю, коли її молодша сестра завагітніла у 14 років. Марія припустила, що можна перервати вагітність.

"Це їх дуже образило, і я більше ніколи не торкалася цієї теми".

Марію підтримував партнер, він був поруч під час процедури.

"Це тривало близько 30 хвилин, а може, й менше", - каже вона.

"Було важко повірити, що так швидко владнали те, що я вважала величезною проблемою, яка вплине на все моє життя".

Зараз їй 38, і вона свідомо не хоче мати дітей.

"Розуміючи, що тягне за собою батьківство у такому складному світі, ми [мій партнер і я] вирішили відмовитися від цієї ідеї", - каже вона.

"Я мрію, щоб одного чудового дня жінки отримали повну свободу вибору у тому, що відбувається в їхньому житті, і особливо у тому, що відбувається в їхніх тілах. Сподіваюсь, що колись ця мрія стане реальністю".

*Імена змінені з метою безпеки

Додатковий репортаж Емері Макумено

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!