You’re viewing a text-only version of this website that uses less data. View the main version of the website including all images and videos.
Жінка попросила допомогти зарізати свиню - до неї в село приїхали тисячі людей
- Author, Стівен Макдонелл
- Role, Кореспондент ВВС у Китаї, Пекін
Коли Дайдай зрозуміла, що її батько вже занадто старий, щоб зарізати двох свиней для традиційного спільного застілля напередодні китайського Нового року, вона звернулася по допомогу до соцмереж.
Вона не хотіла, щоб йому було соромно.
"Чи може хтось мені допомогти?" - написала вона в Douyin, версії TikTok, наприкінці минулого тижня.
"Мій батько старий. Я хвилююся, що він не впорається з цими свинями", - додала вона.
Дайдай, якій трохи за 20, пообіцяла, що тих, хто приїде до їхнього села Цінфу допомогти, пригостять свинячим бенкетом.
У сільських районах Сичуаню та Чунціна великі спільні трапези є важливою частиною культури. На них подають свинину, реберця на пару, суп і домашній алкоголь.
"Дайте мені можливість високо тримати голову в нашому селі", - сказала вона.
Її прохання про допомогу зібрало понад мільйон уподобань, а реакція в результаті була схожа на сцену з добродушного фільму: тисячі автомобілів хлинули до села, везучи набагато більше людей, ніж було потрібно для роботи.
Відгукнулося так багато охочих, що затори повністю паралізували дороги в цій частині сільського Чунціна на південному заході Китаю. Дронові знімки показують колони автомобілів із людьми, що стоять у черзі серед рисових полів, сподіваючись усе ж таки потрапити до Цінфу. Щоб оминути затори, дехто йшов пішки.
Дайдай написала, що водіям, які в'їжджають у цей район, слід бути обережними на дорогах, особливо тим, хто приїхав із міста й не звик до сільських умов.
"Атмосфера була неймовірна. Це нагадало мені дитинство, коли моя родина ще тримала свиней. Я багато років не відчував нічого подібного", - розповів BBC чоловік, який проїхав понад 100 кілометрів, щоб приїхати туди.
За його словами, він бачив автомобільні номери з усієї країни.
Коли ж відбувся забій свиней і подальший масовий бенкет, за цим у прямому ефірі онлайн спостерігали понад 100 тисяч глядачів. Подія зібрала 20 мільйонів уподобань, а місцева влада сприйняла її як момент блискавичного туризму.
Оскільки людей у містечку було значно більше, ніж могли нагодувати дві свині, чиновники з галузі туризму пожертвували ще свиней, щоб задовольнити величезний попит, а невеликі ресторани почали обслуговувати натовпи відвідувачів на відкритих майданчиках.
Водночас це показало, як швидко дрібна справа в епоху соцмереж може перетворитися на щось масштабне.
"Я думала, що, можливо, прийде з десяток людей, - сказала Дайдай китайським медіа. - Але їх було стільки, що й не злічити".
Таку реакцію також підживлює прагнення багатьох китайців знову відчути зв'язок із громадськими культурними подіями, а також потреба в позитивних емоціях у часи, коли життя інколи здається дуже похмурим.
Дайдай не могла повірити, як швидко все сталося. Минулої п'ятниці вона опублікувала прохання про допомогу. Уже в суботу реакція була настільки масовою, що вона звернулася до поліції, попередивши про можливі порушення порядку в селі, і туди направили додаткові наряди.
Святкування бенкету, яке на той момент стало величезним, тривало два дні: 1 000 гостей 11 січня перетворилися на 2 000 наступного дня. Святкували з вогнищами до пізньої ночі та гучними гуляннями під музику.
Зрештою Дайдай повідомила, що святкування завершилося, і закликала нових відвідувачів насолоджуватися їхнім регіоном, але не приїжджати до її дому. За її словами, за два дні вона спала лише чотири години і була виснажена.
Втім, для неї та її села це був неймовірний момент.
Усім незнайомцям, які відгукнулися на її заклик, вона сказала: "Без вашого ентузіазму й пристрасті такого бенкету не було б".
"Для всіх, хто приїхав, це було відчуття великої родини. Було дуже тепло, дуже цілюще й дуже значуще", - додала вона.
Дайдай подякувала урядовцям і поліції за те, що дозволили відбутися такому раптовому й масштабному святкуванню.
Уже лунають прогнози, що нині відомий район Хечуань, де розташоване її село, може спробувати зробити цю подію регулярною, щоб скористатися ентузіазмом до щирої, низової взаємодії у світі, де багато хто почувається ізольованим і відірваним від своєї культури.
"Тут сусіди допомагають одне одному. Сьогодні я допоможу тобі зарізати свиню, завтра ти прийдеш до мене й зробиш те саме", - цитує People's Daily одного з мешканців села.
Що ж до батька Дайдай, то вона сказала в інтерв'ю: "Мій тато дуже щасливий. Коли він побачив, скільки людей приїхало, йому довелося позичати столи й стільці в інших селян. Ми ніколи не переживали нічого подібного".