Back in the USSR. Як у пісні The Beatles зʼявилася згадка про українських дівчат

Не всі знають, що у The Beatles є пісня, в тексті якої є згадка про молодих українок. Хоча майже всі її чули. Це "Back in the USSR" ("Знову в СРСР"), яка відкриває "Білий альбом", що побачив світ у 1968 році.

Але перенесімося на сорок років уперед.

2008-й рік, червень, вечір. Попри шалену зливу, Майдан Незалежності у Києві вщерть забитий людьми. На сцені – Пол Маккартні, який дає безкоштовний сольний концерт.

"А те-пер тро-хи іс-торії", – повільно звертається українською до змоклої і щасливої юрби легендарний бітл. І починає виконувати давній хіт про СРСР, у якому є такі рядки:

The Ukraine girls really knock me out, they leave the West behind –

Українські дівчата зносять мене наповал, Захід – далеко позаду.

Схожі компліменти в пісні відсипано москвичкам і грузинкам.

Закінчивши співати і відхекавшись, уже немолодий Маккартні додає англійською: "Я так довго чекав, щоб приїхати сюди і заспівати цю пісню".

То про що ж вона насправді?

Англійський гумор

"Back in the USSR" – це витончена і багатошарова англійська пародія на американський рок-н-рол 1960-х.

Натхненням для неї став ура-патріотичний хіт американця Чака Беррі "Back in the USA". У ньому Беррі, якого називають батьком рок-н-ролу, співає від імені безтурботного американця, що на крилах радості повертається додому з-за кордону. "Я такий радий, що живу в США", – тішиться ліричний герой, перераховуючи рідні серцю міста і оспівуючи хмарочоси, гамбургери й інші атрибути американськості.

У британській культурі до публічного вихваляння своєю національністю ставляться підозріло й іронічно, хіба що йдеться про поневолену націю. Патріотизмом не заведено розмахувати на людях – ним пишаються мовчки.

Тому американський хіт для британських вух звучав дещо карикатурно. І з нього гріх було не посміятися.

Маккартні, який був головим автором "Back in the USSR", зробив саме це – постібався з Чака Беррі. Він написав пісню, форма якої всуціль американська, але зміст – максимально неамериканський.

Герой пісні Маккартні – радянський чоловік, можливо, шпигун, який літаком повертається в Москву і радіє, що він нарешті вдома.

"I'm back in the US, back in the USSR", - співає Маккартні, граючись співзвучністю US і USSR.

"Ти й не уявляєш, як тобі пощастило, хлопче", - кепкує він з патріотичного надриву Чака Беррі.

Але як у пісні зʼявилася згадка про українських і грузинських дівчат?

Україна – як Каліфорнія

Пол Маккартні писав "Back in the USSR" під час знаменитого індійського періоду The Beatles, коли четвірка навчалася медитації у місті Рішикеш, що в передгірʼях Гімалаїв.

Разом з бітлами там був Майк Лав з американського поп-гурту The Beach Boys – ще одна легенда тих часів. В одній з їхніх пісень, "California Girls", оспівано принади молодих американок з різних штатів: від східного до західного узбережжя.

Коли Лав почув, як Маккартні наспівує за сніданком свій новий майбутній хіт, то порадив йому додати в приспів згадку про дівчат з різних республік СРСР у стилі The Beach Boys. Чисто для сміху.

Пізніше, у 1980-х, Маккартні розказував про цю пісню в інтервʼю Playboy: "Мені просто сподобалася ідея згадати про грузинських дівчат і місця на зразок України так, ніби це Каліфорнія. Це була моя простягнута долоня дружби, і я й зараз це розумію. Бо нас там люблять [у Радянському Союзі], навіть якщо боси в Кремлі – ні".

"Очевидно, що Маккартні не знав багато про Радянський Союз, крім того, що це імперія зла і там живуть "руські", – каже музичний експерт і бітломан Денис Козловський. – У цій пісні він перелічує стереотипи про СРСР: балалайка, товариш і так далі. Вони [музиканти The Beatles] не сильно заглиблювалися в політичні теми. Вони були молодими людьми й цікавилися іншими речами".

Уважний слухач також зверне увагу на те, що Маккартні співав не Ukrainian girls (українські дівчата), а the Ukraine girls (дівчата з України). Тобто акцентував не на етнічності, а на географії. У ті роки Україну в світі сприймали як частину Радянського Союзу і, згідно з правилами англійської мови, її назву вживали з артиклем the.

Так і народилася пісня "Back in the USSR", яка не мала особливого політичного підтексту, тобто не була ані про-, ані антирадянською. А була жартівливим рок-н-рольним хітом, яким дотепні ліверпульці підколювали своїх американських колег по сцені і передавали повітряний поцілунок невидимим фанам за залізною завісою.

Однак, попри жартівливість, декого на Заході хуліганська пісня про СРСР відверто дратувала. Адже зʼявилася у вкрай невдалий час.

"Нетактовний жест"

"Білий альбом", частиною якого була пісня "Back in the USSR", вийшов у світ через три місяці після придушення Празької весни. У серпні 1968 року радянські танки поклали край спробам чехів провести демократичні реформи і послабити вплив Москви.

Тому багато і лівих, і правих західних політиків вважали музичні жарти про Радянський Союз недоречними. Нехай і дотепними.

Американські консерватори закидали The Beatles симпатії до радянської держави. А британський музичний критики Ієн Макдональд називав цю пісню "нетактовним жестом".

У самому Союзі гумор бітлів теж не оцінили. Хоча у підпіллі бітломанія розквітала, офіційно гурт був заборонений як джерело ворожих західних впливів. Про концерт у Москві годі було й думати. А жартівлива пісня про СРСР викликала у радянських цензорів інстинктивне відторгнення. Їм явно не хотілося розбиратися в англомовних культурних битвах і розгрібати шари іронії.

Прості ж радянські слухачі, які підпільно копіювали записи, переважно не володіли англійською і слухали більше музику, а не слова.

Нові часи

Минули десятиліття, і, здавалося, всі суперечки довкола пісні про СРСР були поховані під уламками берлінського муру і залізної завіси.

У 2003-му Пол Маккартні зробив те, що наприкінці 60-х здавалося неймовірним: дав сольний концерт на вщерть заповненій Красній площі у Москві. Серед пісень, звісно ж, була і "Back to the USSR", яку юрба зустріла особливо радісно.

Денис Козловський висвітлював той концерт для українського телебачення і згадує, що атмосфера була шалена. Під сценою були кореспонденти всіх найбільших міжнародних агенцій, а серед глядачів – такі російські бітломани, як Михайло Боярський і Андрій Макаревич.

Поруч з ними легендарного співака слухав і Володимир Путін, який вже тоді був президентом. Як видно по кадрах з концерту, особливих емоцій Пол Маккартні у нього не викликав. Хоча за кілька годин до того Путін приймав музиканта з дружиною у Кремлі за чаєм як високих гостей. Він сказав їм, що музика The Beatles була для радянських слухачів "ковтком свободи" і поскаржився, що в СРСР усе було "надто ідеологізовано".

Один британський кореспондент, який висвітлював концерт, зауважив, що того дня сер Пол, мабуть, вперше заробив грошей на росіянах, бо раніше вони копіювали його записи нелегально.

А через пʼять років музикант виступив і на Майдані Незалежності в Києві, куди приїхав на запрошення бізнесмена Віктора Пінчука. Українські бітломани досі не можуть пробачити природі страшну зливу в той особливий вечір.

У 2022-му, після російського повномасштабного вторгнення в Україну, Маккартні знову вирушив у світове турне. України чи Росії в його планах, зі зрозумілих причин, більше не було. А ще віддані слухачі відразу помітили, що з репертуару зникла пісня "Back to the USSR", яку раніше він постійно виконував на сольних концертах.

"Дійсно, він припинив її грати в 22-му році, – каже Денис Козловський, який не припиняє стежити за творчим життям Маккартні. – Можливо, через те, що в одному рядку співається про українських дівчат, а в наступному – про московських. Зараз це звучить не дуже актуально і правильно".

Тож Маккартні більше не оспівує красу радянських дівчат, нехай і жартома. Натомість активно підтримує Україну і на початку великої війни виходив на сцену з синьо-жовтим прапором.