Старий і море та нацистські підводні човни: Гемінґвей та його внесок у перемогу в Другій світовій

Всі знають Ернеста Гемінґвея як знаменитого письменника і журналіста, багатьом він також знайомий як досвідчений рибалка, мисливець і пристрасний любитель кориди. Однак мало хто знає, що Гемінґвей був ще й відчайдушним борцем проти німецьких підводних човнів під час Другої світової війни.

Один із найбільш плідних періодів свого життя письменник провів на Кубі. Там же відбулися й деякі з найнебезпечніших і неймовірних пригод у його багатій на події долі.

До 1941 року нацизм проник навіть на віддалений карибський острів: на Кубі облаштували кілька нацистських воєнізованих навчальних центрів, проводили таємні збори, а також створили цілий підводний флот для розвідувальних операцій.

Гемінґвей був відомим антифашистом, тож не залишив цю ситуацію без уваги й узявся за створення контррозвідувальної організації, щоб розкривати операції нацистів на острові.

Потім письменник зібрав екіпаж з моряків, готових виходити у відкрите море, щоб вишукувати німецькі субмарини, виманювати їх на поверхню і знищувати за допомогою гранат і автоматів.

Це стало божевільною авантюрою в житті письменника, і якби він дійсно зіткнувся з ворожим кораблем, то навряд чи зміг би вижити й розповісти про це.

Гемінґвей на Кубі

Знаменитий романіст оселився на карибському острові у 1939 році, як раз коли світ почав занурюватися в пучину Другої світової війни.

Він вирушив туди після роботи кореспондентом на фронтах громадянської війни в Іспанії. Разом зі своєю третьою дружиною - журналісткою Мартою Гелхорн - він оселився в маєтку Фінка Віхія в передмісті Гавани.

Фінка Віхія стала одним з головних помешкань в житті Гемінґвея, де він написав і свою знамениту повість "Старий і море", після якої йому присудили Нобелівську премію з літератури у 1954 році, за сім років до самогубства письменника.

"Фабрика шахраїв"

Антифашистська діяльність Гемінґвея на Кубі почалася зі створення контррозвідувальної служби для розкриття нацистських організацій, які успішно працювали в Гавані.

"Він називав її "Фабрикою шахраїв" (The Crook Factory) і вербував туди, серед інших, іспанських антифашистів у клубі "Васко" в Гавані", розповідає ВВС кубинський письменник, автор книги "Гемінґвей на Кубі" Норберто Фуентес.

За словами пана Фуентеса, в той час у Гавані проживали тисячі іспанських фалангістів, багато з яких були членами пронацистських спільнот.

Роботу Гемінґвея схвалив посол США на Кубі Спруйл Брейді. При цьому досі не до кінця зрозуміло, кому з них належала ідея створення контррозвідувальної організації.

"Протягом кількох місяців у 1942 році Гемінґвей намагався розкривати фашистських шпигунів для посольства США. Йому не вдалося розкрити жодного, однак він зробив кілька різних за якістю звітів на цю тему", - розповідає американський історик Ніколас Рейнолдс, автор ще однієї книги про таємні пригоди Гемінґвея.

Як зазначає пан Фуентес, в якийсь момент письменник втомився від малої кількості одержуваної інформації і вирішив почати полювання на німецькі субмарини, які оточували Кубу з 1941 року.

Цивільні патрулі

Якщо в Європі головну роль у війні з німецьким фашизмом грали бомби та снаряди, то по інший бік Атлантики розгорталося більш стратегічне протистояння. У 1941 році, після вступу США у війну, Німеччина відправила свої підводні човни в Карибське море та північну частину Атлантичного океану.

Крім збору розвідданих, "німецькі субмарини атакували кораблі союзників, навантажені венесуельською нафтою, кубинським цукром і нікелем. Нацистським "хижакам" це добре вдавалося, бо на початку війни протичовнова оборона була погано розвинена", - розповідає пан Фуентес.

США виявилися погано підготовленими до навали німецьких субмарин.

"Тому ВМС США звернулися до власників яхт на сході країни з проханням уважно відстежувати можливі ознаки появи німецьких підводних човнів. Таким чином були організовані своєрідні цивільні патрулі, робота яких приносила непогані результати", - говорить пан Рейнолдс.

Метою таких патрулів було просто спостерігати. Ніхто не припускав, що вони можуть дати бій нацистському флоту. Вони лише мали інформувати командування ВМС про будь-які підозрілі об'єкти.

В американському посольстві в Гавані захотіли поширити цей досвід і на карибський острів.

Гемінґвей дізнався про це від своїх контактів у посольстві й від американських моряків. У 1942 році він зібрав свій власний екіпаж, розмістив його на своєму рибальському судні і вийшов на розвідку біля кубинських берегів.

Однак його метою було не просто вистежувати і передавати інформацію про субмарини. Він хотів вступити з ними в сутичку.

Самогубний план?

Для своєї місії Гемінґвей використав легендарний рибальський катер "Пілар", який він купив у 1934 році.

Це було невелике дерев'яне суденце довжиною близько 12 метрів і шириною менше чотирьох метрів.

Перед виходом у море його маскували під наукове судно. Таким чином, практично самогубна місія починалася під виглядом дослідницьких робіт.

Щоб озброїти "Пілар", Гемінґвею стали у пригоді дружні стосунки з послом Брейденом і полковником Джоном Томасон, ветераном Першої світової війни, який тоді працював в Управлінні військово-морської розвідки США.

Письменникові вдалося отримати ручні гранати, пістолети, вибухівку, боєприпаси, протитанкову рушницю, п'ять кулеметів, радіопередавач, рятувальні жилети та нічний бінокль.

Також він робив запаси продуктів та води й протягом майже двох років патрулював північне узбережжя Куби між провінціями Пінар-дель-Ріо і Камагуей.

Крім капітана для свого судна Гемінґвей набрав команду з кубинців, американців та іспанців.

Серед іспанців були кілька гравців у баскську пелоту (традиційна гра з м'ячем у Країні Басків у Іспанії). Письменник вважав, що ці спортсмени мають необхідні навички для закидання гранат в люки підводних човнів.

"Нескладно зрозуміти, яким чином Гемінґвею вдалося набрати вісьмох людей для цієї авантюри, оскільки йшлося про проєкт, де існувала невелика вірогідність вступити в бій і велика ймовірність добре провести час", - міркує пан Фуентес в своїй книзі.

Операція отримала кодову назву "Одинак" (Friendless) на ім'я одного з 50 котів, яким письменник дав притулок у Фінка Віхія.

"Метою Гемінґвея було удавати рибальський човен, якимось чином привернути увагу німців і, коли вони наблизяться, відкрити стрілянину з автомата та жбурляти гранати в субмарину", - розповідає пан Рейнолдс.

"Якби їм вдалося наблизитися до німців, то цей план став би неймовірно ризикованим і потенційно самогубним", - говорить історик.

"Цей тип операцій у дусі партизанської війни був характерний для неприборканого характеру письменника, принаймні якщо вірити його шанувальникам", - вважає пан Фуентес.

Безумство чи відвага?

Реальність виявилася такою, що за два роки морських мандрів Гемінґвей і його товариші не зустріли на своєму шляху жодного нацистського підводного човна.

Розповідають, що одного разу вони майже виманили ворожу субмарину, проте вона побачила "риболовне судно", не попалася на гачок і поплила геть.

Виникає питання: яким чином Гемінґвей розраховував боротися з величезною броньованої субмариною за допомогою маленького дерев'яного судна й вельми мізерного набору зброї?

Фуентес і Рейнолдс не можуть однозначно відповісти на це питання. При цьому вони вважають, що в разі реального зіткнення з підводним човном можливо, що "Пілар" назавжди залишилася б на морському дні з усім своїм екіпажем.

Місія Гемінґвея прокреслила тонку грань між божевіллям і відвагою. Можливо, це пов'язано з авантюристським духом письменника, але ми точно знаємо, що він дуже серйозно ставився до цієї операції.

"Про Гемінґвея ходять легенди як про гуляку, п'яницю й авантюриста. Звичайно, він любив випити, але водночас це була дуже організована й віддана своїй роботі людина. Якщо він узявся за цю роботу, то тільки тому, що був патріотом і був упевнений у здійсненності цієї операції ", - вважає пан Фуентес.

"Гемінґвей міг бути дуже дисциплінованим, коли хотів, і ця місія - тому підтвердження. Так, вони не зіткнулися з небезпекою, але протягом двох років він виконував важливу й серйозну роботу, патрулюючи кубинське узбережжя", - погоджується пан Рейнолдс.

Назад до кореспондентської роботи

Під кінець 1943 року загроза з боку німецьких субмарин зменшилася.

По інший бік океану союзникам вдалося розгромити країни Осі в Тунісі, і тепер вторгнення в Європу для звільнення континенту від нацистів було неминучим.

Марта Гелхорн перебувала в Лондоні з середини 1943 року й працювала військовою кореспонденткою.

Звідти вона попросила Гемінґвея закінчити патрулювання карибських вод і повернутися до висвітлення конфлікту, який майже увійшов у вирішальну фазу.

Письменник вирушив на фронт, де висвітлював такі епічні події як висадка союзників у Нормандії та звільнення Парижа.

Після його від'їзду операція "Одинак" тривала ще близько року, проте кількість місій зменшилася.

Шлюб Гемінґвея і Гелхорн розпався у 1945 році. Є версія, що свою роль у цьому розлученні зіграв і той довгий час, який письменник проводив у гонитві за субмаринами й нацистськими шпигунами у компанії своїх друзів, коли пара жила на Кубі.

Операція "Одинак" була геть позбавлена ​​того військового драматизму, якого очікував знаменитий романіст, однак вона, ймовірно, надихнула його на написання роману "Острова в океані", що вийшов уже після його смерті.

"Завдяки літературі Гемінґвей через багато років домігся того, чого ніколи не сталося в реальності. Якщо його пошуки нацистської субмарини виявилися безплідними, то в "Островах в океані" він досяг своєї мети: боротися з німецькими підводниками, переслідувати їх, використовувати усі свої військові навички й успішно мірятися силами з супротивником", - пише пан Фуентес.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!