Фінал Україна - Корея. За крок до величі

У суботу, 15 червня, в Польщі очікується історична для українського футболу подія.

О 19:00 за київським часом на поле міського стадіону в Лодзі вийдуть фіналісти чемпіонату світу з футболу серед команд віком до 20 років, збірні України та Південної Кореї.

Обидва учасники вирішального двобою однаково сенсаційні, тому передбачити одній із команд перемогу спеціалісти вже відверто побоюються. Щоб вкотре не помилитися.

Бійці Петракова

Збірну України з її прагматичним ігровим стилем називають одночасно найдисциплінованішою і найзакритішою командою чемпіонату. Зрештою, нічого дивного в цьому немає. Тренер Олександр Петраков відштовхується від тих кадрових ресурсів, які є в нього є. А реалії такі, що в цьому колективі немає аж надто яскравих зірок.

До чемпіонату увагу найперше звертали на динамівця Георгія Цитаїшвілі. Він справді час від часу демонструє ефектну й ефективну гру, але й замінити Георгія тренерові вдається безболісно. Фактично, в останніх матчах Цитаїшвілі витіснив з основи Олексій Кащук. І непогано провів, зокрема, й півфінальний матч проти збірної Італії, який Георгій пропускав через перебір попереджень.

Ще одна потенційна зірка - воротар Андрій Лунін, права на якого належать мадридському "Реалу". Андрій і справді відіграв у п'яти з шести проведених українською збірною матчів надійно, а в зустрічі групового турніру проти нігерійців навіть відбив пенальті.

Втім, відсутність Луніна у чвертьфінальному поєдинку проти колумбійців, коли воротаря висмикнув до лав національної збірної для підготовки до матчів Євровідбору з сербами і люксембуржцями Андрій Шевченко, виявилася безболісною. Владислав Кучерук відіграв цілком пристойно.

Власне, команда Петракова уособлює колективний стиль гри в найліпших його проявах. Добре збалансована в усіх ланках команда не залежить від дій окремо взятих футболістів. Мабуть, саме такі колективи Валерій Лобановський називав не "командою зірок", а "командою-зіркою".

Звісно, Петраков має обойму гравців, на яких опирається майже в кожному матчі. Впродовж чемпіонату український тренер вносив корективи до складу вкрай нечасто.

У порівнянні з двома стартовими поєдинками, наприкінці турніру дует центральних півоборонців складають не Олексій Хахльов та Микола Мусолітін, а Максим Чех та Кирило Дришлюк.

Змінив тренер і основного центрфорварда. Владислава Супрягу, який ще торік був одним з найкращих гравців юнацького чемпіонату світу, де українці зупинилися у півфіналі, тренер тепер випускає на заміну з лави запасних. В основі ж виходить гравець "Маріуполя" Данило Сікан, права на якого належать донецькому "Шахтарю".

На цьому чемпіонаті світу Данило забив уже чотири м'ячі і першим всерйоз зацікавив скаутів із клубів топ-чемпіонатів. Нині 18-річним Сіканом начебто цікавиться мадридський "Атлетіко", який не проти витратити на футболіста три мільйони євро.

Ще одне відкриття цього чемпіонату - центральний оборонець київського "Динамо" Денис Попов. Він встиг відзначитися вже тричі й кожен раз - ударами головою. Дениса нашій команді дуже бракуватиме через вилучення, отримане ним в півфінальній зустрічі з італійцями.

Тріо центральних оборонців Попов - Валерій Бондар - Данило Безкоровайний є однією з найстабільніших ланок в ігрових побудовах українців. В якій тренер з метою дати основному гравцеві перепочити робив заміну на Олександра Сафронова. Сафронов, який представляє переможців першої ліги СК "Дніпро-1", вочевидь, вийде й на фінальний матч.

Збірна України на молодіжному мундіалі грає за непритаманною для нашого футболу тактичною схемою 3 - 4 - 3, тобто, з трьома центральними оборонцями і двома лінійними гравцями, які тримають весь фланг від прапорця до прапорця.

Цю роль виконують Юхим Конопля справа і Віктор Корнієнко зліва. Тріо форвардів здатне гнучко видозмінюватися. В захисному варіанті крайні нападники Цитаїшвілі (чи Кащук) і Сергій Булеца опускаються нижче і фактично стають хавбеками. Крім того, той же Булеца здатен виконувати роль хавбека.

Вирішальний крок

На шляху до фіналу українці здобули п'ять перемог і одну нічию. В груповому турнірі вони перемогли збірні США і Катару та зіграли 1:1 з нігерійцями. У плей-оф по черзі були переможені збірні Панами, Колумбії та Італії.

Особливо драматичною виявилася перемога над апеннінцями. Завдяки голу Булеци українці вели 1:0, але завершували матч після вилучення Попова в меншості. На другій компенсованій хвилині пропустили. Арбітр спершу гол зарахував, але потім, після перегляду відеоповтору, взяття воріт відмінив.

Тепер на шляху команди Петракова залишилися лише південнокорейці. Команда Юн Йон-Чуна створила сенсацію, вибравшись зі, здавалося б, непрохідної групи.

У першому матчі Корея програла Португалії, але потім перемогла мінімально збірні Південної Африки та Аргентини і опинилася в 1/8-й. У плей-оф на шляху майбутніх фіналістів суперники були не такими грізними - Японія, Сенегал та Еквадор.

Здолавши цих опонентів, корейці тепер спробують стати першою в історії азійською збірною, яка виграє чемпіонат світу з футболу.

Історична складова

Втім, у українців свої плани на історичні корективи. На відміну від корейців, чемпіонами світу українські футболісти вже були. Щоправда, ще під стягом СССР.

У далекому 1977-му, коли в Тунісі відбувався перший мундіаль серед гравців віком до 20-ти років, збірна Радянського Союзу перемогла, а в її складі було відразу дев'ятеро наших гравців.

Капітаном тієї команди був Андрій Баль із "Карпат", а найкращим гравцем турніру став київський динамівець Володимир Безсонов.

А ще чемпіонами стали одноклубники Володимира Юрій Сивуха, Сергій Балтача та Олександр Сопко, представники харківського "Металіста" Віктор Каплун та Валентин Крячко, Сергій Жарков із "Чорноморця" та ще один львів'янин Григорій Батич.

Два роки по тому, в 1979-му, на другому за ліком чемпіонаті світу U20 у Японії, збірна СССР посіла друге місце. У фіналі команда, в складі якої виступило семеро українців (Віктор Чанов, Сергій Краковський, Олександр Заваров, Ярослав Думанський, Олег Таран, Анатолій Раденко та Михайло Олефіренко), поступилася збірній Аргентини, яку вів вперед Дієґо Марадона.

У часи незалежності збірна України грала на молодіжних чемпіонатах світу тричі - у 2001-му, 2007-му і 2015 роках. І кожен раз турнірний шлях нашої команди переривався на 1/8 фіналу.

І це за умови, що ті команди володіли зірковішими складами. В першої був Олексій Бєлік, у другої - Артем Мілевський і Олександр Алієв, в третьої - Віктор Коваленко.

Нинішній колектив на тлі попередників начебто й виглядає скромніше. Однак Олександр Петраков яскраво демонструє, що в футболі перемагають не імена, а команди.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.