"Ми не знали, кого втратимо наступним": як іспанський грип вразив Британію

Існує унікальний архів листів, написаних людьми, що вціліли під час пандемії так званої іспанки. У ньому постає яскравий образ нації, охопленої страхом і хаосом, що допомагає відчути, як це - існувати в тіні хвороби-вбивці.

Ханна Модслі досліджує ці листи в Імперському воєнному музеї.

"Безцінне вікно в людський досвід переживання пандемії", що знищила понад 250 000 людей у Британії та 100 мільйонів у цілому світі, - так описує ці документи дослідниця.

Колекцію передав музею історик і журналіст Річард Колльєр.

Вона зібрана в 1970-ті роки і складається приблизно з 1 700 свідчень людей, що знають про пандемію з власного досвіду.

Щоб продемонструвати руйнівний вплив пандемії, аналітичний підрозділ англійської служби BBC вивчив звіти медичних працівників за районами Англії, які зберігаються в бібліотеці музею Wellcome.

Одній жінці з Ковентрі було дев'ять років, коли з інтервалом у два дні померли її 35-річна мати й семирічна сестра. У 1970-ті роки вона написала панові Колльєру листа про нищівну силу грипу.

"Подвійний похорон 11 листопада 1918 року, в день закінчення Першої світової війни, привернув до себе неабияку увагу людей, - розповідала вона в листі. - Я дуже добре пам'ятаю, як поховальна процесія їхала до церкви. Навколо вирував радісний шум свята: дзвони, клаксони. Але дуже тихо поводились люди, які усвідомили, що це наш похорон".

"Це було жахливо - не знати, кого ми втратимо наступним", - додає жінка.

За велінням жорстокої долі, згубний іспанський грип дістався Британських островів саме тоді, коли солдати поверталися додому після жахіть війни.

"Крають серце історії про солдатів, які пережили війну… Вояк повертається додому, пливе на військовому кораблі, але отримує лист про смерть дружини", - розповіла пані Модслі, дослідниця програми PhD з Лондонського університету королеви Марії.

"Довкола панує свято, радість, полегшення через кінець війни - і все це на тлі смерті й горя", - каже вона.

Син баптистського священика з Лестера писав про те, що його батько ночував у каплиці на цвинтарі, бо від світанку до сутінок проводив заупокійні служби на похоронах.

Він не хотів принести вірус додому, дружині та вісьмом дітям - і всі вони вижили.

Їм пощастило: Лестер зазнав особливо важкого удару. У 1918 році там померло більше населення, ніж народилося дітей.

Того року приблизно одна з чотирьох смертей у місті була спричинена грипом.

"Поховальні процесії одна за одною простували містом, - писав син священика Колльєру 19 травня 1973 року. - На катафалку часто стояла не одна домовина, а декілька. У могилах ховали по кілька людей, особливо якщо жертвами грипу стали родичі з однієї сім'ї".

У листах описано "видовищні" симптоми іспанського грипу, розповідає пані Модслі.

"Деякі жертви потерпали від так званого геліотропного ціанозу - синюшності шкіри, що починалася з кінчиків пальців, кінчиків вух, носа і губ, а потім людина могла почорніти повністю", - каже вона.

І додає: "Синюшність охоплювала все більшу площу шкіри, а разом з цим зростала ймовірність смерті. Одразу ж після смерті труп чорнів повністю, і близьким напевно було дуже боляче на нього дивитися".

Безперервна процесія мертвих тіл, що рухається по вулиці - це видовище чоловік з району Степні в східному Лондоні запам'ятав назавжди.

"Трунарі не встигали майструвати домовини, не кажучи вже про те, щоб їх шліфувати, - написав він 16 травня 1973 року. - Після смерті тіла так швидко змінювали колір, що в очікуванні поховання їх тримали загорнутими".

Щоб упоратися з роботою, копачі працювали від світанку до темряви, сім днів на тиждень. Трупний сморід стояв невимовний, згадує чоловік.

У деяких людей іспанський грип спричиняв психоз, що призводив до вбивства чи самогубства. У газетних репортажах детально описували деякі з цих смертей. Їхньою причиною суд називав "маячний стан під час інфлюенци".

Чоловік, який служив у ВПС Британії на базі Блендфорд у Дорсеті, писав: "Лісок нижче бази називали "лісом самогубців", бо там наклали на себе руки багато хворих на грип".

У репортажі газети Hartlepool Northern Daily Mail від 6 листопада 1918 року йдеться про те, що пекар з Норфолка забив до смерті дружину й двох синів, а потім повісився сам.

"Недуга атакувала Ситча минулого тижня, і зрештою злягла вся його сім'я, - було написано в газеті. - Учора вранці сусід знайшов тіло Ситча у зашморгу мотузки, що висіла в спальні. Дружину та дітей було знайдено забитими до смерті в сусідній кімнаті. Там само виявили різницький ніж і багнет".

33-річний Джеймс Сідні Шо перерізав горло своїй дворічній доньці Едіт. Про це писали в газеті Aberdeen Evening Express за 26 листопада 1918 року.

"Надзвичайно скорботний факт, оскільки обвинувачуваний дуже любив свою дитину", - писав репортер.

За його даними, у ніч на 18 жовтня сусідка почула, як пані Шо кричить: "Люди, рятуйте! Мій чоловік збожеволів!". Обвинуваченого вона знайшла на підлозі з раною в горлі.

"Маленька Люсі... сиділа в ліжку й плакала, закривавлена. Леонард теж плакав, а бідолашна крихітка Едіт лежала в ліжку з перерізаним горлом", - пише видання.

Коли вбивцю оглядав лікар, той наче й не здогадувався про те, що накоїв. Його було визнано неосудним у зв'язку з "маячним станом під час інфлюенци".

За даними бібліотеки Wellcome, під час пандемії захворіла четверта частина населення Британії. Близько 228 000 людей померло.

Для порівняння за 2016 рік у Англії та Уельсі від грипу померло 430 осіб.

У таких містах, як Лестер, Ковентрі, Філікстоу та Малмсбері, близько 25% усіх смертей за 1918 рік спричинила інфлюенца.

У ті часи лікарі майже нічого не знали про віруси, тож не вміли рятувати від них людей.

"Діапазон "ліків" був широким - від камфори й хініну до алкоголю. Зокрема, популярним лікувальним засобом було віскі, - розказує пані Модслі. -Також використовували деякі більш екстремальні ліки - як-от креозот і стрихнін. Загалом люди були у такому розпачі, що ладні були випробувати все".

Реклама в газеті Northern Whig у Белфасті вихваляла соус марки Oxo як "дуже корисний для захисту від хвороби".

"Що дійсно допомагало, то це професійний догляд за хворими. Але медсестер не вистачало, була велика потреба у волонтерах, оскільки багатьох відправили на західний фронт", - пояснює пані Модслі.

"Люди, які добровільно погоджуються доглядати хворих, піддають себе постійній дії вірусу. Є свідчення про те, що медсестри помирали від грипу після того, як працювали волонтерками, виходжуючи хворих", - додає дослідниця.

У наш час найвразливішими до грипу є наймолодші та літні люди. Однак "іспанка" виявилася непропорційно фатальною як для 20-річних, так і для 30-ти й 40-річних.

"Неймовірно, але найбільше хвороба косила чоловіків, що були на війні, та медсестер, які служили на Західному фронті", - каже пані Модслі.

Через рік роботи дослідниця виявила, що її прапрабабуся, 57-річна Елізабет Енн Модслі, померла від грипу 14 грудня 1918 року.

"Вона мала непереможний вигляд, була досить огрядною і рішучою", - каже дослідниця.

Пращурка пані Модслі була дружиною човняра, що працював перевізником на каналі в Ланкаширі. У cвідоцтві про її смерть повідомлялося, що померла вона від інфлюенци та пневмонії.

У середньому смертність від іспанського грипу становила від 2 до 5% у всьому світі, каже дослідниця.

"Це велика кількість людей, чиї родичі мали пережити пандемію, щоб розповісти цю історію, - розповідає вона. - Багато людей, як-от я, можуть виявити особисті родинні зв'язки з цією глобальною катастрофою. Можливо, їх можна знайти в щоденниках і листах".

Іспанський грип не створив такої самої меморіальної культури, як Перша і Друга світові війни, а відтак у Англії немає меморіалів жертвам пандемії.

У Великій Британії найбільше смертей від "іспанки" сталося від жовтня до грудня 1918 року. Скупчення могил з того періоду можна побачити на цвинтарях усієї країни.

"Для мене ці осередки могил - своєрідні неофіційні пам'ятники тим, хто помер. Вони ілюструють, як стрімко налетіла хвороба, і допомагають нам зрозуміти, як це було страшно, - пояснює пані Модслі. - Ці листи - ще один унікальний фізичний ресурс пам'яті про ту реальність, невіддільною частиною якої був іспанський грип".

Більше про дані

Аналітичний підрозділ англійської служби BBC вивчив звіти медичних працівників з різних міст Англії, що були оцифровані бібліотекою музею Wellcome, щоб з'ясувати достеменно, причиною якої кількості смертей стала інфлюенца в 1918 та 1919 роках.

Там, де була змога, ми також навели загальну кількість задокументованих смертей, але треба зважати, медичні працівники в різних регіонах по-різному вели звітність.

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.