Мрія про одужання: як відроджують життя в мертвій зоні Аральського моря

Втрата Аральського моря - це екологічна катастрофа. Токсичні хімікати, які накопичилися на висохлому морському дні викликали проблеми зі здоров'ям в мешканців регіону. Чи зможе амбітний проект з висадки мільйонів дерев врятувати каракалпацький народ в Узбекистані?

78-річний Алмас Толвашев йде крізь піски до іржавого корпусу старого рибацького корабля.

Маяк, який височіє посеред пустелі та невтомно наглядає за флотилією з приблизно 10 кораблів, що руйнуються, - це сурове нагадування, що Муйнак колись був розвиненим риболовецьким портом на Аральському морі.

"Історія каракалпаків починається з моря, - говорить колишній рибалка. - Рибальство було першим, чому батьки навчали синів".

Муйнак розташований у серці Каракалпакстану, напівавтономної республіки Узбекистану. У період розквіту містечка, звідси надходило 98% риби, яку виловлювали в країні.

"Я був першим капітаном-мусульманином у Муйнаку, моє судно називалося "Волга". Капітани, як правило, були етнічними росіянами", - з гордістю розповідає Алмас.

"Тут було 250 кораблів, я кожен день ловив 600-700 кілограмів риби, а тепер моря немає", - з сумом додає капітан.

Площа Аральського моря почала скорочуватися у 1960-х роках, коли радянська влада направила воду з двох головних річок, які впадали в Аральське море, на зрошення величезних полів бавовни.

В той час як виробництво бавовни зростало, Кремль відмовився визнати існування проблеми. Місцеві жителі мали ставити помічені палички в землю, аби довести, що берегова лінія зникала.

Коли обсяг води зменшився, збільшилася концентрація солі, отруївше все живе у морі.

"Запаси риби знизилися, і врешті-решт все, що ми виловлювали, це була - мертва риба. Тепер молоді люди мають їхати до інших країн у пошуках роботи", - говорить Алмас.

Аральське море скоротилося на 10% від свого колишнього розміру - площа води розміром з Ірландію була втрачена. Проте постраждав не лише спосіб життя місцевих мешканців.

Капітан підіймає руки над головою: "Все не так, як раніше, погода погана, весь цей пил у повітрі".

Людські життя в небезпеці

Коли лікар Юлдашбай Досімов вперше приїхав на роботу до лікарні Муйнаку у 1980-і роки, вода відступила вже на 20 кілометрів.

Він згадує характерні для регіону хвороби: "Проблеми дихальних шляхів, туберкульоз та проблеми з нирками були широко поширені. Донедавна багато дітей померли від діареї".

Радянська влада, яка розвивала бавовняну індустрію Казахстану та Узбекистану, не передбачила, що гербіциди та пестициди з нових полів потраплять до рік, а потім в Аральське море.

Забруднена питна вода викликала багато проблем, і вони загострились, коли вода відступила.

Після висихання моря токсичні хімічні речовини, які використовувалися у бавовняній індустрії, залишилися на морському дні. Вони потрапляли в атмосферу через піщані буревії і їх вдихали люди на великій території.

Місцеві жителі зазнали цілий ряд проблем зі здоров'ям: від затримки росту, зниження народжуваності, проблем з легенями та серцем до підвищення рівня захворюваності на рак. Наприклад, одне дослідження показало, що виникнення раку печінки подвоїлося між 1981 та 1991 роками.

В іншому дослідженні було встановлено, що до кінця 1990-х років дитяча смертність становила 60-110 малюків на 1000 новонароджених, що набагато перевищувало середній рівень в Узбекистані (48 на 1000) та Росії (24 на 1000).

Протягом десятиліть ці хвороби ні для кого не були таємницею. Влада визнала зникнення Аральського моря лише після падіння Радянського Союзу.

Коли представники влади визначили проблему, почали працювати над її рішенням. І це рішення, яке, як сподівається Досімов, радикально покращить добробут каракалпаків.

"Вони мають зменшити вплив висушеного моря на здоров'я людей, і саме тому вони садять саксаули", - зазначає він.

Ліс на дні моря

В кількох кілометрах від Муйнаку два трактори повільно просуваються до горизонту.

Вони копають довгі траншеї на висохлому дні, яке ще 40 років тому знаходилося на глибині 25 метрів під водою.

На кожному тракторі сидить юнак, який бере жменю насіння та засіває її в тонку траншею.

"Незалежно від того, йде дощ або сонячно, у нас є два тижні, аби посадити гектар (2,4 акра), - каже один із чоловіків. - Останнім часом було холодно і йшли дощі, але ми не підемо, поки не досягнемо мети".

Чоловіки сіють саксаул. Саксаул є чагарником, поширеним у пустелі Центральної Азії, і зараз є першою лінією захисту від зміни клімату в Узбекистані.

"Одне повністю вирощене дерево саксаулу може закріпити до 10 тонн ґрунту навколо коріння", - пояснює Оразбай Алланазаров, фахівець з висадки лісів.

Дерева зупиняють вітер, збираючи забруднений пісок з висушеного морського дна. План полягає в тому, аби вкрити все колишнє дно лісом.

"Тут виживає майже одне з двох дерев, це добре", - говорить пан Алланазаров.

Він не приховує свого хвилювання, коли штовхає гілку одного з дерев, яке досягло висоти у два з половиною метри. Це довгостроковий проект - цю ділянку з саксаулами посадили п'ять років тому.

"Ми вибрали дерева саксаулу, тому що вони можуть вижити на сухому і солоному ґрунті", - говорить він.

Довгостроковий проект

Дерева садять в рядки, на відстані 10 метрів один від одного, аби, коли вони дозріють і з'явиться насіння, прогалини між рядками також були заповнені молодим чагарником.

На сьогодні близько півмільйона гектарів пустелі вкрили деревами саксаулу. Але все ще треба вкрити понад три мільйони гектарів.

За нинішніх темпів, створення лісу тут може зайняти 150 років.

"Ми повільні, - визнає пан Алланазаров. - Нам потрібно пришвидшити процес, але для цього потрібно більше грошей, більше іноземних інвестицій".

Як і досвідчений капітан Алмас Толвашев, Оразбай Алланазаров знає, що Аральське море може ніколи не повернутися.

Але, принаймні, зараз існує певна надія на те, що якість життя каракалпаків може покращитися - через багато років після того, як було прийнято рішення надати перевагу бавовні над рибою.

Ця стаття - частина серії матеріалів ВВС Taking the Temperature, яка присвячена боротьбі проти змін клімату, людям та ідеям, які змінюють ситуацію.

Фотографії: Пол Харріс. Редагування: Деррік Еванс

Ця серія матеріалів ВВС підготовлена за фінансової підтримки Skoll Foundation.