"Моє постійне нагадування про власну дурість"

Я впоров таку дурницю, що самому досі не віриться. Мене зачаклував ненадовго десятиголовий демон Равана — тільки так це можна пояснити.

Перемогу царевича Рами над Раваною в Індії відзначають на фестивалі Дасара, одному з найшаленіших індуїстських святкувань.

Плетені з лози опудала Равани та його соратників здіймаються над натовпом, як вежі (довершують картину закручені вуса й лихі посмішки). Наповнені феєрверками, вони чекають свого часу, щоб зайнятися від смолоскипів — на піку відтворення великої перемоги царевича Рами над злом.

Торік ми з дружиною повезли своїх чотирьох дітей на найбільше свято Дасара в Делі, яке проводили на Рамліла-Майдані, велетенському полі за брамою старого міста.

Коли промені сонця налилися теплим золотом, ми приєдналися до людей, натовпи яких тіснилисч в чергах довкола.

Але злих чарів Равани замало, щоб пояснити подальшу подію. Як на мене, то винна ще й сама ярмаркова площа.

У мові гінді є слово "джуґаад". Воно означає просте, дешеве рішення складної проблеми. ("Халтура" по-нашому.) І тамтешні атракціони — це просто-таки казкове втілення джуґааду.

Трясучись і нервово посміюючись разом із доньками (14 і 15 років) на страшній каруселі без жодних ременів безпеки, я помітив простирадло, розкладене на клапті висохлого бруду.

На ньому навпочіпки сидів чоловік, який пропонував тимчасові татуювання.

До слова, татуювання я ненавидів завжди. Я живу в страху, що одного дня мої діти наб'ють на свою ідеальну шкіру якісь потворні закарлюки. Ось чому я подумав, що весело буде, коли я здивую Бі, свою дружину, фальшивою татушкою.

"Може, серце з її іменем всередині - як подарунок до дня народження?"- вирішив я.

Присягаюся, тверезий був, мов скельце.

"Вони змиваються, так?" — уточнив я у майстра.

"Так, так, так", — закивав він.

"Тимчасові, так?"

"Так, так, так".

"Не справжні тату?"

"Так, так, так".

Я обстежив пальцями хромовану насадку його машинки. Голки не намацав.

Чоловік показав мені банку з чорнилом. Що ж, для тимчасового тату потрібне чорнило, адже так?

Я тицьнув пальцем у серце на заламінованій фотографії зі зразками його майстерності, а потім на літери Б та І.

"Так, так, так", — погодився він і міцно обхопив мою руку пальцями.

Не встиг я і оком кліпнути, як він уже взявся до роботи. І ось що цікаво: це було не боляче.

Усі мої знайомі, які робили тату, кажуть, що це боляче.

А я відчув лише поколювання. Слід сказати, це занепокоїло. Але на той час майстер вже вивів чорнилом неохайне серце (реально неохайне) посеред мого передпліччя.

Цілих 30 секунд у нього на це пішло.

Він перейшов до літер.

Спочатку "Л". Стривайте, секундочку…

Потім мале серце — "O".

Ось на цьому місці я розхвилювався не на жарт. І спробував забрати руку.

"Ні, ні, ні", — сказав майстер і потягнув на себе.

Різким посмиком я вивільнив руку і в розпачі потер чорнило. Але шкіра під пучками пальців трохи розпухла. А синьо-чорне чорнило навіть не розмазалося.

"Що ти накоїв?" - поцікавилася дружина, коли ми знайшли її в натовпі й показали мою руку.

Доньки ледь не навпіл складалися від сміху. Ну звісно, хто ж не порегоче з батька, який щойно, сам того не бажаючи, набив собі татуху?

У небо злетіли перші феєрверки. Равану мали от-от запалити смолоскипами. А я вже проштовхувався до виходу.

"Має бути спосіб здихатися цієї штуки", — запевняв я себе.

Але його не було. І ось вам порада, якої ви, мабуть, не потребуєте — ніколи не шукайте інструкцій в інтернеті й не пробуйте вивести татуювання вдома.

Змити малюнок джином (єдиним алкоголем, який виявився під рукою) не вдалося.

Видаляти за допомогою солі (буквально сипати сіль на рану і втирати) — теж не надто дієвий спосіб.

Ніщо не діяло.

Тепер, на додачу до дешевого тату, в мене є ще й білий шрам.

Дружину більше схвилювало ймовірне потрапляння інфекції в кров. Так я опинився на стільці перед лікарем в одній з лікарень міста Делі.

Чи великим є ризик заразитися через вуличне татуювання — ось що я хотів знати.

"О, інфекція — дуже, дуже, дуже поширений наслідок", — розплився лікар у широчезній усмішці.

За його словами, є ризик підчепити не лише гепатит B і C, а й ВІЛ.

"Серйозно?" — спитав я.

"О, це дуже, дуже, дуже поширений спосіб заразитися ВІЛ. Я з таким постійно маю справу. Весь час", — з помітним задоволенням підкреслив він.

А за два тижні прийшли результати аналізів крові. Все в порядку. Але я записався на ще один аналіз — просто так, аби підстрахуватися.

А татуювання, між тим, нікуди не зникає. І хоч яке воно бридке, я збережу його — як нагадування про те, що не варто піддаватися миттєвим бажанням.