Гра престолів: хто головний претендент на Залізний трон?

Сьомий сезон телефентезі "Гра престолів" добігає кінця, і головна інтрига залишається досі ‎нерозгаданою: хто ж успадкує Залізний трон? Кореспонденти ВВС Хізер Чен і Грейс Цой ‎зважили усі варіанти.‎

Хоч світ Вестеросу і вигаданий, його підґрунтя цілком реальне: "Середньовічна Британія ‎справила величезний вплив на серіал", - заявив одного разу Джордж Р. Р. Мартін.‎

То чи можна виявити справжнього короля Вестеросу, застосувавши правила, за якими ‎правила британська монархія?‎

Ми склали список головних претендентів на Залізний трон і попросили експерта із питань ‎королівського двору Річарда Фіцвільямса і дослідників Середньовіччя проф. Сару Певерлі і ‎д-ра Ґордона МакКелві порівняти шанси на престол кожного з них.‎

УВАГА! Стаття може містити спойлери!‎

Кандидат №1: Серсея Ланністер‎

Народжена у Вестеросі, Серсея вийшла заміж за короля. Її чоловік Роберт Баратеон очолив ‎криваве повстання і повалив правління династії Тарґарієнів. Її діти народилися від її ‎кровозмісних стосунків із братом Джеймі (і обидва сини стали юними королями).‎

Плануючи помсту ворогам, Серсея втратила трьох дітей, але сама зійшла на трон.‎

Річард Фіцвільямс: У Британії спадкоємець визначається походженням і парламентським ‎статутом. Спадкування також визначається послідовністю між членами королівської родини.‎

Серсея оголосила себе королевою без жодних законних підстав. Її заява на трон ‎покладається на дві речі: те, що вона вдова Роберта Баратеона і матір двох мертвих королів.‎

Вона нагадує войовничу Маргариту Анжуйську, дружину короля Генріха VI. Маргарита також ‎була безжальною і дуже впливовою.‎

Сара Певерлі: Спадкування у Семи Королівствах ґрунтується на реальних середньовічних ‎законах, часто схильних до суперечливих інтерпретацій.‎

Якщо говорити загально, то із Залізним троном працює закон первістка, за яким жінки ‎можуть заявляти свої права, тільки якщо немає чоловіка-спадкоємця. Або ж вони можуть ‎правити, доки молодий король не підросте, як намагалася робити Серсея. Але її теперішня ‎претензія на престол ґрунтується виключно на владі, яку вона має.‎

Ґордон МакКелві: В історії було кілька непопулярних королев із надто великим впливом і ‎владою. Серсея, здається, поділяє їхні якості.‎

Я не можу пригадати жодного історичного прикладу, коли король (без дітей) помирає і ‎передає корону своїй матері. Ніхто у середньовічній Англії не здійснював такого ‎драматичного захоплення влади, як це зробила Серсея.‎

Кандидат №2: Дайнеріс Тарґарієн

Шлях Матері драконів справді можна назвати вражаючим: із доньки Ейріса ІІ ‎Тарґарієна, "божевільного короля", якого скинув Роберт Баратеон, вона виросла у ‎впевнену в собі правительку із грізною армією і драконами.‎

Її амбіції завоювали їй лояльність багатьох прибічників і союзників. Вона боролася ‎із рабством, а тепер поклала око на Залізний трон, де планує покласти край ‎порочному колу силової політики.‎

Як і всі монархи, Дайнеріс не страждає від нестачі титулів. "Королева Андалів" і ‎‎"Неспаленна" - лише кілька із них.‎

Та чи зможе вона повернути втрачений титул своєї сім'ї?‎

Річард Фіцвільямс: Тарґарієни були законними правителями Вестеросу, допоки ‎їхню династію не було узурповано. У зв'язку із ци, претензії Дайнеріс цілком ‎обґрунтовані, і перебування у вигнанні на це не впливає.‎

Упродовж століть монархія надавала перевагу спадкоємцям-хлопчикам перед ‎дівчатами. У 2015 році у Британії акт, відомий як "Білль про наслідування корони", ‎набув чинності, і це означає, що, незалежно від статі, трон дістається найстаршій ‎живій королівській дитині.‎

Це було б гарною новиною для Дайнеріс, якби не було можливості, що її покійний старший ‎брат міг мати законного сина. Теорії фанатів уже давно припускають, що Джон Сноу є сином ‎Реєґара Тарґарієна і Ліанни Старк.‎

Дайнеріс має підтримку своїх драконів. Британський дракон спочиває на вельському ‎прапорі, уперше використаному Генріхом Тюдором у 1485 році у Битві при Босворті, що ‎знаменував поразку Ричарда ІІІ і завершення Війни троянд.‎

Сара Певерлі: Будь-хто із тих, хто колись був при владі, може мати законні претензії на ‎Залізний трон. Водночас проблема Вестеросу в тому, що ніхто не слідує законам, які це ‎визначають.‎

Пращур Дайнеріс Еєгон І був завойовником. Взамін, його нащадків скинули під час ‎повстання Роберта Баратеона. Якщо слідувати цим прецедентам, будь-хто, спроможний ‎завойовувати землі і владарювати ними, має право на престол.‎

У випадку із Дайнеріс, вона має законні претензії з огляду на походження. У неї також є ‎військо, дракони і любов тих, кого вона звільнила.‎

Ця комбінація дає їй перевагу над іншими, до того ж, вона цікавиться ще й долею народу, а ‎не лише своїми амбіціями.‎

Ґордон МакКелві: Вона - остання із роду Тарґарієнів, чи принаймні думає так. Це означає, ‎що реставрація Тарґарієнів - можливий, хоч і не обов'язково популярний підсумок.‎

Для кожного монарха було важливо бути популярним серед знаті, адже корона потребує ‎людей, які прагнуть воювати за неї у часи війни.‎

Неприязнь лорда Ренділла Тарлі до Дайнеріс як іноземної загарбниці - це почуття, які багато ‎хто розділяв упродовж історії Британії.‎

Кандидат №3: Джон Сноу

Від позашлюбного сина Неда Старка до Короля Півночі - такий шлях пройшов Джон Сноу.‎

Більше не позашлюбний, він є сином Раєґара Тарґарієна (брата Дайнеріс), законним ‎спадкоємцем престолу. Як вважається, принц Тарґарієн законно одружився на матері Джона ‎‎- Ліанні Старк - на таємній церемонії.‎

Кров від крові двох найпотужніших домів Весторосу дає йому найсильніші поміж інших ‎претензії на престол. Та чи віддасть монархія перевагу цьому відкриттю?‎

Річард Фіцвільямс: Якщо його батьком справді є Раєґар, Джон, вочевидь, має дуже сильні ‎претензії на престол. Він навіть більше претендує на трон, аніж Дайнеріс.‎

Сара Певерлі: Словосполучення "законний спадкоємець" не таке уже й прямолінійне, як ‎здається. Тарґарієни були династією, що правила за правом завоювання. Як і Баратеони.‎

Поки Дайнеріс вірить, що вона єдина спадкоємиця Тарґарієнів, ми не можемо знати точно, ‎як вона відреагує, коли дізнається про родовід Джона. Цілком можливо, що вона послідує ‎‎"традиції" і присягне йому, дотримуючись лінії первородства.‎

Ґордон МакКелві: Якщо Джон і справді законний син Раєґара, це робить його другим у черзі ‎на престол (після самого Реєґара. - Ред.). Після смерті батька, Джон вважається наступним ‎спадкоємцем.‎

Кандидат №4: Джендрі Баратеон

Чи зможе останній вцілілий син Роберта дати гідну відсіч іншим у черзі на трон?‎

Молодий Джендрі виявився позашлюбним сином останнього короля. Із кров'ю Баратеона, ‎що тече його жилами, як сподіваються його фанати, талановитий коваль зможе продовжити ‎історію одного із найповажніших родів Вестеросу. Та чи має він на це право?‎

Річард Фіцвільямс: У порівнянні із іншими у цьому списку, Джендрі не матиме великих ‎шансів. Але в історії часто стається несподіване: Вільям Зайововник був бастардом, але ‎здобув трон силою у Битві при Гастінгсі у 1066 році. Він здолав короля Гарольда і став ‎королем Англії.‎

Сара Певерлі: Джендрі народився поза законним шлюбом, тож це робить його претензію на ‎трон слабшою, ніж Дайнеріс (і, можливо, Джона).‎

За середньовічними законами, бастарди не мають права на спадок, особливо якщо є ‎законні спадкоємці.‎

Ґордон МакКелві: Джендрі чудовий персонаж, але закон робить малоймовірним його ‎правління.‎

У Англії позашлюбне походження завжди було проблемою, тож навряд Джендрі зможе ‎змагатися із чистокровним кандидатом на кшталт Дайнеріс.‎

Король Генрих І мав 24 позашлюбних дітей. Деякі королівські бастарди отримали заможні і ‎впливові позиції. Можливо, така ж і доля Джендрі?‎

Кандидат №5: Петір Бейліш

Він - кандидат без монаршого родоводу, проте чиє прагнення до влади широко відоме. ‎Петір Бейліш (на прізвисько Мізинець) народився у незнатній сім'ї, але самотужки досяг ‎визнання, осівши при дворі останнього короля Роберта Баратеона.‎

Він талановитий маніпулятор і відомий своїм умінням зіштовхувати інтереси ключових ‎союзників.‎

Маючи сильних воїнів на своєму боці, Бейліш нагадує Томаса Кромвеля, який був першим ‎радником британського короля із 1532 по 1549 роки. ‎

Та чи хитромудрих планів достатньо, щоб перемогти інших у боротьбі за престол?‎

Річард Фіцвільямс: Його шанси нульові. У нього немає ані королівської крові, ані харизм

Петір Бейліш може й піднявся високо, але висота - небезпечне місце, як зрештою з'ясував і ‎Кромвель, страчений королем Генріхом VIII.‎

Британія - остання європейська країна, у якій церемонія коронації проходить відповідно до ‎релігійного ритуалу. Протягом століть вона мало змінилася. Коронування самого себе ніколи ‎не мало жодної легітимності, навіть у найбільш турбулентні часи історії.‎

Сара Певерлі: Мізинець міг би скористатися своїм статусом «чоловіка із народу» для іміджу. ‎Якщо він здобуде підтримку значної частини лордів, нічого не перешкоджає йому ‎спробувати отримати корону. ‎

Він гарно розуміється в людях і змушує інших виконувати свою волю, тож, напевне, він був ‎би сильним правителем.‎

Ґордон МакКелві: Як би мені не подобалися інтриги Петіра Бейліша, але у середньовічній ‎Британії це б не спрацювало.‎

Він подібний до багатьох непопулярних придворних, які отримали більше влади і впливу, ніж ‎заслуговували.‎

Коли королю доводилося шукати заміну, на його місце завжди приходив той, хто походив від ‎попередніх правителів. ‎

Тож моя відповідь монаршим амбіціям Мізинця: це просто неможливо.‎‎