Війна з фальсифікаторами елітних вин

Філіп Мулен уважно роздивляється етикетку на пляшці дорогого вина через збільшувальне скло.

Далі він підсвічує пляшку ультрафіолетовим ліхтариком, а потім обережно зважує її в долоні.

"Підробні пляшки часто важать менше", - каже він.

Пан Мулен стоїть на своєму робочому місці на головному складі британської мережі винних магазинів Berry Brothers & Rudd (BBR) у м. Бейсінгстоук, що у графстві Гемпшир.

Тут, у просторих і напівтемних приміщеннях з постійною температурою 12 градусів за Цельсієм, зберігається понад 2,7 млн пляшок вина. Рівні ряди ящиків простягаються від підлоги до стелі, без кінця і краю.

Офіційно, посада пана Мулена зветься "менеджер з автентифікації марочних вин", але по суті він головний детектив компанії BBR, чиє завдання - не допустити на склад жодних фальсифікованих виробів.

Це важлива посада, оскільки BBR - один з найбільших у світі продавців вина і має в асортименті продукцію вартістю понад 10 тисяч доларів за пляшку.

Оскільки в останні двадцять років попит на марочне вино суттєво зріс, передусім через вимоги клієнтів з Китаю, шахраї вперто штурмують цю галузь промисловості.

Серед найскандальніших випадків за останні роки - затримання в Каліфорнії чоловіка на ім'я Руді Курняван, якого в 2014 р. засудили до 10 років ув'язнення за виробництво і продаж фальшивих вин.

У себе вдома в Лос-Анжелесі він обладнав цех, де підробляв імениті та рідкісні вина; для цього він клеїв на старі пляшки саморобні етикетки й розливав у них дешевше вино.

Пан Курняван - громадянин Індонезії, якому на час винесення вироку було 37 років. Він досягнув у своїй нечесній справі величезної майстерності: за деякими оцінками, з 2002 по 1012 рр. він продав фальшивого вина більш ніж на 500 млн доларів.

Деякі його пляшки - як і вироби інших шахраїв - досі гуляють світом, і завдання пана Мулена - не допустити їхнього надходження в мережу BBR.

"Це нескладно, коли йдеться про закупівлі нашої компанії. Але доводиться бути дуже обережними з тими винами, які наші клієнти купують на аукціонах чи деінде, а потім хочуть скористатися нашими послугами платного зберігання чи подальшого продажу. Тут можуть виникнути проблеми", - каже він.

"Ми ретельно перевіряємо ці пляшки і супроводжувальні документи, коли вони надходять, а це приблизно 200 випадків на тиждень".

"В моєму відділі є ще двоє працівників, які перевіряють ці пляшки переді мною. Ми дивимось на все: етикетки, вагу пляшок, корок чи ковпачок, глибину пунта (заглиблення у денці пляшки)".

"Якщо мої колеги мають сумніви, то кличуть мене, а якщо і я маю сумніви - тоді ми панікуємо".

За словами пана Мулена, він та його помічники виявляють фальсифікацію приблизно "раз на два-три місяці" - і негайно інформують власника.

"Ми просимо їх якнайшвидше прийти і забрати свою пляшку", - пояснює він.

"Як на мене, ми робимо їм послугу, але люди дуже засмучуються - кому ж приємно, що його обдурили".

Найчастіше підроблюють вина відомих виробників з французьких винних регіонів Бордо і Бургундії, особливо з славетних старих вінтажів, які зараз представлені незначними залишками й високо цінуються колекціонерами.

Зазвичай такі вина продають на аукціонах; найчастіше - в аукціонному домі Сотбі. Минулого року тут подали марочних вин на 74 млн доларів - на 22% більше, ніж у 2015 р.

Джеймі Річі, який відповідає за продажі вин на всіх світових аукціонах Сотбі, каже, що компанія дотримується дуже високих стандартів щодо пляшок, які виставляють на продаж.

"Ми вчимо всіх наших фахівців визначати автентичність пляшок та їхню відповідність до провенансу. Найдорожчі пляшки перевіряють експерти особливо високої кваліфікації".

"Для вивчення етикеток ми використовуємо потужні лупи - і звіряємо зміст етикеток з нашої бібліотекою ресурсів. За потреби ми досліджуємо провенанс, зокрема зв'язуємось з виробниками".

Автор блоґу про вино Джеймі Гуд каже, що фальсифікація лишається "величезною проблемою" для виноробства.

Якщо йдеться про дуже старе вино, каже він, прикрість у тому, що "мізерна кількість людей має бодай приблизне уявлення, як воно має смакувати".

"Наприклад, всі кажуть, що "Мутон Ротшильд" (одне з найкращих червоних вин регіону Бордо) врожаю 1945 р. був неймовірним, але тих, хто його куштував, майже не лишилося в живих. Саме цим і користався Руді Курняван".

"Якщо думаєте купувати дороге вино, робіть це лише в перевірених аукціонних домах і не задовольняйтесь розпливчатими відповідями на питання про походження".

Оскільки якісне вино так високо ціниться, шахраї не лише виготовляють фальшивки, а й вдаються до нечесних способів заволодіти справжніми пляшками. Про це керівництво Pied a Terre - висококласного лондонського ресторану з мішленівськими зірками - дізналося на гіркому досвіді кілька років тому.

Як розповідає власник Девід Мур, шахрай представився організатором бенкету, замовленого багатим росіянином.

"Пізно ввечері нам зателефонували і попросили допомогти - на бенкеті в цього російського клієнта закінчились запаси ексклюзивного шампанського Cristal", - каже пан Мур.

"Ціна не має значення, сказав той чоловік. Наш наївний працівник думав, що робить добру справу, і продав йому три великі півторалітрові пляшки по 1200 фунтів (майже 1500 доларів) кожна, з оплатою через інтернет. Здавалося, все чесно".

"За шампанським приїхав таксист… А через кілька днів кредитна компанія скасувала той платіж - картка була вкрадена. Це була дуже недотепна помилка з нашого боку".

"Тепер з ресторану не виходить жодна пляшка, не оплачена на нашому власному POS-терміналі".

Як каже блоґер Джеймі Гуд: "Якщо ви купуєте чи продаєте вино, і ціна видається вам надто прекрасною - щось тут не так".