Авторка Ждуна: він змінив моє життя

Про скульптуру голландської художниці Маргріт ван Бріфорт на батьківщині знають набагато менше, ніж в Україні, чи Росії. Зображення викликало шквал інтересу в інтернет-користувачів і прославилося під ім'ям Ждун.

В інтерв'ю BBC молода голландська художниця розповіла про несподівані пропозиції, які тепер до неї надходять: наприклад, від мерії українського міста Дніпро.

Із автором скульптури розмовляла кореспондент BBC Ольга Івшина.

BBC: Ваша скульптура наробила багато шуму в російськомовному сегменті інтернету. Але саме про вас ми майже нічого не знаємо.

Маргріт ван Бріфорт: Я художник-початківець. Нещодавно закінчила навчання і тепер можу називати себе скульптором-початківцем. В основному я займаюся саме скульптурою. Коли я навчалася у художньому училищі, я і картини малювала. Але потім зрозуміла, що це не для мене і зосередилася на скульптурі. Мені подобається, що скульптура, на відміну від картин - об'ємна. Мені подобається творити. Намагаюся і заробляти цим на життя, продавати свої роботи.

BBC: Чи мала ваша скульптура популярність ще десь окрім Україні і Росії?

Маргріт ван Бріфорт: Я читала, що в Казахстані також люди дуже цікавляться. В інших країнах такого фурору не було. Скульптура з'явилася ще навесні 2016 року. Але це не викликало ніякого шуму. Взимку 2017 року в Лейден приїхала жінка з Росії. Вона зробила фотографію моєї скульптури і розмістила її на якомусь сайті. Здається, він називається Pikabu. І тоді інтерес вибухнув.

BBC: Як ви дізналися про це?

Маргріт ван Бріфорт: Це було дуже несподівано. У мене в Instagram раптом почали з'являтися десятки і десятки підписників із Росії. Я не розуміла чому, але спершу не надала цьому особливого значення.

Потім читачів з Росії стало більше, ніж із Голландії. Це було дуже кумедно. Я спробувала зрозуміти, що відбувається, забивала пошукові запити через Google. Побачила повідомлення про скульптуру російською, намагалася їх перекласти.

А потім мені написала ця жінка, автор поста на Pikabu, і розповіла, як все почалося. Я читала, що скульптурі дали дуже веселе ім'я - Ждун. Я ледь його вимовляю, але воно мені подобається.

BBC: Чи відчуваєте себе знаменитою?

Маргріт ван Бріфорт: Ні, звісно. Хоча мені приходять сотні повідомлень від російськомовних користувачів. І багато-багато людей із Росії та України підписалися на мої акаунти в соцмережах. Ще мене закидають запитами російські журналісти. У якийсь момент мене настільки завалило всім цим, що я ледь не розплакалася. Я зателефонувала батькові посеред ночі і попросила допомогти. Тепер він разом зі мною розбирається із усім цим.

BBC: Вас здивував такий інтерес від жителів Росії і України?

Маргріт ван Бріфорт: Так. Це було дуже несподівано для мене. У мене весь Facebook завалений повідомленнями. Люди пишуть, як їм сподобалася моя скульптура, надсилають кумедні зображення. Я навіть знаю тепер, що у вас вони називаються меми. Я прочитала в інтернеті, що в Росії і Україні в людей є великий досвід очікування в чергах. І їм близький спосіб мислення мого Ждуна, вони його розуміють. Щоправда, я ніколи не була в Росії і не можу цього підтвердити.

BBC: Чи хотіли б приїхати?

Маргріт ван Бріфорт: Так, дуже! Хотілося б приїхати і зрозуміти, чому моя скульптура така популярна. Ще до мене надійшла пропозиція із України, від мерії міста Дніпро. Вони хочуть, щоб я зробила там двометрову статую Ждуна. Ця пропозиція надійшла мені у Facebook, тому я навіть не знаю, наскільки це серйозно. Було б добре, якби ви уточнили.

(У міськраді Дніпра Українській службі BBC підтвердили, що ведуть переговори з автором. Скульптуру планують поставити у центральній частині міста, можливо біля міськради. Ждуна вирішили поставити на хвилі "мейнстріму", зазначили в мерії).

"Я сама постійно чекаю"

BBC: Багато часу у вас забирає творчість?

Маргріт ван Бріфорт: Наразі це моя головна зайнятість. Важко розрахувати, скільки годин на день я цим займаюся. Коли великий проект у розпалі, є натхнення, не відходиш від скульптури весь день - навіть поїсти не вийдеш. Іноді все спокійніше, і я працюю годин п'ять... Важко сказати точно. Один день буває не схожий на інший.

BBC: Розкажіть, як ця скульптура з'явилася?

Маргріт ван Бріфорт: Лікарня при Лейденському університеті дала мені щось на зразок гранту. Ми домовилися, що я, у свою чергу, зроблю для них якусь скульптуру. Я почала думати, що зробити, і одного разу звернула увагу на людей, які сидять у черзі до лікаря і чекають діагноз. Мені здалися цікавими їхні емоції, і я вирішила зробити персонажа, який очікує.

BBC: А ви часто чогось чекаєте?

Маргріт ван Бріфорт: Несподіване запитання! (Сміється) Так, мабуть. Чекаю, коли хто-небудь купить мою роботу, чекаю наступну виставку. Художнику-початківцію доводиться чимало чекати. Чекаєш і сподіваєшся, що отримаєш якесь нове замовлення.

BBC: Виходить, ви часто буваєте в такому ж становищі, що і ваша скульптура?

Маргріт ван Бріфорт: О так! Знаю, що він відчуває! (Сміється)

BBC: Чи є план, що будете робити далі?

Маргріт ван Бріфорт: Я отримала багато повідомлень із Росії з проханням привезти скульптуру туди. Але все не так просто. Адже цю скульптуру вже продали лікарні. Є пропозиція зробити копію і привезти її у Росію, але цей варіант я маю обговорити з лікарнею.

Я не маю права зробити точну копію. Але якщо вони дозволять зробити, я б зробила трохи інший варіант Ждуна і з радістю привезла б його в Росію або в Україну. Поки все на стадії обговорення. Щодо подальших планів - у травні я маю взяти участь у виставці. Сподіваюся, до цього часу зробити нову скульптуру.

BBC: Які б ще емоції або становища ви хотіли б змалювати?

Маргріт ван Бріфорт: Мені цікаві такі прикордонні стани. Наприклад, десь між щастям і сумом.

BBC: А є у вас улюблений мем зі Ждуном?

Маргріт ван Бріфорт: Найулюбленіше - не зображення навіть, а відео, на якому Путін стоїть разом зі Ждуном. Здається, вони очікують президента Туреччини. Ще мені дуже подобається, коли Ждуна підставляють до знаменитих картин. Деякі зробили дуже добре.

BBC: Є повідомлення, що хтось у Росії намагається зареєструвати торгову марку Ждуна. Як ви ставитеся до цього і чи робите щось відносно цього?

Маргріт ван Бріфорт: Звичайно, я проти, щоб хтось крав плоди моєї роботи. Але в Голландії дуже складно знайти юриста, який би розбирався в особливостях законів авторського права в Росії. Але я працюю над цим. На щастя, багато російськомовних людей на Facebook пропонують мені свою допомогу.

BBC: Чи не шкодуєте, що Ждун дістався лікарні? Адже зараз його можна було б продати набагато дорожче.

Маргріт ван Бріфорт: Ні, звичайно не шкодую. Він законно належить їм. І він був натхненний цією лікарнею. Це лише друга робота, яку мені вдалося продати. Але Ждун, звісно, змінив моє життя. Сподіваюся, у майбутньому ця історія мені допоможе. Я лише починаю свій шлях.