Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

“Фокус” присвячує ціле число прогнозам на 2008 рік. Зокрема, у статті “Захід споживання” часопис пише про попередження МВФ та інших експертів про те, що споживчий бум в Україні може досить швидко завершитися, а сама українська економіка демонструє деякі передкризові симптоми: “Найголовніший симптом – життя не за доходами. Приватні компанії та населення накопичують величезні борги, головним чином за рахунок запозичень за кордоном...Нинішня ситуація в українські економіці дуже нагадує початок азійської кризи. До літа 1997 року приватні компанії та банки Таїланду та Індонезії також багато позичали за кордоном.

Більше того, обидві ці країни, як і Україна, прив’язували свою валюту до американського долара. Проте у липні 1997 року у цих азійських країнах почалися проблеми із поверненням кредитів через нестачу валюти, що призвело до численних банкрутств. В результаті у банків з’явилося багато неповернутих боргів, що у свою чергу, призвело до банкрутства деяких із них. Це потягнуло за собою різке падіння курсу тайського бата, який врешті-решт “відв’язали” від долара,” – описує анатомію кризи “Фокус,” але зауважує, що цей сценарій матиме більше шансів реалізації в Україні, якщо на світових ринках відбудеться різке падіння цін на головні статті українського експорту – метал та хімію.

Проти України грає і ситуація на світових фінансових ринках, вражених через кризу на іпотечному ринку США. Але, як пише “Фокус,” поки що ці “дзвіночки” не лякають український середній клас, який прагне взяти все можливе від споживчого та кредитного буму. Тільки від початку цього року обсяг виданих населенню кредитів виріс на 75% до 135.5 мільярдів гривень.

“Фокус” також пише і про свої прогнози щодо ринку нерухомості в Україні. Зокрема, йдеться про прихід великих іноземних забудовників, початок розвитку такого явища, як дохідний будинок, початок знесення “хрущовок,” початок будівництва заміських котеджів для середнього класу, а також про початок падіння цін на нерухомість у Києві: “Хоча забудовники і лякають 40% підвищенням цін на нерухомість у 2008 році, незалежні експерти запевняють, що квартири, навпаки, подешевшають.

Попит на житло стрімко падає: ті, хто міг придбати квартири, вже зробили це, а решті не по кишені кредити під 14% річних. Фахівці кажуть, що вже почалася хвиля активного продажу “зайвого” житла – люди побоюються податку на нерухомість, запровадження якого заплановано на 2009 рік. Але будівельним компаніям не вигідно афішувати ці факти, звідси і прогнози про зростання цін. А між тим, тенденція до зниження цін на житло помітна вже зараз...Тому наступного року варто очікувати зниження цін на житло на 15-20%,” – вважає “Фокус.”

До теми цін на нерухомість звертаються також і “Контракти” у статті “Квартирна пауза.” “Головна тенденція вторинного ринку нерухомості в 2007-му — падіння попиту. Навіть за оцінками ріелтерів, що схильні перебільшувати кількість покупців, реальних угод поменшало на 20-50%. Точної статистики про зареєстровані договори купівлі-продажу житла Міністерство юстиції не розголошує. За неофіційними даними, в 2006-му
на вторинному ринку України було продано 140 тис. квартир. У 2007-му цей показник становитиме 70 тис.

Падіння попиту на квадратні метри є закономірним. Упродовж 2005-2006-го житло в українських містах щороку дорожчало в середньому на 40-60%. У 2006-му ціни на вторинному ринку Києва зросли на рекордні для столиці 67% — восени минулого року попит на квартири був максимальним. Ціни на житло значно випередили фінансові можливості українців і цілком вичерпали платоспроможний попит. Сьогоднішня вартість квартир економічно необґрунтована...Єдиний фактор, який не дозволяє цінам відкотитися назад, - низька забезпеченість українців житлом. Утім, платоспроможний попит на житло у сотні разів менший за потенційний,” – пишуть “Контракти.”

“Корреспондент” пише про те, що індустрія вищої освіти приносить її власникам мільйонні прибутки, а державі – армію погано підготовлених фахівців: “Аліні Палиховій належить інформаційно-аналітична агенція. Її співробітники пишуть реферати, курсові та дипломні для студентів... За день київський офіс Палихової приймає 10-15 замовлень. Не сидять без роботи і працівники її харківської та дніпропетровської філії. Сумарний річний обіг цих фірм складає близько 500 тисяч гривень.

За оцінками експертів – це від 5 до 10% ринку подібних послуг,” – пише “Корреспондент” про економіку української вищої освіти, і називає ще кілька цифр: наприклад, за підрахунками україно-польського дослідження, проведеного влітку цього року, щорічно у системі української вищої освіти циркулюють хабарі на 300 мільйонів доларів, а за даними інтернет-маркетингової агенції UaMaster, впродовж місяця користувачі мережі надсилають у пошукові системи близько 2 мільйонів запитів на слово “реферат.” Утім, роботодавці, розуміючи небезпеку фіктивного диплому у пошукача роботи, захищаються від цього тестування претендентів на якусь посаду за власними методиками, або ж починають співбесіду із простих запитань, на кшталт “Чому дме вітер?” або “Коли жив Олександр Пушкін?”

Британський Economist присвячує кілька статей рішенню російського президента Володимира Путіна оголосити про свою підтримку кандидатури Дмітрія Мєдвєдєва на президентських виборах наступного року. Часопис вважає, що спроба пана Путіна залишатися при владі є поганою новиною для Росії, для демократії та для світу. “Вже давно було цілком зрозуміло, що Володимир Путін збирається залишити за собою контроль у країні, навіть після того, як завершаться його термін на посаді президента Росії.

Єдиними питанням було те, у який спосіб він збирається оминути конституційне обмеження перебування на посаді президента не більше двох чотирирічних термінів поспіль. Найпростіше було б змінити конституцію. Проте навіть для пана Путіна це було б занадто зухвало. Натомість він розіграв дешеву триходову комбінацію перед російськими виборцями. Першим ходом було призначити себе на посаду лідера про-кремлівської партії Єдина Росія, напередодні безсоромно зманіпульованих парламентських виборів 2 грудня.

Більшість у дві-третини від складу парламенту, яку отримала Єдина Росія у Держдумі, можна, таким чином, розцінювати як особистий мандат довіри до президента. Другим кроком стало проголошення Дмітрія Мєдвєдєва, фаворита, протеже, юридичного радника та першого віце-прем’єра, як кандидата на президентську посаду від Єдиної Росії на виборах, що мають відбутися 2 березня 2008 року. Судячи з досвіду попередніх виборів у Росії, пан Мєдвєдєв може не турбуватися про їх результати. Третій хід було розіграно через день, коли пан Мєдвєдєв скромно повідомив, що коли настане його час бути президентом, він хотів би, аби сам пан Путін був його прем’єр-міністром,” – пише Economist.

Часопис також вважає, що наступна зміна влади у Росії, чи, радше, відсутність змін, будуть поганими і для російської економіки:

“Хорошим часам, які більшою мірою пояснюються зростанням цін на нафту з 15 до 90 доларів за барель за часів пана Путіна, може настати край. Прогнози щодо майбутнього світової економіки наразі виглядають найбільш туманними за останні роки. Навіть якщо ціни на нафту і не знижуватимуться, навряд чи вони зростатимуть такими ж стрімкими темпами. Російська економіка має приховані структурні вади, які зараз стають дедалі очевиднішими: інфляція, яка перевищує 10% на рік, бюджетні витрати, які варто було б обмежити, і чутлива банківська система.

А понад усе, російський бізнес втрачає конкурентноздатність, як через зростання вартості виробництва, так і через те, що рубль зміцнюється швидше, ніж зростає продуктивність. Наразі немає жодних ознак того, що пан Путін або пан Мєдвєдєв мають наміри вдатися до ліберальних реформ, які могли б полікувати такі симптоми, особливо з огляду на те, що вони не вдалися до таких методів у кращі часи. Ще більшим ризиком для економіки є те, що зростаюче втручання в економіку посилить всі ці негативні чинники,” – вважає Economist.