Ольга Бурда Бі-Бі-Сі, Київ

Журнал “Український тиждень” у статті “Чорна дірка для трансгенів” досліджує, чим може обернутися перенесення українським урядом з 1 листопада на невизначений термін запровадження обов‘язкового маркування генетично модифікованих продуктів. Видання прогнозує, що таке зволікання може мати для сільськогосподарської та харчової галузей України катастрофічні наслідки.

"Очікуючи введення маркування, виробники продуктів харчування почали досліджувати не лише кінцевий продукт, а й сировину, що використовується. І якщо дослідження виявляють наявність модифікованих організмів у сировині, то її замінюють натуральною. Однак зробити це не так легко. У мінагропромі визнають, що не завжди знають, які сорти рослин сіють на наших ланах. Торік посіяли до 75% ярової пшениці та 30% буряків, сорти яких не пройшли відповідної державної реєстрації. Що виросло – невідомо. Тим більше невідомо, що вирощують маленькі фермерські господарства, через які загалом і поширюються світом генетично модифіковані рослини. Окреме питання – імпорт сировини. Ринок завалений генетично модифікованою імпортною соєю, яка використовується як білкова добавка в багатьох продуктах – від ковбаси до дитячого харчування. Введення маркування продукції може спричинити дефіцит і подорожчання натуральної сировини, а, отже, і новий сплеск цін на продовольчі товари”, - прогнозує “Український тиждень”.

Діловий тижневик “Контракти”, проаналізувавши подорожчання оренди житла в столиці, доходить висновку, що його темпи більш, ніж удвічі перевищують зростання доходів українців. У листопаді середня вартість квартирної оренди у Києві подолала психологічний рубіж, перевищивши 1 тисячу доларів за місяць. Подальше зростання цін можливе лише зі збільшенням доходів населення, - вважають “Контракти”.

“Зростання орендних ставок ріелтори пояснюють інфляцією, напливом приїжджих і навіть “політичною нестабільністю”. Насправді основною рушійною силою підвищення цін стала жадібність рантьє. Однак попри їх оптимізм (мовляв, підняли на 200 доларів, якщо треба, піднімемо й на 300), протягом найближчих року-двох орендні ставки навряд чи зростатимуть нинішніми темпами. Вартість оренди невиправдано завищена. Українська нерухомість вже зараз є однією з найдохідніших у Європі. Дохідність від здачі житла наближається до 10% річних за середньоєвропейського показника 5-6%. Крім того, очевидним є явний розрив між зростанням доходів громадян (до 30% на рік) та орендних ставок, які менш, ніж за рік збільшилися на 70%. Ринок оренди, як і ринок нерухомості, підійшов до порога, за яким зростання цін практично неможливе, - пишуть "Контракти", однак зауважують, що київські рантьє не збираються заморожувати ціни, посилаючись на вищі орендні ставки у Москві.

Перспектива скромної пенсії та тихої старості штовхає немолодих українців на трудові подвиги. Такий результат дослідження, проведеного тижневиком “Кореспондент”, який запевняє, що сьогодні працюючі пенсіонери – це не лише представники так званих непрестижних професій, а й починаючі бізнесмени та активні користувачі Інтернету.

“Сьогодні в країні, вийшовши на заслужений відпочинок, продовжують працювати близько 2 мільйонів українців. Це майже кожен п‘ятий пенсіонер, причому з кожним роком та армія зростає. Головна причина, яка штовхає немолодих людей на роботу, - більш, ніж скромні пенсії: сьогодні середня по країні – лише 588 гривень. Однак, на думку представників кадрових агенцій, принаймні третина працюючих пенсіонерів – це, ті, хто цілком забезпечений, але через особливості характеру не може сидіти, склавши руки. Хоча знайти роботу літній людині нелегко: лише 30% компаній беруть у свій штат співробітників пенсійного віку – у деяких випадках пенсіонери навіть складають конкуренцію молодим кадрам. Це стосується передусім тих посад, де більше цінується досвід, аніж мобільність чи креативність”, - пише “Кореспондент”.

Все більше українців вирушають у далекі подорожі самостійно, не вдаючись до послуг туристичних компаній. Такими спостереженнями ділиться з читачами тижневик “Фокус”, і серед причин нової тенденції називає збільшення обсягу свободи для подорожувальника-одинака, та зменшення витрат на мандрівку.

“ Туристичні компанії обмежують свободу, вони везуть за своїм маршрутом, а їхній клієнт змушений погоджуватися. А буває, що вони лукавлять. Вказують, наприклад: прогулянка на джипі, виїзд на сафарі. Але забувають зазначити, що все це за додаткову плату. Крім того, якщо ти хочеш хоч трохи пізнати країну, треба пожити в ній так, як живуть місцеві. Турфірми такої можливості не нададуть. За даними громадського центру туристичної інформації, нині самостійні подорожі становлять близько 10% всього українського турпотоку. При цьому 80% таких подорожувальників віддають перевагу Європі, решта обирає екзотику. В самих турфірмах інформацію про те, що їхніми послугами починають нехтувати, поки що не сприймають серйозно і кажуть про поодиноких туристів із психологією “зроблю все сам і не дам нікому на собі заробити”, - цитує тижневик "Фокус" менеджера однієї з туристичних компаній.