Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

“Фокус” у статті “Газовий удар” пише про те, що від підвищення ціни на імпортний газ у 2008 році можуть постраждати не тільки великі підприємства, хоча вони і є головними споживачами цього газу:

“Імпортне паливо споживають, у першу чергу, приватні підприємства, підконтрольні українським олігархам та іноземним корпораціям. Тому у результатах газових переговорів зацікавлені, передусім, великі бізнесмени. А це означає, що саме їх інтереси відстоюють урядові функціонери на газових переговорах. Проте погані новини є і для пересічних громадян. Чиновники в один голос твердять, що нинішня ціна газу для населення - 319 гривень за тисячу кубометрів – є заниженою. Позицію комерційних структур, що поставляють газ населення не складно зрозуміти. Бізнесмени хочуть реалізовувати блакитне паливо за максимальними цінами та отримувати прибутки. Проте уряд не поспішає вирішувати це питання. Адже підвищення цін вдарить по кишенях рядових громадян, що може призвести до різкого падіння популярності політиків, які перебувають при владі. Не варто забувати, що населення та комунальна сфера як мінімум на третину залежать від поставок імпортного газу, що дорожчає. Це означає, що державі доведеться стримувати зростання цін дотаціями із бюджету або ресурсів Нафтогазу, який і без того має кредитну заборгованість у 2.5 мільярди доларів,” – пише “Фокус.”

Часопис також у Темі номеру, присвяченій новорічному настрою, пише про те, чим український святковий шоппінг відрізняється від західного. Минулого року на новорічні подарунки українці витратили 2.4 мільярда доларів, а цього року, як очікується, ці витрати становитимуть близько 3 мільярдів доларів. Водночас, американці витратять на подарунки близько 39 мільярдів доларів, британці – 8 мільярдів фунтів, тобто близько 16 мільярдів доларів. Проте якщо на Заході зимові свята – це час знижок, то в Україні у цей час деякі продавці навіть підвищують ціну на свій товар, адже його розкуплять і без якихось знижок.

“Корреспондент” пише про те, чому українців так засмоктує “шмоточний шопінг.” “Не менше третини киян вже живуть за європейськими стандартами: середньостатистичний мешканець континенту обновлює гардероб 3-4 рази на сезон. Проте якщо американці витрачають на одяг близько 3% своїх доходів, а європейці – трохи більше 4%, то українці, яких підігріває місцевий споживчий бум і типова національна риса – пристрасть до обновок – готові викласти набагато більше. Понад 30% доходів наших співвітчизників витрачається на одяг та взутті – такими є результати досліджень Київського міжнародного інституту соціології. Враховуючи різницю у доходах з європейцями та американцями, в українців прагнення причепуритися є відчутно сильнішим. Хоча вибір одяги у Європі більший, а ціни нижчі, тамтешні мешканці приділяють набагато менше уваги гардеробу, ніж українці,” – пише “Корреспондент”, і наводить різні пояснення цього феномену – від пострадянського синдрому дефіциту та слов’янської звички надмірно прикрашати все до бажання завдяки одягу завищити свій статус.

Часопис також пише про те, що великі доходи приваблюють до українського ринку нерухомості великі західні фінансові компанії: “Західні фінансові гіганти – слідом за вітчизняними – розгледіли в українській нерухомості привабливий об’єкт для інвестицій., і тепер охоче вкладають сотні мільйонів доларів у будівництво торгівельних центрів та котедж них містечок. Головне, що приваблює західних інвесторів, - висока дохідність нерухомості в Україні. За прогнозами європейських аналітиків, її вартість зростатиме ще кілька років. А тому вкладати у нерухомість треба терміново. Міністерство економіки навіть висловлює занепокоєння тим, що притік прямих іноземних інвестицій не впливає на зростання української економіки. За підрахунками міністерства, лише 10% цих коштів вкладається у основний капітал підприємств – решта витрачається на поглинання компаній фінансового сектору та скуповування нерухомості, “- пише “Корреспондент.”

Британський Economist у статті “Дешеві харчі скінчилися” пише про те, що стрімке подорожчання майже всієї продукції сільського господарства у світі відкриває цікаві можливості для світової економіки. “Скільки можна пригадати, харчі у світі дешевшають, а фермерство занепадає. Між 1974 та 2005 роками ціни на харчі на світових ринках знизилися на три-чверті. От чому цьогорічне стрімке зростання цін виглядає таким дивним явищем. З весни ціни на пшеницю зросли удвічі, а ціни на інші харчі – кукурудзу, молоко, олійні – досягли рекордних рівнів,” – пише Economist, і називає деякі причини цього явища.

Серед них і серйозні зміни у харчуванні цілих націй, наприклад, китайців, яким високі темпи розвитку економіки дозволили споживати зараз близько 50 кілограмів м’яса на рік замість 20 кілограмів, які вони споживали у 1985 році. І це при тому, що для того, аби виробити один кілограм яловичини, треба витратити 8 кілограмів зернових. Іншою причиною часопис називає рішення американської влади про стимулювання виробництва етанолу, що призвело до того, що фермери масово стали вирощувати кукурудзу для переробки на пальне.

Але якими можуть бути наслідки цього? “Дорожчі харчі можуть принести і добро, і зло. Подорожчання їжі негативно позначиться на бідному населенні міст, особливо у бідних країнах, бо вони платитимуть ще більше за те, що і до того поглинало левову частку їх сімейного бюджету. Але водночас, це принесе прибутки фермерам та загалом сільським громадам, оскільки вони отримують більшу плату за свою працю. У багатьох бідних аграрних регіонах це призведе до відродження найважливіших передумов для створення робочих місць та економічного зростання,” – пише Economist.