"Тільки не така Європа": що насправді думають греки?

Вулиці в одному із районів Афін лякають тишею. І, хоча це вечір робочого дня, вони порожні. На кожну відчинену кав'ярню чи крамницю припадає з десяток зачинених.

Деякі магазини спорожніли так давно, що написи "Оренда" вицвіли на сонці.

От у такому місці і розташована "Кафенейо" - кав'ярня, до якої я захожу. Півдесятка чоловіків пенсійного віку під навісом палять цигарки одна за одною, насолоджуються мезе і маленькими чарочками червоного вина.

Більшість із них отримують пенсії, які, попри зачинені банки, прем'єр-міністр Алексіс Ціпрас обіцяв виплатити.

Проблема для пана Яніса, який відмовляється фотографуватися, полягає в тому, що у нього немає банківської картки, і, якщо банки і надалі залишатимуться закритими, він не зможе отримати готівку зі свого рахунку.

Він просто хоче, аби усе це скінчилося. Він скаже "Так" на референдумі у неділю, він хоче, аби Греція погодилася на умови Європи та МВФ, попри те, що це може означати болючі зміни у пенсійній та податковій системі.

Натомість пан Дімітріус голосуватиме "проти". Коли він чує, що я з ВВС, він виголошує низку образливих звинувачень на адресу Девіда Кемерона, Британії, багатших європейських країн, але згодом розпочинає розповідати мені про своє життя.

Зараз йому добігає шостий десяток. У лютому він був змушений зачинити магазин канцтоварів, який був його бізнесом 43 роки. Його діти планують залишити Грецію, а один з них хоче поїхати зовсім далеко - до Австралії.

"Я хочу залишитися у Європі", - каже він мені. "Тільки не в такій Європі".

Через деякий час мої питання вже розпалили гарячу дискусію, що триває понад годину, і охоплює такі теми, як Друга Світова, Британська імперія, народження грецької держави та кінець Оттоманського періоду.

Історія багато важить для цих чоловіків, особливо для Дімітріса. Вони почуваються несправедливо ображеними більш могутніми європейськими націями.

У розпалі дискусії Дімітріс хоче, аби я переказав королеві, що вона мала стати на захист Греції під час свого нещодавнього візиту до Німеччини. Я клянуся переказати це, як тільки зустріну її наступного разу.

Віктор також скаже "Ні" під час недільного референдуму. Він працював і на будівництві, і охоронцем. Останні чотири роки він не має роботи.

"Може, вони нам заздрять, що ми тут сидимо на сонечку?" - каже він про німців та інших заможніших європейців. Саме на них він покладає провину за нинішні негаразди Греції.

"Вони мали розуміти, що така маленька країна ніколи не зможе повернути такі величезні борги, але продовжували загодовувати нас грошима".

"Ми мали б бути рівними", - додає він. "Всі ці великі країни мають такий величезний досвід, а Греція така маленька. Невже вони не можуть допомогти нам вибратися із цієї халепи?"

Віктор також трохи спантеличений навалою іноземних журналістів та операторів.

"Де вони усі ці роки? Кілька років тому ситуація не дуже відрізнялася від теперішньої".

Танасіс взагалі не голосуватиме на референдумі, але не з політичних причин. Він все ще зареєстрований у місті Каламата, що на півдні країни, і не може собі дозволити витрати на дорогу туди. Він працює з 17 років, довший час водієм автобуса.

Але жоден з моїх співрозмовників ніколи не думав залишити Грецію.

Коли я збираюся іти, мені пропонують каву по-грецьки, і не дозволяють за неї розплатитися, попри мої протести і рішучі заяви про те, що це суперечить настановам ВВС.

"Ми всі - європейці", - каже Дімос, який працює у цій кав'ярні. Він відмовляється від грошей, але радо протягує руку для стискання.

"Все, що ми просимо, - це повага".