Як реформувати управління ГТС

У четвер, 31 липня, уряд повторно внесе на розгляд парламенту низку законопроектів, серед яких і законопроект про реформування управління ГТС. Провал у голосуванні за ці законопроекти минулого четверга змусив прем'єр-міністра Арсенія Яценюка оголосити про відставку.

"Прийняття змін до бюджету, змін до Податкового кодексу і схвалення рішення щодо української ГТС - це ключові речі. Якщо ми це приймаємо, то ми маємо чим фінансувати армію і відновлювати Донецьк та Луганськ, і ми отримуємо від МВФ та Світового банку 1,5 мільярдів доларів. Якщо ми це не приймаємо, то ми цього всього не отримуємо", - заявив Арсеній Яценюк у понеділок, 28 липня, коли також стало відомо, що парламент зробить ще одну спробу повернутися до розгляду суперечливих законопроектів.

Якщо проекти змін до бюджету та податкового кодексу впродовж цього тижня зазнали змін, до пропозиції уряду щодо реформування управління ГТС залишилися практично незмінними - передати управління 49% української газотранспортної системи західним інвесторам - резидентам країн ЄС, США чи Європейського енергетичного співтовариства на умовах оренди, відділивши власне "трубу" від підземних сховищ. Перед другим читанням до законопроекту було додано лише одну суттєву норму - згоду Верховної Ради на участь того чи іншого іноземного інвестора.

Попередні українські уряди тривалий час працювали над ідеєю створення тристороннього консорціуму для управління українською ГТС, який складався б із Росії як постачальника, Європи - як споживача, та України як транзитера газу.

Тоді, понад десять років тому, тодішній посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеман, коментуючи тяганину із реалізацією цього проекту, називав історію із газовим консорціумом "дуже довгою казкою". Згодом ця ідея <link type="page"><caption> звузилася</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2013/02/130226_gas_consortium_ukraine_eu_russia_sd.shtml" platform="highweb"/></link> до можливості створення двостороннього консорціуму, у якому Росія наполягала на рівноправному контролі за українською ГТС, проте також не була реалізована.

Європейський механізм

Під час голосування 24 липня "за" законопроект про реформування управління ГТС проголосували лише 94 депутати. Наступного дня із поверненням цього законопроекту до порядку денного погодилися лише 125 депутатів.

Ще на початку липня, коли уряд вніс на розгляд парламенту цей законопроект, депутати лише з третьої спроби внесли його до порядку денного.

Тоді прем'єр переконував депутатів, що реформа управління ГТС дозволить знайти інвесторів для модернізації ГТС при тому, що контроль над системою магістральних трубопроводів і надалі зберігатиме за собою держава.

Це ж завдання, але простіше, сформулював і голова профільного парламентського комітету Микола Мартиненко:

"Перше завдання – це зробити стимули для споживачів Західної Європи качати газ по нашій трубі і не бути зацікавленими в добудові "Південного потоку".

Голова "Нафтогазу" Андрій Коболев, пояснюючи, чому уряд вирішив реформувати систему управління газотранспортною системою саме зараз, перелічив низку проблем і ризиків, які Україні доводиться терміново вирішувати. Це і припинення постачання газу із Росії, і величезні компенсації втрат "Нафтогазу" із бюджету і поступова втрати ринку транзиту газу до Європи.

Можливість вирішити ці проблеми український уряд та керівництво "Нафтогазу" не в останню чергу пов'язує із "максимальний приєднанням до європейського ринку газу".

"Наша реформа ставить собі за мету прибрати ту кризову ситуацію, що є наразі, і створити європейський механізм вирішення проблемних або дискусійних питань з ВАТ "Газпром", - каже Андрій Коболев, додаючи, що Україна як держава не втрачає право власності на один із своїх найдорожчих активів - газову трубу.

"Держава Україна зберігає у власності газопровід та підземні сховища. Створюються дві компанії, на базі яких потім створюються два оператори - оператор ГТС та оператор підземних сховищ газу. Ми говоримо не про фізичне відокремлення, а про виокремлення двох юридичних осіб. Кінцевою метою цього відокремлення є максимізація прибутку оператора ГТС. Сховища за своєю природою є іншим бізнесом", - пояснив керівник "Нафтогазу" логіку авторів законопроекту щодо розділення транспортування та зберігання газу.

Зауваження і виправдання

Багато фахівців галузі вважає транспортування та зберігання газу двома сторонами однієї медалі, адже під час пікових навантажень на систему постачання саме сховища додають необхідний ресурс газу, а відтак, розвивати ці дві функції може бути невигідно.

Такі ж сумніви висловила під час обговорення проекту і депутат від "Удару" Оксана Продан:

"На сьогоднішній момент цінність української газотранспортної системи в тому, що ми маємо трубопровід і маємо сховища, яких немає ніде в Європі. Зараз пропонується розділити сховища, які є прибутковими, які є унікальними з газотранспортним потоком, потоком, який сьогодні дуже швидко може стати паралельно тому, який добудовується зараз європейцями. Тому для нас важливо залучити європейські кошти під модернізацію саме на загальну систему, на сховища разом з трубою".

У парламенті висловлюють і ще одне серйозне зауваження до пропозицій уряду. Олег Тягнибок, лідер "Свободи", депутати від якої не голосували за урядовий законопроект, сформулював це зауваження у своєму блозі як питання: "Чи маємо право віддавати українську ГТС в невідомі руки?"

Пан Тягнибок вважає, що "не може бути і мови про передачу навіть частини контролю над стратегічним активом України будь-якій іншій державі чи корпорації". Він також застерігає, що через європейські компанії контроль над українською ГТС може отримати російський "Газпром", і наводить список компаній, "що належать і контролюються резидентами ЄС", але 50% акцій яких насправді належать російському газовому монополісту.

Проте Андрій Коболев переконує, що у законопроекті передбачені запобіжники такому розвитку подій:

"Для цього застосовуватиметься механізм контролю кінцевого власника, випробуваний у багатьох країнах світу. Він діятиме як на етапі підписання угоди, так і затверджуватиметься Верховною Радою. Тобто процес буде абсолютно прозорим. Більше того, в угоді буде передбачено, що у разі, як відбувається зміна кінцевого власника, українська сторона, якщо такий власний буде для неї неприйнятним, розірвати договір концесії чи оренди", - каже Андрій Коболев, і додає, що кінцева усіх цих змін - втримати обсяги транзиту російського газу до Європи або навіть збільшити їх, і показати європейським споживачам, що українська ГТС є надійною та прозорою, а також не потребує заміни.

Створити інтерес

Президент Енергетичної асоціації України Василь Котко вважає, що загалом події на енергетичному ринку, зокрема, і європейському, визначаються прямою матеріальною зацікавленістю. Як приклад експерт наводить історію із просуванням Росією проекту будівництва "Південного потоку".

"У Європі був би потужніший спротив цьому проекту, якби наша ГТС була би інтегрована у європейську, і якби і нашій ГТС були європейські інвестиції", - каже експерт, і пропонує замислитися, "чому попри явну несправедливість російської політики щодо України і велику загрозу самій Європі, все одно певна підтримка Росії залишається".

"Справа не тільки в інформаційній війні, хоча і в цьому Росія є дуже сильною, а і в тому, що в Росії існують величезні інвестиції європейських компаній. А з України ці інвестиції виведені чи виводяться - із банківської сфери, з енергетики, і тому для них Україна нецікава", - каже Василь Котко, і додає, що "зараз завданням номер один є інтеграція української ГТС у європейську не тільки технічно, але й економічно".