ЖКГ: потребує мільярдів, не отримає нічого

Стан житлово-комунального господарства України близький до катастрофічного і потребує мільярдних інвестицій. Проте єдиним можливим інвестором цієї галузі і надалі залишатимуться міжнародні фінансові інституції, що здійснюватимуть "точкові" проекти, які коштують щонайбільше кілька десятків мільйонів доларів, вважають експерти.

Більша частина фондів житлово-комунального господарства нині вже перебуває за межею граничного ресурсу свого використання. Їх відновлення потребуватиме суми, співставної із річним бюджетом країни, тобто сотні мільярдів гривень, вважають у Центрі досліджень енергетики.

Згідно із результатами дослідження, проведеного центром, зношеність систем водопостачання становить 36-38% за офіційними даними та понад 50% за підрахунками експертів. У теплопостачанні навіть офіційна статистика свідчить про те, що близько 70% фондів вже випрацювали свій ресурс. Експерти ж вважають, що повної заміни потребує до 90% усіх тепломереж в Україні.

Утім, як каже програмний фахівець Програми розвитку ООН Олена Овчиннікова, те, що українська комунальна інфраструктура фактично розвалюється, має не тільки суто економічні наслідки.

"Україна залишається однією із найбільш енергомістких та енергонеефективних країн світу, - каже експерт. - Комунальне господарство споживає близько 40% усіх енергетичних ресурсів. Втрати відбуваються на всіх етапах: виробництва, транспортування, споживання цих енергоносіїв. Але проблема не тільки у зношеній інфраструктурі. Вона впливає на рівень життя населення, на соціальне розшарування, здоров'я, екологію. І економічні втрати, яких зазнає держава - лише верхівка величезної проблеми".

Водночас, визнають експерти, Україна практично немає джерел фінансування подібних інфраструктурних проектів. Бюджет майже порожній, і з нього не фінансуються навіть поточні соціальні видатки, годі й казати про якісь капітальні витрати. Приватні компанії не хочуть брати на себе ризики роботи в одному з найпроблемніших секторів української економіки за чинного бізнес-клімату. Єдиними інвесторами у проекти, пов'язані із комунальною інфраструктурою були, є, і залишатимуться лише міжнародні фінансові установи на кшталт Світового банку чи ЄБРР, кажуть фахівці.

Приватні інвестори не прийдуть

Посилаючись на власний досвід втілення "точкових" проектів, пов'язаних із покращенням комунальної інфраструктури, член правління Європейсько-української енергетичної агенції Олена Рибак каже, що навіть у випадку, коли застосування новітніх технологій і навіть просто встановлення більш ефективних котлів на ТЕЦ у різних українських містах одразу показувало значну економію палива та коштів, втрати води і тепла у трубах залишалися величезними.

Таким чином, майже весь позитивний ефект від модернізації нівелювався по дорозі від виробника послуг до кінцевого споживача.

Крім того, каже Олена Рибак, у багатьох випадках іноземні інвестори стикаються із тим, що проблеми комунального господарства вирішуються занадто "вузько". У багатьох українських містах відсутні генеральні плани, а відтак, базові питання інвесторів про навантаження на комунальні мережі - нинішнє і майбутнє - залишаються без відповіді.

"Я спілкувалася із представниками багатьох великих європейських енергетичних компаній. Приватні інвестори сюди не підуть - для них тут просто немає умов, і в плані законодавства, і прозорості роботи енергоринку, і захисту інвестицій", - каже пані Рибак.

Мешканці чи власники?

Насправді починати треба було б з іншого кінця ланцюжка - не з установки нових котлів, а з утеплення будинків разом із встановленням лічильників, що одразу б дало відчутне зменшення споживання та економію ресурсів, каже директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.

Потім, за словами експерта, можна було б замінити труби, і лише після цього перейти до заміни обладнання, що виробляє тепло. Але перший етап наразі виглядає нездійсненим.

"(Багатоквартирні - Ред.) житлові будинки ніби належать українцям, які в них живуть, кожному з нас, і ми мали б турбуватися про свої домівки. Але цього не відбувається, бо українці не відчувають себе власниками, а відтак, нічого не роблять для його модернізації", - вважає експерт.

Поки що ж українці, які живуть у комунальних будинках, все одно мають самотужки намагатися протистояти колапсу галузі, кажуть фахівці. Відповідаючи на запитання журналістів, що робити в актуальній для багатьох осінній ситуації, коли у холодному вересні люди мерзли без опалення, а тепер, коли його підключили, потерпають від спеки у домівках через потепління у жовтні, експерти порадили таке.

"Перше: якщо ви є власниками свого житла, питання установки регулятора на батареї опалення - ваша справа, - радить Олександр Харченко. - Друге: ви маєте зібрати мешканців будинку і вирішити, чи хочете ви мати лічильник та регулятор на будинку, бо, на жаль, встановити їх зараз індивідуально на кожну квартиру законодавчо неможливо. Потім ви звертаєтеся до Київенерго, яка не повинна вам відмовити".

Експерт додає, що сам живе саме у такому "самоорганізованому" будинку, де зрозуміли, що порятунок потопельників цікавить тільки їх самих.

Присутній при цьому представник міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства взагалі відмовився давати якісь поради, заявивши, що він курує лише міжнародну співпрацю відомства.