Європейські ініціативи "Газпрому": багато труб і мало газу

Нові ініціативи російського "Газпрому" у низці європейських країн напряму стосуються України - вважають як українські, так і російські та європейські оглядачі.

Проте їхня мета - не стільки відновити і наростити реальний експорт газу до ЄС, скільки стати важелем психологічного тиску як на Україну, яка нині транспортує левову часту російського газу до Європи, так і на європейських споживачів.

Останньою із цих ініціатив є підписання меморандуму про наміри між "Газпромом" та голландською Gasunie, заплановане на час візиту до Нідерландів російського президента Володимира Путіна. Gasunie працює у галузі газової інфраструктури і є головним транспортувальником газу у Нідерландах та Північній Німеччині.

Нідерланди: новий партнер "Газпрому"?

Перебільшувати значення цієї події не варто, каже директор енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар, тим більше, що це поки що лише меморандум. Але треба враховувати, що у "Газпромі" очікують, що саме нідерландська компанія замінить німецьких партнерів у проекті побудови третьої гілки "Північного потоку", який дозволить постачати російський газ як до Нідерландів, так і до Британії.

Проте, каже експерт, Нідерланди пильнують свої інтереси і аж ніяк не збираються робити російський "Газпром" монопольним постачальником газу до своєї країни та інших європейських держав.

"Нідерланди провадять зважену, диверсифіковану з точки зору джерел і шляхів енергетичну політику", - каже Михайло Гончар. І тому, додає він, свого часу майже одночасно із запуском "Північного потоку" у Німеччині в Нідерландах поблизу Роттердама ввели в експлуатацію термінал із прийняття скрапленого газу із промовистою назвою GATE - Gas aссess to Europe (Доступ газу до Європи). Цей термінал, каже експерт, дозволяє постачати скраплений газ не тільки до Нідерландів, але й до всієї Європи.

Німеччина: старий партнер "Газпрому"

Експерт також наголошує, що варто звернути увагу і на те, як нині поводить себе Німеччина - багаторічний партнер Росії на європейському енергетичному ринку.

"Недарма третю гілку "Північного потоку" пропонується тягти не через консорціум, який вже існує, а шляхом формування нового консорціуму, бо російська сторона вже не так впевнена у своїх традиційних німецьких партнерах", - каже пан Гончар.

Після того, як канцлер Ангела Меркель однозначно заявила, що її країна не братиме участь у розбудові третьої гілки "Північного потоку", під час останнього візиту російського президента до Німеччини 7-8 квітня про газ майже не йшлося.

Керівник центру німецьких досліджень Інституту Європи РАН Владислав Бєлов каже, що уявлення про те, що Росія зі своїм "газовим вентилем" може диктувати Європі умови, а та "без Росії і трьох днів не проживе", пояснюється нерозумінням реальної ситуації:

"Альтернативи західноєвропейському ринку у "Газпрому" немає. Росія залежить від Європи більше, ніж Європа від Росії", - заявив пан Бєлов Російській службі Бі-бі-сі. Водночас експерт вважає, що так само помиляються ті, хто вважають, що Захід вже незабаром зможе зовсім обійтися без російського газу.

Проте український експерт Михайло Гончар переконаний, що головна проблема "Газпрому" полягає саме у тому, що у Москві прогавили революційні зміни на світових енергетичних ринках, які відбулися впродовж останніх років.

Одним із свідчень цих змін, каже Михайло Гончар, є те, що тепер одна із найбільших німецьких енергетичних компаній і партнер "Газпрому" ще з радянських часів - RWE - почала постачати газ до України за реверсною схемою через територію Польщі. Згодом схожі поставки мають піти через Угорщину та Словаччину.

Нові старі партнери "Газпрому"?

Прикметно, що самі ці країни - Польща, Угорщина та Словаччина - фігурують і ще в одній новій енергетичній ініціативі "Газпрому" у Європі.

3 квітня російський президент Володимир Путін доручив голові "Газпрому" Олексію Міллєру повернутися до розгляду будівництва другої гілки газогону "Ямал-Європа-2". Цим газопроводом російське паливо могло б іти через Білорусь, ГТС якої вже повністю належить росіянам, до Польщі, Угорщини та Словаччини, оминаючи Україну.

А вже 5 квітня у Санкт-Петербурзі "Газпром" та польська компанія EuRoPolGas підписали меморандум про будівництво газопроводу "Ямал-2" на території Польщі. При цьому, як пише польський Newsweek, у польській компанії наголошують, що меморандум не містить рішення про будівництво, а лише дає можливість вивчити його доцільність.

Техніко-економічне обґрунтування проекту має з'явитися за півроку. У Росії очікують, що пропускна потужність цієї гілки буде не меншою за 15 млрд кубометрів на рік. 48% EuRoPolGas належить "Газпрому".

У самій Польщі пролунали різні оцінки цієї події, але у всіх згадувалася Україна.

Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що Варшава не підтримає ще одного газопроводу в обхід України.

"Польща не братиме участь у проектах із політичним контекстом. Для нас газ не є інструментом політики, і ми дуже хотіли б, аби згідно із європейським законодавством, газові справи були вільними від політики", - заявив польський прем'єр. Він також нагадав, що Польща вже реалізовує низку проектів, покликаних зменшити її залежність від імпорту російського газу.

Нині Польща споживає 14 млрд кубометрів газу, із яких 10 млрд кубів імпортує із Росії. Водночас Польща також почала масштабний проект розвідки та видобутку власного сланцевого газу та будує термінал для імпорту скрапленого газу на Балтійському узбережжі.

Міністр державної казни Польщі Микола Будзановський, який також курує і ПЕК, заявив, що реанімація проекту "Ямал-2", який заморозили саме через будівництво інших обхідних маршрутів - "Північного" та "Південного" потоків - виглядає досить сумнівною.

Віце-прем'єр польського уряду Януш Пехочинський заявив, що обговорюючи проект "Ямал-2", Польща не хотіла би стати заручницею газових сутичок між Москвою та Києвом, якщо і справді цей проект здійснюватиметься лише для того, аби обійти Україну. Проте у разі, якщо транспортування російського газу до ЄС може принести Польщі додаткові доходи, то Варшаві було б варто хоча б розглянути цей проект, каже він.

"Відкатопроводи"

Проте навіть і в самій Росії визнають, що у реанімації "Ямалу-2" неабияку роль грає бажання "покарати" Україну за пошук альтернативних до російського джерел імпорту газу та непоступливість у питанні "спільного" контролю над українською ГТС.

Російський експерт, аналітик консалтингової компанії RusEnenrgy Михайло Крутіхін, каже, що якоїсь економічної потреби у будівництві "Ямал-2" немає.

"Потужність усіх газогонів із Росії до Європи удвічі більша, ніж реальні обсяги експорту газу. Будівництво нових газопроводів - це або бажання "покарати" Україну, або - і це теж цинічне припущення - дати нажитися на будівництві якомусь певному підряднику. Інших причин просто не існує", - каже він.

"На мій погляд, Росія свідомо реалізовує сценарій "багато труб і мало газу", аби отримати свободу маніпулювання напрямками і обсягами постачання газу до Європи з метою психологічного тиску", - погоджується із такими "цинічними припущеннями" і Михайло Гончар.

Якщо взяти чинні на сьогодні довгострокові контракти між "Газпромом" і європейськими компаніями, то з прицілом на 2020-ті роки "Газпром" має експортувати 158-160 млрд кубів, а трубопровідні потужності, що вже існують, дозволяють постачати 255 млрд кубів газу, каже експерт. Якщо ж будуть реалізовані і "Південний потік", і "Ямал-Європа-2", і третя гілка "Північного потоку", то загальна експортна потужність трубопроводів для експорту газпромівського газу становитиме 360 млрд кубометрів, тобто понад половина потужностей будуть надлишковими, підраховує аналітик. Експлуатаційні витрати цих трубопроводів ляжуть на ціну газу, яку європейські споживачі просто відмовляться платити, каже він.

"Газпром", що за своєю філософією застряг у 90-х, так і не зрозумів, що європейський ринок - це не ринок постачальника, це є ринок споживача. Ця ілюзія ще й помножена на бажання і далі будувати "відкатопроводи", як їх вже відкрито називають російські експерти", - вважає Михайло Гончар.

Останнім ініціативам "Газпрому" у Європі передували повідомлення про збільшення імпорту газу до України з території Польщі за контрактом із німецькою RWE до 5 млн кубометрів на добу. Приблизно тоді ж міністр енергетики Едуард Ставицький заявив, що в березні Україна майже не купувала російський газ для наповнення підземних сховищ.

За перші два місяці поточного року Україна <link type="page"><caption> скоротила</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2013/04/130401_gas_ukraine_az.shtml" platform="highweb"/></link> імпорт російського газу на 23%, а транзит російського газу до Європи - на 24,3%.