Блог психолога: сімейні цінності Міносвіти

Вже саме по собі словосполучення "сімейні цінності" відгонить педагогічним лицемірством і повчанням. Коли ж читаєш новоспечений однойменний навчально-методичний посібник, призначений для нового шкільного предмету, складається враження, що для його авторів двадцятого сторіччя неначе й не було.

Перше, що різонуло, - дивний добір епіграфів - чомусь Авраам Лінкольн і Козьма Прутков з його "Хочеш бути щасливим - будь ним".

Козьма Прутков би плакав

Цікаво, чи відомо авторам цього витвору, що колективний псевдонім Олексія Толстого і братів Жемчужникових "Козьма Прутков" у 1860-х роках був вигаданий саме для висміювання закостенілості і розумового застою? І чи вловили іронію пропонованого ним рецепту щастя? Навряд чи.

Інакше чим пояснити, що найбільш придатну, на думку авторів, ілюстрацію образу ідеальної дружини вони, ні сіло ні впало, взяли з російського фільму "Капитанские дети", знятого за романом Анни Берсеньової "Гриньови"? На цілих дві сторінки дрібним курсивом, мовою оригіналу - готовий приклад для наслідування.

Для переконання учнів у важливості сімейних цінностей автори посилаються на Льва Толстого. Але не на "Анну Кареніну", якщо вже на те пішло, а чомусь на "Крейцерову сонату", яку літній Толстой написав, розчарувавшись у подружньому житті. Погодьтеся, дивний "мастрід" для підлітків.

Подивилася ще раз на обкладинку - Івано-Франківськ, 2014 рік. Звідки така любов до "русского мира"? Щоправда, до друку посібник затверджений у травні 2013, це багато чого пояснює. Але ж зараз - 2016-й, та й змінилося з тієї далекої весни 2013-го багато чого. То, може, якісь корективи внести б? Хіба немає достойних українських письменників?

Ближче до 170-ї сторінки - о, диво, мене почуто! - цитується улюблений Григорій Сковорода, наше все. Про любов, яка розлита у світі і в кожному з нас. От тільки дрібничка - філософ ніколи не був одружений, обстоював індивідуалізм і усамітнення. Тож наводити слова цього генія у підручнику під назвою "Сімейні цінності" - недоречно і навіть смішно.

"Хочеш діаманти - люби на діаманти"

Навіть при найпоблажливішому огляді посібник є просто перелицюванням підручника "Загальна психологія" з додаванням до кожного поняття словосполучення "сімейні цінності". Але ж скільки його не повторюй, міцнішою родина від цього не стане.

Інтенція авторів - привернути увагу до майже втраченого вже поняття сім'ї, зрозуміла. Тільки от тим, що вони відводять жінці архаїчну роль "берегині домашнього вогнища", а чоловікові - печерного добувача, можна лише ще більше відштовхнути підлітків від такої перспективи. Закостенілість, повернення до "традиційного українського шлюбу" - ось що пропонують упорядники посібника на противагу шкідливим, на їхню думку, партнерським союзам, котрі поширюються в Америці і Європі. Бо побудовані вони на договорі, а справжня міцна сім'я, мовляв, має ґрунтуватися винятково на любові.

Не в змозі сформулювати справді переконливих аргументів на користь сім'ї (хоча вони таки є), педагоги апелюють до "святого" - любові, котра, як і війна, має все списати.

З любов'ю дружині пропонується виконувати усю рутинну хатню роботу, виправдовуючи, певно, цим почуттям несправедливість такого розподілення обов'язків. А ще Берегиня повинна весь час чепуритися, дбати про своє тіло. І цілодобово, немов реактор, "випромінювати" любов, жити в просторі любові.

Автори підручника асоціюють чоловіка з "дією" (робота, самореалізація), жінці ж пропонується тиха заводь "стану"- чекання, тривоги, впокорення. Мовляв, якщо вона любить по-справжньому, чоловік таки вполює мамонта.

Тут ми маємо справу із класичною маніпуляцією. Адже гроші можна порахувати, любов - ні. Отже, якщо чоловікові через непрофесіоналізм, лінощі чи банальне невезіння все ж не вдалося забезпечити родину, завжди можна призначити винною в цьому дружину. Мовляв, це вона недостатньо любила. І вже невідомо з якого нафталіну автори витягають справжній "перл", видаючи його за "народну мудрість": "Як то кажуть: хочеш діаманти - люби на діаманти".

Автори нового підручника відмовляють жінці навіть у здатності повноцінно комунікувати. Так, на сторінці 77 читаємо: "Жінка передає вголос не стільки інформацію, скільки своє ставлення до неї". Тобто те, про що вона говорить, нецікаве за визначенням.

Так само авторам дуже важливо, щоб жінка неодмінно була саме "лагідною". А ще - "кроткою". Саме так, по-російськи.

Вони творять нові смисли існування жінок: "Лагідна жінка не напружує навколишній світ своїм невдоволенням" (стор. 78).

Зрілість приходить під час... пологів

Незважаючи на те, що дружині за новою системою цінностей переважно відводиться роль тла, автори посібника несподівано зазначають, ніби жінка за своєю природою є психологічно більш зрілою. Мовляв: "Жінками народжуються, а чоловіками стають". Певно, як доказ цієї сентенції наводиться таке обеззброююче твердження: "Психологічно зрілою жінка стає під час (!) пологів".

Із такого, сказати б поделікатніше, потоку свідомості - весь цей посібник-цитатник. Його можна дійсно читати в родинному колі довгими зимовими вечорами як іронічно-гумористичне чтиво. Чого лише варте, наприклад, твердження, ніби чоловік одружується задля смачної їжі, чистого одягу і доступного сексу.

Як приклад неправильної жіночої поведінки наводиться ситуація, коли дружина хоче сама купити авто, заробляє на нього власною працею і, зрештою, купує. Такий прояв волюнтаризму і надмірної незалежності, на думку авторів, призведе до того, що чоловік відчує себе зайвим, образиться і піде з родини. Справжня жінка мусить, певно, весь час клеїти дурня, вдавати з себе слабку і так сильно любити свого лицаря, щоб спонукати його до придбання їй автомобіля.

Або твердження про те, що чоловік апріорі правий. (Якщо ж він неправий, дивись пункт перший). "У чоловіка не буває невдач, бувають помилки".

Від редакції. Міністр освіти Лілія Гриневич доручила перевірити, чи програма до предмету "Сімейних цінностей" відповідає принципам науковості й стандартам освіти.