Кривавий Бахмут. ВВС дізналась, скільки вагнерівців загинуло під час найбільшої битви війни

Під час штурму Бахмута загинули майже 20 тисяч вагнерівців, більшість яких були ув’язненими. Росія втратила там більше людей, ніж за дев'ять років в Афганістані.

ВВС та "Медіазона" отримали доступ до персональних даних вагнерівців і з'ясували, що заяви Євгена Пригожина про втрати при взятті українського міста були дуже прикрашені.

Над матеріалом працювали Ольга Івшина та Ольга Просвірова.

Архів "Вагнера"

Одне з найбільш відомих відео із засновником ПВК "Вагнер" Євгеном Пригожиним зняли в травні 2023 року. На фоні двох десятків трупів своїх бійців Пригожин кричить у камеру: "Шойгу! Герасимов! Де боєприпаси?"

Тоді Пригожин стверджував, що великі втрати російських найманців під час штурму Бахмута пов'язані з діями Міноборони РФ та нестачею снарядів. Але наші дані показують, що найвищі щоденні втрати — по 200-213 осіб щодня — "Вагнер" мав набагато раніше, у січні 2023 року.

Пізніше Пригожин визнав, що у боях за Бахмут загинули 20 тисяч найманців. Він стверджував, що лише половина з них — ув'язнені.

"За час операції я вибрав 50 тис. ув'язнених, з яких загинуло близько 20%. Їх загинуло рівно стільки ж, скільки й тих, хто прийшов до нас за контрактом, не з зони", — говорив Пригожин в інтерв'ю прокремлівському політтехнологу Костянтину Долгову.

ВВС та "Медіазона" отримали повний список з особистими даними 19 547 загиблих вагнерівців, з яких ув'язненими були не 50%, як стверджував Пригожин, а всі 88% — це 17 175 осіб.

Це документи про виплати компенсації вагнерівцям у 5 млн рублів (56 тис. доларів). Ці списки "гробових" наше джерело отримало в серпні 2023 року, невдовзі після загибелі Пригожина.

Нам відомі позивні, номери жетонів і дати смерті цих людей, а також більшість прізвищ.

У Росії обговорювали втрати і сперечалися, чи повинні російські командири отримати медалі за взяття Бахмута, якщо при цьому загинули в кілька разів більше людей, ніж за дев'ять років війни в Афганістані.

Своєю заявою Євген Пригожин досяг відразу двох цілей: з одного боку, підкреслив значущість ПВК і принизив Міноборони, з іншого — зберіг обличчя свого проєкту. Брехня про співвідношення втрат теж була потрібна саме для цього.

Весь процес набору нових "музикантів" тримався на іміджі ПВК "Вагнер" — причому як у публічній сфері, так і у вузькому колі фахівців. Команда Пригожина завжди приділяла багато уваги підтриманню цього іміджу. Тому, коли "Вагнер" почав вербувати ув'язнених, їм обіцяли, що їх будуть сприймати як рівних, а не як людей другого сорту.

"60% моїх хлопців — штурмовики, і ви будете одними з них. Від нас ви не будете відрізнятися нічим. До вас таке ж ставлення, іноді ще більш лояльне, ніж до тих, хто у мене воює багато років і пройшли десятки воєн", — стверджував Пригожин, виступаючи у колонії.

Брехня про те, що в боях за Бахмут вагнерівці були в однакових умовах і, як наслідок, гинули в однакових пропорціях, була потрібна для підтримання "репутації" ПВК.

Як почали вербувати у колоніях

"Вагнер" почав вербувати "музикантів" в колоніях на початку липня, і полігоном став рідний для Євгена Пригожина регіон — Ленінградська область.

Петербурзька ІК-7 "Яблонівка" суворого режиму — перший заклад, з якого надійшла інформація про вербування.

Новини про візит Пригожина ще не стали відомі, як з колонії вивезли першу групу новоспечених вагнерівців — кілька десятків людей.

Видання "Важные истории" оцінювало чисельність першої групи в 35-40 осіб. Всього з цього набору, як нам вдалося встановити, загинули вісім колишніх ув'язнених.

Другим випробувальним полігоном стала також пітерська ІК-6 "Обухово". Пригожин намагався завербувати ув'язнених, які відбували покарання за статтями, такими як "вбивство" або "розбійний напад", вважаючи, що вони будуть корисніші на фронті.

"Хто нам потрібен?.. Ідеальний кандидат, так би мовити, — це Ілля Муромець строгого режиму, не вперше засуджений. 30-45 років, міцний, впевнений у собі, витривалий. Бажано, хто відсидів п'ятнашку і більше. Бажано попереду — п'ятнашка і більше. Бажано не один раз за вбивство, тяжкі тілесні, розбій, грабіж. Якщо побив якусь адміністрацію, чи ментів — це ще краще. Нам потрібні ваші кримінальні таланти", — агітував Пригожин під час чергової вербовки у в’язниці.

Серед перших завербованих дійсно було багато таких. Наприклад, ув'язнений "Обуховки" В'ячеслав Кочас отримав 18 років суворого режиму за розбій і вбивство з особливою жорстокістю.

Географія вербовок швидко розширювалася: почавши з Ленінградської області, "Вагнер" вирушив в інші регіони Росії.

Битва за Бахмут

У експертів немає єдиної думки, з якого моменту відраховувати початок битви за Бахмут. Позиція самого Пригожина — 8 жовтня 2022 року. Саме ця дата вибита на внутрішній нагороді ПВК "Вагнер" — медалі "Бахмутська м'ясорубка". Насправді бої в околицях Бахмута почалися раніше.

На довгі місяці Бахмут став головним полем битви російсько-української війни. Українські військові трималися за місто, захищаючи шляхи до Краматорська, Слов'янська, Сіверська та Торецька.

Очільник ПВК Євген Пригожин казав, що Бахмут не має серйозного стратегічного значення, а наступ на нього має відтягнути великі сили української армії у цю битву, щоб дати передишку регулярним російським військам.

Але у Вашингтоні вважали, що одержимість Євгена Пригожина цим містом насправді мала досить прагматичний задум — отримати під контроль соляні та гіпсові родовища у Донецькій області. Якраз неподалік від Бахмута є Артемівське соляне родовище — найбільше у Європі.

Основою тактики "Вагнера" під час наступу на Бахмут були хвилеподібні атаки малими групами. Як і обіцяв Пригожин, ув'язнені "йшли в авангарді". Штурмові загони по 8-12 осіб повинні були підійти впритул до українських позицій і розпочати штурм.

"Загони, складені з ув'язнених, відправляли на українські позиції першими. Вони атакували, провокуючи ЗСУ на відповідний вогонь. "Вагнеру" це й було потрібно — вони дізнавалися розташування вогневих точок і опорних пунктів українців та накривали їх позиції артилерією", — пояснює британський військовий експерт Семюель Кранні-Еванс.

Передовий загін, ті самі 8-12 ув'язнених, які виявили ці позиції, часто гинули або отримували серйозні поранення.

Вивчаючи номери жетонів загиблих ув'язнених, ми встановили, що з колоній вагнерівці завербували не менше 48 366 осіб. Ці цифри співвідносяться як із заявами самого Пригожина, так і з оцінками правозахисників та військових розвідок країн Заходу. Всі вони називали цифру у 50 тисяч засуджених, завербованих на війну вагнерівцями.

17 175 осіб із них — тобто 35% ув'язнених, що поїхали на фронт — загинули. За словами самих вагнерівців, живими зазвичай залишалися ті, хто отримував тяжкі поранення (такі, як втрата ноги чи руки) і їх винесли з поля бою товариші. Але дочекатися цієї евакуації було непросто.

"Штурмовій піхоті не дозволяється самостійно виносити поранених з поля бою, оскільки їхнє головне завдання — продовжувати штурм доти, доки мети не буде досягнуто. Якщо штурм провалиться, відступ дозволяється лише вночі", — йдеться у звіті української розвідки.

Використання ув'язнених дозволяло вагнерівцям, з одного боку, забезпечити необхідну масовість для кількох хвиль атак. З іншого — зберегти грамотний кістяк із колишніх кадрових військових, пояснює військовий експерт Кранні-Еванс.

"Ця тактика ПВК "Вагнер" приводила до двох результатів. По-перше, так вони виснажували сили українських військових, а по-друге, змушували ЗСУ частіше витрачати боєприпаси, яких і так завжди недостатньо", — зазначає Кранні-Еванс.

Методичність роботи штурмових груп забезпечувалася з допомогою залізної дисципліни.

"Штурмові групи не відступають без команди… Несанкціонований відхід загону чи відступ без отримання поранення карається розстрілом на місці", — йшлося у звіті української розвідки від грудня 2022 року, з яким вдалося ознайомитись CNN.

Як гинули вагнерівці

ВВС та "Медіазона" з'ясували, що вижити вдалося насамперед тим ув'язненим, яких відправляли на фронт влітку та восени 2022 року. Ті, хто поїхав на війну пізніше, гинули значно частіше.

"Високий рівень втрат серед ув'язнених пояснюється тим, що вони були недостатньо навчені, до них ставилися як до витратного матеріалу, — пояснює військовий експерт Джек Уотлінг. — Втрати вагнерівців були найвищими в ті періоди наступу, коли оборонні позиції України були найбільш підготовленими і росіяни не мали переваг на місцевості".

У той же період Євген Пригожин зробив кілька нетипових для себе кроків: з'являвся на відео, демонструючи одразу три зірки героя, і вперше визнавав, що "Вагнер" належить йому.

У цей час з'явилося й відео, на якому він вербує ув'язнених у колонії. Експерти бачили в цьому не лише бажання Пригожина наголосити на своїй значущості, а й вирішити деякі актуальні на той момент питання, наприклад, отримати додаткові повноваження щодо набору засуджених.

Бахмутська м'ясорубка

Восени 2022 року Бахмут хоч і залишався епіцентром воєнних дій, але ці дії мали швидше позиційний характер. Артобстріли не припинялися, штурми велися часто, але невеликими групами, при цьому гинули сотні людей, а жодна зі сторін не могла похвалитися помітними успіхами.

У ті місяці засновник ПВК "Вагнер" виправдовувався, що навіть 100 і 200 метрів на день є "істотним просуванням", але військові експерти схильні були називати те, що відбувається провалом вагнерівців.

З середини листопада щотижневі втрати ПВК були не менше 400 осіб. І 90% із них припадали на ув'язнених.

У грудні "Вагнеру" вдалося подолати промислову зону на сході міста і дійти до житлових районів Бахмута, а заразом — захопити села, які відкрили найманцям шлях на Соледар, важливе передмістя Бахмута. До кінця грудня "Вагнер" втратив майже 7500 людей убитими.

У січні 2023 року Пригожин та його командири посилюють тиск: "Вагнер" йде вперед, втрачаючи сотні людей щодня — більшість із них гине, намагаючись взяти Соледар.

На той момент ПВК продовжує вербування ув'язнених і відправляє на фронт партію вчорашніх засуджених з Кіровської області — всього 51. З них вижило менше половини: 26 людей загинули протягом двох місяців.

Судячи з наших даних, у більшості наборів ув'язнених, яких вербували протягом січня, виживання становило вже 50%, а не 75% як у літніх та осінніх.

29 січня Пригожин рапортує про захоплення села Благодатне на північ від Бахмута — за тиждень штурму він втрачає 1002 особи. Це приблизно по вісім трупів на кожного мешканця села (за довоєнними даними). 96% загиблих "Вагнера" в цей період були ув'язненими.

"Чесно скажу. Це геніально. Жорстока, аморальна, але ефективна тактика. Вона спрацювала", — так оцінив український військовий, котрий обороняв Бахмут, свій досвід зіткнення з хвильовими атаками ув'язнених-вагнерівців.

При цьому рівень втрат найманців, які завербувалися з волі, залишався стабільно невисоким аж до березня 2023 року: в середньому гинули 40-50 осіб на тиждень.

"Перші вербування ув'язнених були спрямовані на те, щоб залучити на фронт засуджених із військовим досвідом. Ставлення до них не відрізнялося від ставлення до інших військовослужбовців. Але пізніше ув'язнених стали набирати як витратний матеріал. Їх стали по-іншому використовувати на полі бою, і це в результаті призвело до нерівності у співвідношенні втрат [між двома категоріями найманців]", - говорить Джек Уотлінг.

Пізніше Пригожин визнавав, що після захоплення Бахмута "Вагнер" втратив бойовий потенціал, тому найманців вивели з фронту для перепочинку та доукомплектування.

Але "Бахмутська м'ясорубка" дорого обійшлася і Росії, і Україні, зазначає військовий експерт Джек Уотлінг: "Українцям удалося змусити Росію витратити величезні сили на захоплення Бахмута. ЗСУ при цьому зазнали набагато менших втрат. Але це були значно досвідченіші військовослужбовці, ніж їхні опоненти. Виходить, що у битві за Бахмут Україна втратила більше досвідчених бійців, аніж Росія".

Захоплення Бахмута стало значною подією з політичної точки зору. Його значення за умов уже нинішнього наступу Росії лише зростає.

Експерт додає: "Закріпившись у Бахмуті, Росія згодом змогла безперешкодно просуватися до Часового Яру, який є значно важливішою ціллю. Якщо цей населений пункт захоплять, Росія зможе загрожувати ключовим логістичним вузлам української оборони на Донбасі".