Благав лікарів не рятувати, бо тортури продовжаться. Як у Росії судять українців у справі про підготовку вибуху у Мелітополі

У Ростові-на-Дону судять "мелітопольську п'ятірку" — українців, яких фактично викрали в окупованому Мелітополі та звинуватили у створенні антиросійського терористичного підпілля.

У ті місяці, поки ніхто не знав, де перебувають чоловіки, їх тримали у підвалах з мішками на голові й катували, розповіли обвинувачені своїм адвокатам.

Серед підсудних — контрактник ЗСУ, ветеран бойових дій та учасники тероборони. Вони наполягають, що не планували жодних акцій проти мирного населення та є військовополоненими.

"Чекайте вказівок"

Чоловік застиглим поглядом дивиться в одну точку. Коли він чує запитання: "Підкажіть, для яких цілей необхідно було спорядити автомобіль?", він говорить монотонним голосом вочевидь завчений текст: "Цей засіб потрібно було спорядити вибуховою речовиною в передньому бампері авто для ураження техніки на дистанції орієнтовно у п'ять метрів".

Це коротке відео, яким ФСБ супроводжувала свою новину: "Припинено діяльність української диверсійно-терористичної групи, яка, за завданням працівників СБУ, здійснювала підготовку теракту проти російського гуманітарного конвою та військовослужбовців Російської Федерації з використанням замінованого автомобіля".

Людина на відео – 36-річний Ігор Горлов, мешканець Мелітополя.

Мелітополь був під ударом російських військ з першого дня війни. Ракети били по розташованій у місті авіаційній військовій базі. Українські військові терміново готували літаки до вильоту, намагаючись не дати супротивнику знищити техніку на землі.

Десятки мешканців переважно російськомовного міста прийшли у відділення територіальної оборони на світанку 24 лютого, писав New Yorker.

Журналіст видання зазначав, що український офіцер, побачивши добровольців, вийняв пістолет із кобури й поклав його на стіл зі словами: "Це єдина зброя, яка у нас тут є". Добровольців відправили додому, а українська 25-а бригада транспортної авіації, дислокована у Мелітополі, отримала наказ залишити місто.

Російські війська увійшли в нього на другий день війни майже без бою, і відтоді Мелітополь перебуває в окупації. Але сили опору пішли у підпілля, а місто стало центром партизанського руху. Частина мелітопольців спочатку щодня виходила на протести, але майже одразу почалися затримання й побиття активістів.

Площу, де збиралися мітингувальники, оточили бронетехнікою, на дахах розставили снайперів. Влада у місті перейшла до "військово-цивільної адміністрації".

Росіян, які отримали доступ до всіх адміністративних будівель, особливо цікавили військкомати, де зберігалися списки учасників бойових дій.

У Мелітополі отримати списки не важко — керівник одного з прилеглих селищ перейшов на бік Росії й відкрив доступ до даних колишніх військових, що мешкають в регіоні.

Так російські силовики й військові могли дізнатись про Ігоря Горлова — інженера-сапера, який за місяць до початку війни перевівся з авіаційної 25-ї бригади в частину А2558 під Мелітополем - вона переважно складалася з військовослужбовців інженерних спеціальностей. Обидві ці частини на початку війни отримали наказ залишити місто.

24 лютого Ігор Горлов був у відгулі і спав удома, коли довкола почали лунати вибухи.

"Коли пролунав перший вибух — вони бахнули аеродромом, — він був такої сили… Цей удар ніби весь крізь мене пройшов. Я думала, що серце моє розірветься від цього звуку. Потім пролунали вибухи з боку Семенівки, де військова частина. Били саме по військових частинах, і тікати йому вже не було куди", — розповідає Ірина Горлова, мати Ігоря, до якої він прибіг незабаром після перших вибухів.

Ігор зателефонував своєму начальнику і почув у слухавці: "Чекайте вказівок". А потім Горлов дізнався, що військова частина евакуювалася. Ігор залишився у Мелітополі.

Смайлик — значить живий

Ігор Горлов, за словами матері, намагався наздогнати своїх товаришів по службі на особистому авто. Він розумів, що росіяни перекрили всі основні дороги, але хотів спробувати проїхати манівцями, розраховуючи, що російські військові про них не знають.

Ігор потрапив під обстріл. Його автівка трохи постраждала, але сам він вцілів і зміг повернутися до Мелітополя. Шлях був відрізаний.

Окупанти з перших днів відкрили полювання на місцевих чоловіків, вважаючи, що ті становлять особливу небезпеку. Головною метою стали колишні та діючі військові: їх хапали на вулицях без пояснення причин та везли у невідомому напрямку, проводили несподівані обшуки у квартирах.

Розуміючи, що він у небезпеці, Ігор Горлов не жив удома.

"Ми дуже рідко спілкувалися, бо не було зв'язку. Забігав він дуже рідко. Поцілує в щоку, скаже: "Мамо, у мене все добре, я живий". І тікає. Я знала, що нічого не можу запитати. Він мені казав: "Мамо, мені дзвонити не можна. Коли буде можливість – я тобі сам повідомлю". Іноді я отримувала смайлик-серце. І так дізнавалася, що він живий", – розповідає ВВС Ірина Горлова.

"У квітні я зрозуміла, що у місті відбувається щось страшне. І син перестав виходити на зв'язок. Я до ладу не знала нічого, були лише припущення. У газеті прочитала, що у Мелітополі вбили двох хлопців — опублікували закривавлену руку. І я так вдивлялася у ці пальчики… Боялася, що це його рука", — розповідає Ірина.

Не знаючи, що робити, жінка пішла до сина додому. Сусідка розповіла їй, що Ігоря бачили вдома, але не одного, а під конвоєм росіян.

Ігоря Горлова затримали 6 квітня біля гаража, в якому, якщо вірити матеріалам справи, знайшли міни, пістолети, кулемети, гранати, вибухівку і навіть переносний зенітно-ракетний комплекс "Игла".

Звинувачення вважає, що Горлов встиг загнати в гараж автомобіль "Таврія" і збирався замінувати його, щоб влаштувати теракт.

Мати Горлова в цю версію звинувачення не вірить: "Цей гараж розташований у такому місці, що туди ніхто не міг потрапити, бо довкола все оточили російські війська. Вони (звинувачення – Ред.) стверджують, що мій син у березні набрав зброї у військових частинах. Та яким чином у березні можна було потрапити у військову частину, на території якої перебувають російські війська?"

На суді Ігор Горлов не заперечував, що у гаражі, що належить його дідові, зберігалася зброя. Але він наполягає: теракт влаштовувати не збирався.

П'ятеро

Горлов — лише один з обвинувачених у так званій "Мелітопольській справі". Разом з ним на лаві підсудних ще четверо: Юрій Петров, Андрій Голубєв, Олександр Жуков та Володимир Зуєв.

45-річний Андрій Голубєв — відомий у Мелітополі інструктор з кунг-фу, який тренував дітей у школі бойових мистецтв.

За даними українських ЗМІ, у грудні 2020 року, коли через пандемію коронавірусу проводити тренування було неможливо, Голубєв пішов служити за контрактом до прикордонного загону в Кирилівці на узбережжі Азовського моря. Але там зрозумів, що військова служба не для нього, тож звільнився у грудні 2021 року.

"Він не військовий, у руках зброю майже не тримав, — каже ростовський адвокат Іван Бондаренко про українця Голубєва. — Оскільки він рік був прикордонником, згідно із законом після звільнення його записали до одного з батальйонів тероборони. По суті, це була "туса" — раз на рік їх з Мелітополя під Львів звозили, вони там спілкувалися, — така друга молодість".

Коли російські війська увійшли до Мелітополя, Голубєв вирішив залишитися. "Бо він і не воїн, і сім'ю кидати не хотів, і їхати не було куди — звичайні прості люди", — пояснює його адвокат. Мама Голубєва і зараз мешкає в Мелітополі, а дружина Ольга Голубєва з дев'ятирічним сином поїхали до Дніпра, на підконтрольну Україні територію.

Ольга розповіла, що Андрій завжди був патріотом України і не хотів миритися з окупацією Мелітополя, але сам змінити нічого не міг — у чоловіка були серйозні проблеми з кульшовими суглобами, він регулярно робив уколи. Ольга каже, що від початку окупації Андрій понад місяць не виходив з дому.

По нього прийшли вранці 6 квітня. Забрали телефон, паспорт, одягли кайданки і забрали, додавши, що якщо той співпрацюватиме, то повернеться додому. Голубєв не повернувся.

44-річний Володимир Зуєв жив у Мелітополі разом з хворим батьком і працював у компанії, що обслуговувала міські камери відеоспостереження. За ним прийшли рано-вранці 1 квітня. За словами брата Зуєва, озброєні люди казали, що знають, що Володимир "укроп" і "терорист", тому одразу почали обшук, щоб довести його "терористичну діяльність". Хворого батька Зуєва допитали, але відпустили. Більше з сином вони не побачаться - батько помер, поки той був ув'язнений.

За 54-річним Олександром Жуковим прийшли 7 квітня. Його дочка Євгенія пізніше розповідала, що батько був шокований, тому не відразу відреагував на вимогу росіян лягти "мордою у підлогу".

Під час затримання росіяни також обіцяли дочці, що Жуков повернеться додому, але він так і не повернувся.

62-річний Юрій Петров — найстарший з "мелітопольської п'ятірки". У Мелітополі він жив із дружиною і маленькими дітьми — його родина все ще в окупації. Петров — ветеран воєнних дій, але на момент затримання вже вийшов на пенсію.

Його затримали 8 квітня. За даними українського Центру журналістських розслідувань, Петров захоплювався історичною реконструкцією, тому в нього вдома могли зберігатися артефакти часів Другої світової війни, що привернуло увагу росіян. Адвокат Петрова Віра Гончарова каже, що не знає про таке захоплення підзахисного. Сам Петров розповідав їй, що захоплювався ремонтом мотоциклів.

Після затримання "мелітопольської п'ятірки" їхні родичі почали оббивати пороги комендатур та інших окупаційних органів влади, намагаючись хоч щось дізнатися про долю своїх близьких. Але найчастіше їм радили "йти звідси".

Благав не рятувати

Весь цей час росіяни проводили "слідчі дії". Наприклад, Ігоря Горлова кілька днів протримали у приміщенні міськради. Після чого відвезли назад до гаража, біля якого його затримали — це бачила і місцева мешканка, з якою говорила ВВС. У гаражі, за свідченнями самого Горлова у матеріалах справи, йому наказали замінувати "Таврію". Після цього й зняли на відео його "визнання".

Горлова повернули до підвалу, пристебнули до батареї наручниками.

18 квітня 2022 року український телеграм-канал "РІА Мелітополь" повідомив, що російські військові привезли до місцевої лікарні полоненого українського солдата.

"Хлопця катували й знущалися з нього так, що він спробував порізати собі вени й зачепив артерію. Його доправили до хірургії, і медики провели позапланову операцію. Ні на хвилину рашисти не залишали хлопця наодинці з хірургом. Лікарям довелося оперувати бійця під дулом автоматів", - писав канал.

Як писали автори допису, українець благав лікарів не рятувати його, розуміючи, що тортури продовжаться. Але лікарі провели операцію, після чого молоду людину відвезли у невідомому напрямку. Ім'я пацієнта лікарі тоді не знали.

Пацієнтом був Ігор Горлов. "Цю новину в якомусь з телеграм-каналів я чомусь запам'ятала, хоча читала тоді багато і все підряд, тисячі повідомлень, але вона якось відклалася, — розповіла ВВС адвокат Марія Ейсмонт. — І коли через п'ять місяців після цих подій я зустрілася з Ігорем, і він мені розповів, що з ним сталося, ця невеличка стаття раптом спливла з глибин пам'яті. Я її довго шукала, за різними ключовими словами, здається за словами "просив не рятувати", саме це особливо запам'яталося, - і знайшла, йому її показала, запитала: "Це ж про тебе?" Він подивився, каже: "Так, це був я".

На той момент жодних офіційних звинувачень Горлову та решті чотирьох затриманих не висували.

"Фактично вони близько місяця були без легальної підстави затримання. [Сиділи] в адміністративній будівлі, хтось у підвалі, хтось ні. Їм дуже складно описати цей будинок у Мелітополі, бо їх заводили туди і виводили звідти з мішками на голові", — каже адвокат Віра Гончарова.

Її підзахисний Юрій Петров постраждав менше за інших — до нього практично не застосовували фізичного впливу: "Люди, які його затримували, побачили, що він не дуже молодий чоловік, і він мав із собою серцеві ліки. Але він, як і всі, не їв і не пив у цьому підвалі", — розповідає Гончарова.

У підвалі Юрій Петров чув крики інших затриманих, з яких продовжували знущатися.

Андрій Голубєв сказав своєму адвокату, що з ним "спочатку поводилися жорстко".

При цьому з ними проводили слідчі та процесуальні дії, які потім стали "доказами" у справі.

"Наприклад, приводили до гаража, де була якась зброя, боєприпаси. Пропонували взяти їх у руки. Робили кілька дублів відеозйомки", – розповідає Гончарова.

ВВС направила запит до ФСБ Росії, яка розслідувала цю справу, з проханням прокоментувати, чи проводилася перевірка даних ЗМІ про жорстоке поводження з підсудними, і чекає на відповідь.

Після операції, яку переніс Ігор Горлов, усіх затриманих перевезли до анексованого Криму, де 20 квітня проти них нарешті висунули офіційні звинувачення й заарештували.

Поки затримані перебували у Сімферополі, їхні родини нічого не знали про їхню долю. Наприкінці квітня 2022 року надійшла звістка — Росія внесла Голубєва, Горлова, Жукова, Зуєва та Петрова до списку екстремістів.

Лише у серпні родичі "мелітопольської п'ятірки" дізналися, де їх близькі, — ті опинилися вже у московському СІЗО "Лефортово". Звідти мелітопольців пізніше перевели до Ростова-на-Дону, де розглядається їхня справа. Саме там усі справи про тероризм на півдні Росії та окупованих територіях розглядає Південний окружний військовий суд.

Горлова, Петрова і Голубєва захищають адвокати за згодою. Захист Жукова і Зуєва ведуть ростовські адвокати, призначені державою.

"Хочуть показати цю організацію як щось страшне"

"Мелітопольську п'ятірку" звинувачують за двома статтями — участь у терористичній організації (строк до 15 років позбавлення волі) та акт міжнародного тероризму. Остання стаття передбачає, що злочин у формі вибуху, підпалу чи "інших дій" скоєно за межами Росії, але з метою "порушення мирного співіснування держав і народів" і спрямований проти інтересів Росії (термін покарання — аж до довічного ув'язнення).

Але оскільки ніякого теракту не було, силовики застосовують пом'якшувальну норму про "підготовку" до незакінченого злочину — вона дозволяє призначати не більш ніж половину максимального терміну, передбаченого конкретною статтею, тобто не більше 10 років колонії. Тож разом мелітопольцям загрожує до 25 років позбавлення волі.

Позиція обвинувачених однозначна: "мирне співіснування" в Мелітополі закінчилося у той момент, коли Володимир Путін розпочав війну, яку він називає "спеціальною воєнною операцією", а його армія почала бомбардувати місто.

За версією слідства, всі обвинувачені нібито були членами Спілки учасників АТО Мелітополя і планували вибухи у розташуваннях російських військ та у місцях надання гуманітарної допомоги.

Мелітопольська спілка учасників АТО з 2016 року об'єднує військових, прикордонників, бійців інших силових структур і добровольчих батальйонів.

Коли мати Ігоря Горлова Ірина чує про Спілку учасників АТО, вона не може стримати емоцій: "Що це таке?! Це, як і в Росії, як у колишньому Радянському союзі: військовослужбовці, які були у гарячих точках, є її членами. Я не можу зрозуміти, чому причепилися до цього. Хочуть показати цю організацію як щось страшне. У вас у Росії повно таких організацій".

Ігор Горлов дійсно брав участь в АТО.

"Він прийшов до мене і сказав: "Мамо, я маю захищати батьківщину. От буде в мене колись син, що я йому скажу?" Він дуже любить рідну країну, патріот у душі, але без пафосу, — розповідає Ірина Горлова. - Він пішов добровольцем за контрактом. Спочатку до 25-ї бригади, а звідти його забрали в АТО. Він мало що розповідав про службу. Я виросла в сім'ї військовослужбовців, і я з дитинства знаю, що нічого питати не можна. Але був випадок, коли він друга по шматочках збирав і ніс у рюкзаку..."

Після завершення АТО у Мелітополі, за словами тодішнього мера міста, налічувалося понад 700 ветеранів операції. Вони могли приєднуватись до чату організації у месенджері Viber за посвідченням учасника бойових дій. Але лише 67 "атовців"тоді належали до спілки "наживо" — вони брали участь у патріотичних заходах і їздили як інструктори на збори Мелітопольського батальйону тероборони.

У загальнодоступній групі на сторінці Союзу у фейсбуці на момент публікації статті зареєстрований 481 учасник. Останній допис — оголошення про військовий тренінг для цивільного населення під гаслом "Не панікуй! Готуйся!" - розмістили 17 лютого 2022 року. Цікавилися заходом 53 людини.

Познайомились після затримання

Спілку учасників АТО та ветеранський рух Мелітополя з 2018 року очолює Володимир Мінко – саме його Росія вважає організатором "терористичної групи".

Мінко з початку війни захищає Україну у лавах тероборони. 24 лютого 2022 року він закликав вступати до неї "всіх, хто має сміливість чинити опір".

У березні він був у Запоріжжі й нібито розробив план теракту — прикріпити саморобний вибуховий пристрій під капот машини, яку треба було залишити неподалік місця, де мелітопольці отримували гуманітарну допомогу.

Але план не вдався, стверджує слідство, бо російська ФСБ знайшла машину з вибухівкою у гаражі, що належить родичу Горлова. А заразом — і купу зброї.

Звинувачення наполягає, що саме Горлов виготовив й заклав бомбу, а також обладнав схованки, де зберігав зброю і боєприпаси.

Володимир Зуєв нібито відстежував переміщення російських військових містом і передавав товаришам відомості про їхнє місцеперебування. Цим займався і Олександр Жуков.

Юрій Петров нібито зберігав у себе в гаражі зброю та боєприпасів. Його адвокат Віра Гончарова сказала, що Петров до свого затримання навіть не був знайомий з рештою фігурантів справи.

Захисник Ігоря Горлова Марія Ейсмонт додає, що більшість обвинувачених познайомилися після затримання.

"Якщо серед [арештованих] є учасники АТО, то Ігор [Горлов] їх, звісно, знав. Що таке знав? Місто у нас маленьке, практично всі один одного знають, тим більше якщо хтось мав стосунок до армії. Ну, можливо, прізвище чув чи візуально знав", — каже мама Ігоря Горлова.

Андрій Голубєв, екстренер з кунг-фу, розповів своєму адвокату, що добре знав лише Володимира Зуєва, а інших міг бачити раз на рік на зборах тероборони. Зуєва адвокат Голубєва Іван Бондаренко називає "простим програмістом": "Умовно кажучи, він допомагав учасникам чату тероборони завантажувати в інтернеті програму".

Сам Голубєв звинувачується у тому, що збирав інформацію у місцях надання гуманітарної допомоги та шукав "співучасників". Але він казав своєму адвокату, що лише отримав від Мінка завдання перегнати з одного місця в інше ту саму "Таврію", яка пізніше опинилась у гаражі Горлова.

Підсудні були знайомі з Мінком з тероборони й впізнали його на слідстві — наприклад, Андрій Голубєв, за словами його адвоката, і раніше зустрічався з ним на зборах, каже адвокат Іван Бондаренко. Але спільного плану в них не було, каже захист, — Мінко міг ставити завдання кожному окремо.

Справу Мінка виділили в окреме провадження, його, за даними російського видання "Коммерсант", оголошено в розшук. Зв'язатися з ним ВВС не вдалося.

Отримавши координати, Голубєв знайшов авто, але завести не зміг і нічого не зробив — за словами захисника, він "звалив і злився з цієї історії", жив удома і не ховався. А потім проходив повз це місце і побачив, що автівки немає, хтось інший її перегнав замість нього.

"З'явилася нізвідки й поїхала в нікуди"

19 квітня 2022 року – майже за два тижні після затримання підсудних у Мелітополі та за день до їхнього офіційного арешту у Криму – ФСБ провела огляд "Таврії" червоного кольору на кордоні Криму в пункті прикордонного контролю "Джанкой". Силовики у гумових рукавичках вилучили з-під капота "Таврії" 18 пакунків, 6 ящиків і коробку. Їх не розкривали, але з пояснювальних записок випливало, що там були вибухівка, патрони, бронежилети, радіостанція, зброя та гранати, йдеться у матеріалах справи.

Це підтвердили 12 липня в суді "представники громадськості", які спостерігали за оглядом — водій і фельдшер чергової бригади швидкої допомоги прикордонного пункту, обидва — громадяни Росії. Але чи читали вони "бирки" на речових доказах та чи порівнювали їх із даними, внесеними до протоколу, адвокатам з'ясувати не вдалося.

Захист найбільше цікавило, як автівка потрапила до Джанкою. За словами підсудних, "Таврія" у Мелітополі була не на ходу через несправність. Водій "швидкої" на слідстві й в суді сказав, що зі слів оперативників ФСБ "Таврію" затримали у Мелітополі й "привезли" до Джанкою.

Хто і як її привіз, свідки не бачили, коли вони підійшли до автівки, в ній нікого не було. Але оперативники, за словами фельдшера, пояснили, що на "Таврії" через прикордонний пункт Джанкоя "їхали хлопці з боку України, їх зупинили й затримали". На запитання, чи вони бачили затриманих, фельдшер сказав: "Нам представили їх і сказали, що ці чоловіки перебували в автомобілі. Їх було більш як троє". Поруч із ними, за його словами, біля авто стояли поліцейські. Чи були у цій групі підсудні, він згадати не зміг.

Прокурор нагадав фельдшеру про кримінальну відповідальність. "На слідстві ви говорили, що авто вилучили у Мелітополі, а зараз — що у Джанкої".

Фельдшер розгубився і повторив розповідь про молодиків, котрі, як йому сказали, намагалися перетнути на "Таврії" кордон. "Нас покликали. Пояснили, що вони були на території [прикордонного пункту] в автомобілі, але їх затримали. Це я пам'ятаю… Я не бачив, що їх зупиняли, можливо, туди привезли їх".

"Але ви підтверджуєте свідчення, що авто вилучили у Мелітополі?" - наполягав обвинувач. "Підтверджую", — погодився фельдшер. "А в суді сказали - що тут", - напосідали захист і прокурор. "Ну, можливо, я переплутав - було давно, не пам'ятаю точно", - знайшов вихід свідок.

"Рівень пояснень відповідає рівню цієї справи: автівка з'явилася нізвідки й поїхала в нікуди", — прокоментував допит адвокат Іван Бондаренко.

"Це слідчий ФСБ вам запропонував таке формулювання?"

Про плани Мінка влаштовувати теракти, щоб "мирні громадяни не підтримували встановлення в Мелітополі російської влади", свідчив під час слідства Дмитро Голубєв із Запоріжжя — тезко, але не родич підсудного Голубєва з "мелітопольської п'ятірки".

12 липня він підтвердив у суді, що познайомився з Мінком наприкінці березня 2022 року, коли почав співпрацювати за контрактом з ГУР (головне управління розвідки Міноборони України) та займатися перевезеннями вибухівки із Запоріжжя до Мелітополя. Ні з ким із п'яти підсудних-мелітопольців свідок не знайомий, їхні імена Мінко йому не називав.

Мінко, за словами свідка, носив військову форму без "розпізнавальних знаків" та навчав його поводження з вибуховими пристроями — свідок у серпні встановив їх у Мелітополі й був затриманий.

На допитах він визнав, що Мінко повідомив про плани влаштувати силами "диверсійних груп" у Мелітополі стрілянину з гранатометів у місцях майбутнього "референдуму" про приєднання до Росії. Також Мінко нібито розповідав, що ще навесні 2022 року планував аналогічну акцію — "шляхом вибуху авто в місцях надання гуманітарної допомоги в Мелітополі" та "пострілів із гранатометів по автівках військовослужбовців РФ, що стежать за порядком", — але акцію зірвали російські силовики.

Самого Дмитра Голубєва зараз судять окремо — за аналогічним звинуваченням у підготовці актів міжнародного тероризму плюс у "проходженні навчання" з цією метою.

У суді свідок кілька разів пропонував не ставити йому уточнювальні запитання, а натомість оголосити його показання з матеріалів слідства — мовляв, там усе чітко написано. Адвокат Марія Ейсмонт, однак, попросила свідка конкретизувати, що все ж таки казав йому Мінко про місця й способи запланованого навесні вибуху в Мелітополі.

Дмитро Голубєв сказав, що у розмовах "жодної конкретики не було". Але відразу згадав, що він мав щодо цього "спілкування зі слідчим" — "нібито мала під'їхати автівка до пункту гуманітарної допомоги". "Це слідчий ФСБ вам запропонував таке формулювання?", - попросила уточнити адвокат. Свідок відповів "так".

На першому засіданні в ростовському суді четверо обвинувачених заявили, що провину не визнають, а Андрій Голубєв додав, що підривати нікого не збирався і не був членом терористичної групи. Ігор Горлов не заперечує, що мав зброю і боєприпаси. Але він категорично не погоджується з тим, що намагався влаштувати теракт, особливо у місці скупчення цивільних.

Його захист наполягає, що намір Горлова як військовослужбовця ЗСУ був спрямований виключно на військові цілі, тобто на протистояння вторгненню російської армії в Мелітополь.

Захист Горлова також стверджує, що жодних доказів підготовки до теракту немає - наприклад, листування, фото чи відео у вилученому під час обшуку телефоні.

За українськими законами, якщо резервіст перебуває в теробороні й не діє, йому загрожує термін до 15 років, такий самий термін можна отримати за заперечення збройної російської агресії, каже адвокат Іван Бондаренко.

"Наприклад, Андрій Голубєв брав участь у чаті тероборони, який координував Володимир Мінко, вважав себе військовослужбовцем, а Мінко — старшим офіцером, і був зобов'язаний виконувати його накази, — пояснює ВВС адвокат. — Будь-яка людина могла опинитися в його ситуації, якби до його міста увійшли війська і змінили б там владу й державний устрій".

Горлов і Голубєв попросили визнати їх військовополоненими: Горлов як військовий, Голубєв як учасник тероборони. Статус військовополоненого потрібен, щоб можна було якнайшвидше їх обміняти, пояснює адвокат Голубєва Іван Бондаренко.

"Поки що найкраще, що я можу зробити, — це підтримувати його, приносити передачі, щоб білизна в нього була, сланці, цигарки, кава, якісь солодощі, щоб полегшити йому життя. І зробити так, щоб якнайшвидше він отримав вирок", — каже Бондаренко.

Адвокат Ігоря Горлова Марія Ейсмонт наполягає, що військовослужбовець збройних сил України, затриманий у зоні збройного конфлікту, є військовополоненим. А значить, до нього має застосовуватись Женевська конвенція, зокрема, можливість потрапити до списку на обмін.

Крім того, катувань або щонайменше жорстокого поводження зазнали практично всі члени "мелітопольської п'ятірки", випливає зі слів адвокатів. А будь-які свідчення під тортурами не можна визнати допустимими доказами провини.

***

Нещодавно в камерах, де сидять Горлов, Петров, Голубєв, Жуков та Зуєв, відбулися обшуки — в обвинувачених вилучили всі документи для підготовки до суду.

На останньому засіданні адвокат Горлова Марія Ейсмонт попросила суд врегулювати це питання. Крім того, сказала вона, конвой у суді не дозволив передавати підзахисним документи.

"Мелітопольська п'ятірка" не отримує більшість листів від адвокатів, хоча сервіс відправлення таких повідомлень незмінно повідомляє, що "лист вручено адресату".

І що найтривожніше — адвокати б'ють на сполох щодо стану Олександра Жукова. "З кожним новим засіданням він виглядає дедалі гірше. Сказати напевно, що "вмирає" не можемо, але його стан нас дуже непокоїть. Він каже, що це нерви", – пояснює адвокат Віра Гончарова.

Адвокат Бондаренко припускає, що суд може затягтися до кінця року. Поки що суд вивчає докази звинувачення. Наступне засідання призначили на 26 липня. Однак захист вже повідомив, що він не відбудеться, розповіла ВВС адвокат Гончарова. Причини перенесення невідомі, нову дату поки що не оголосили.