Наказали триматися до приходу Трампа. Як українські війська обороняють Курський фронт

Настрій у них похмурий, навіть злий.

"Ситуація щодня погіршується".

"Ми не бачимо мети. Наша земля - не тут".

Текстові повідомлення від українських солдатів, що воюють у Курській області, змальовують похмуру картину: вони не розуміють, якими є цілі цієї операції, що почалася чотири місяці тому, і бояться, що вони її програють.

Ми зв'язалися в телеграмі з кількома українськими солдатами, що воюють на Курщині. Один з них нещодавно повернувся звідти. Ми домовилися, що не називатимемо їхніх справжніх імен.

Вони розповідають про важкі погодні умови, про хронічне недосипання через постійні російські бомбардування, зокрема 3000-кілограмовими керованими авіаційними бомбами, що наводять жах.

При цьому вони відступають: росіяни поступово відвойовують територію.

"Ця тенденція продовжиться, - написав Павло 26 листопада. - Це просто питання часу".

Павло розповідає про страшну втому, про відсутність ротації та про те, що до них перекидають нові частини, які складаються переважно з немолодих військових. І перекидають їх напряму, без відпочинку або майже без відпочинку, з інших ділянок фронту.

Скарги військових - на командирів, на їхні накази, на брак зброї - це цілком звична справа. У важкій ситуації солдати завжди скаржаться. Супротивник тисне, зима настала - було б дивно очікувати від військових оптимістичних слів.

Але текстові повідомлення, які отримували ми, були майже суцільно похмурими, і це змушує припустити, що з мотивацією в українських бійців з'явилися проблеми.

Деякі сумніваються, що операція на Курщині дійсно допомагає досягти однієї з початкових цілей - відтягнути російські сили зі східного фронту.

Тепер, як вони твердять, їм наказали утримувати цей клаптик російської території до кінця січня, поки в Білий дім не в'їде новий президент США Дональд Трамп.

"Основне завдання, яке стоїть перед нами, - утримати по максимуму територію до інавгурації Трампа та початку переговорів, - написав Павло. - Щоб потім обміняти її на щось. Ніхто не знає, на що".

Наприкінці листопада президент Зеленський натякнув, що на зміну адміністрації США чекають обидві сторони.

"Я впевнений, що він [Путін] хоче витіснити нас до 20 січня. Для нього дуже важливо продемонструвати, що він контролює ситуацію. Він не контролює ситуацію", - сказав Зеленський.

Щоб допомогти Україні відбивати атаки росіян на Курщині, США, Британія і Франція дозволили ЗСУ бити своїми ракетами по цілях у глибині Росії.

Настрій солдатам на фронті це, схоже, не особливо підняло.

"Ніхто ж не сидить у холодному окопі й не молиться на ракети, - каже Павло. - Ми живемо і воюємо тут і зараз. А ракети літають десь далеко".

Можливо, ракетами ATACMS і Storm Shadow вдається завдавати потужних ударів по тилових командних пунктах і складах боєприпасів. Але від військових на фронті все це далеко.

"Ми не говоримо про ракети, - написав Мирослав. - В опорних пунктах ми говоримо про сім'ю і ротацію".

Росія повільно, але неухильно наступає на сході, і тим більш важливим для України видається завдання утримати територію на Курщині.

Тільки в жовтні Росія, за оцінками спостерігачів, змогла захопити 500 кв. км української території.

Тим часом у Курській області Україна втратила близько 40% територій, захоплених на початку операції.

"Важливо не захопити, важливо – утримати, а тут у нас трохи не виходить", - каже Вадим.

Він вважає, що попри втрати, Курська операція залишається важливою.

"Це витягнуло частину [російських] сил з Запорізької та Харківської областей", - каже Вадим.

Але дехто з тих військових, з якими ми говорили, вважає, що вони воюють не там, де треба, що вони мали б бути на східному фронті, а не захоплювати частину російської території.

"Наше місце мало бути там [на сході України], а не тут, на чужій землі. Нам не потрібні ці курські ліси, в яких ми залишили стільки побратимів", - вважає Павло.

(Президент Володимир Зеленський та керівник Генштабу Анатолій Баргилевич нещодавно розповіли, що Курська операція дозволила уникнути наступу росіян на Суми та Харків, а також великого просування на Запоріжжі. Генштаб твердить - росіяни перекинули туди понад 50 тисяч військ і були змушені змінити власні плани. - Ред.)

Невловимі корейці

Україна і союзники вже давно заявляють, що на Курщину на допомогу росіянам перекинули 10 тисяч або навіть більше військових з Північної Кореї, але українські солдати, з якими ми контактували, їх там ще не бачили.

"Я не бачив корейців і не чув про них, живих чи мертвих", - відповів нам Вадим.

Щоправда, українська розвідка тиждень тому оприлюднила аудіозапис, який, як стверджують розвідники, є перехопленням радіопереговорів північнокорейських військових у Курській області.

За словами наших співрозмовників, українських військових, їм пообіцяли нагороди - додаткові дрони або відпустку - за взяття в полон північнокорейського військового, бажано з документами.

"Дуже важко знайти корейця в темному курському лісі. Особливо якщо його там немає", - саркастично зауважує Павло.

Ветерани колишніх невдалих операцій української армії бачать спільне між ними й тим, що відбувається на Курщині.

З жовтня 2023 року і до липня цього року українці утримували вузький плацдарм у Кринках, на лівому березі Дніпра неподалік Херсона.

Спочатку Кринки розглядали як плацдарм для можливого наступу вглиб захопленої росіянами території, але врешті-решт його втратили. Його утримання дуже дорого коштувало українцям: втрати вбитими й зниклими безвісти склали, імовірно, 1000 людей.

Дехто зрештою вирішив, що це був піар-хід, спроба відвернути увагу від відсутності успіхів на інших ділянках фронту. І вони побоюються, що щось подібне відбувається і на Курщині.

"Хороша ідея, але погана реалізація. Медійний ефект, але ніякого військового результату", - вважає Мирослав, морський піхотинець, що воював і в Кринках, і тепер у Курській області.

Українські військові аналітики наголошують, що, попри всі труднощі, Курська операція продовжує відігравати важливу роль.

"Це єдиний напрямок, де саме ми тримаємо ініціативу", - сказав ВВС Сергій Кузан, директор Українського центру безпеки та співпраці.

Він визнає, що українські частини там воюють у неймовірно складних умовах, але водночас Росія, за його словами, витрачає величезні ресурси на те, щоб їх витіснити, - ресурси, які вона із задоволенням застосувала б в інших місцях.

"Чим довше ми зможемо утримувати курський фронт – з достатньою кількістю техніки, артилерії, HIMARS і, звичайно ж, з далекобійною зброєю, щоб бити по їхнім тилам, - тим краще", - вважає Кузан.

Вище командування в Києві теж, як і раніше, вважає, що Курська операція приносить військові та політичні плоди.

"Ця ситуація дратує Путіна. Він зазнає там великих втрат", - сказав нещодавно один з українських воєначальників у бесіді на умовах анонімності.

На запитання, скільки ще українські війська зможуть протриматися на Курщині, він дав просту відповідь: "Стільки, скільки це буде доцільно з військової точки зору".

За участі Анастасії Левченко