Удари по ключових газових обʼєктах Ірану й Катару. Що буде з цінами

Іран двічі за добу атакував ракетами промисловий комплекс QatarEnergy у місті Рас-Лаффан у Катарі - головний енергетичний хаб країни та найбільший у світі центр зрідження природного газу.

Президент США Дональд Трамп у відповідь пригрозив підірвати іранське газове родовищ Південний Парс "з такою силою та потужністю, якої Іран ніколи раніше не бачив", якщо Іран продовжить атакувати "невинний" Катар.

Катар повідомив про "значні пошкодження" і пожежу на великому об'єкті енергетичної промисловості, хоча додав, що працівники не постражлали.

ОАЕ заявили про зупинку роботи газового об'єкта, а Саудівська Аравія заявила про перехоплення безпілотників та балістичних ракет, якими Іран відповів на удар по своєму газовому родовищу.

Раніше Катар звинуватив Ізраїль в ударі по іранському газовому родовищу Південний Парс.

Ізраїльські військові офіційно не підтвердили атаку, але ЗМІ цитували чиновників, які стверджували, що напад здійснив Ізраїль.

Південний Парс є частиною найбільшого у світі родовища природного газу, він розташований на шельфі між Іраном та Катаром. За повідомленнями, на це газове родовище припадає близько 70% загального видобутку газу Іраном.

Президент Трамп у гнівному пості в Truth Social написав, що США нічого не знали про цей напад, і заявив, що Ізраїль більше не атакуватиме іранські родовища, але Іран має припинити удари по Катару.

Атака на Південний Парс

Аналіз економічного кореспондента BBC Олексія Калмикова

Вперше за час війни Іран готовий піти на ескалацію, яка загрожує масштабною світовою енергетичною кризою.

Іранська війна триває вже не перший тиждень, проте досі ні США з Ізраїлем, ні Іран не наважувалися застосувати головну зброю - руйнування нафтогазової інфраструктури.

Патова ситуація на руку Ірану: енергетичний шантаж дозволив йому вирівняти шанси на виживання і навіть перемогу в протистоянні з суперником, що багаторазово перевершує його за силою.

Іран повідомив, що вперше за час війни його нафтогазові об'єкти зазнали нападу. Під бомби потрапило найбільше у світі газове родовище Парс у Перській затоці.

Південний Парс належить Ірану, північна частина - Катару, найбільшому виробнику газу в регіоні. Катар постачав 20% зрідженого газу на світовий ринок, проте зупинив гігантський завод у Рас-Лаффані в перші дні війни, що призвело до сплеску цін на газ у Європі та Азії.

Для Ірану газовий Південний Парс поки що має менше значення, ніж нафтові родовища, оскільки нафта йде на експорт, а газ в основному надходить на внутрішній ринок і частково експортується до Іраку.

Не лише нафта, а й газ. Європі загрожує нова криза через війну США та Ізраїлю з Іраном

Після удару Іран пригрозив атакувати катарський Рас-Лаффан, що загрожує вже руйнуваннями та довгостроковими перебоями на світовому газовому ринку. Більше того, Іран запропонував Саудівській Аравії евакуювати два нафтові заводи, а ОАЕ - газове родовище.

Перший удар США та Ізраїлю по нафтогазовій інфраструктурі Ірану обурив Катар. Влада країни назвала його "небезпечним і безвідповідальним кроком".

"Удари по енергетичній інфраструктурі становлять загрозу для глобальної енергетичної безпеки, а також для мешканців регіону та навколишнього середовища", - заявило катарське МЗС.

Як реагують світові ринки

Наслідки ударів по газовому родовищу в Ірані та промисловому хабу в Катарі одразу відчули світової енергетичні ринки.

Ціна на газ зросла на понад 25% на початку торгів у четвер на оптових ринках у Великій Британії та Європі, а потім трохи знизилася.

Ціна на газ у Європі зараз нижча за пікові показники, що спостерігалися на початку цього місяця, але вона більш ніж удвічі перевищує рівень до початку конфлікту.

Ціна на нафту марки Brent зросла на 4% до 112 доларів за барель на початку торгів в Азії.

На американському ринку ціна зросла на 3% до 99,27 долара.

Це все ще нижче за пікові показники на початку конфлікту, але значно вище за довоєнний рівень.

Перспектива тривалої війни на Близькому Сході викликає занепокоєння урядів світу. Насамперед гостро вона стоїть у країнах Європи та Азії, які великою мірою залежать від імпорту нафти та газу, пише в аналітичному матеріалі The New York Times.

Водночас світ досі відчуває наслідки останньої енергетичної кризи, яка почалася після російського вторгнення в Україну у 2022 році.

Деякі європейські країни вже почали допомагати домогосподарствам на тлі загострення війни на Близькому Сході.

Португалія знизила податки на дизель. Греція обмежила прибутки компаній від продажу пального та деяких продуктів. У Південній Кореї уряд розглядає можливість розширити програму енергетичних ваучерів для населення.

Поки що державні втручання обмежені й переважно спрямовані на зниження витрат на пальне для водіїв.

Але після того, як Іран почав атакувати великі енергетичні об'єкти в Катарі та Саудівській Аравії у відповідь на авіаудари по його газовому родовищу Південний Парс, перебої у світових постачаннях енергії, схоже, не зменшуються.

Невдовзі чиновникам доведеться робити складний вибір: або зменшувати економічний тиск на людей, або скорочувати бюджети популярних програм, можливо, збільшуючи борги.

Хоча європейські країни імпортують відносно мало нафти й газу з Близького Сходу, ціни на енергію все одно різко зросли. Аналітики попереджають, що Європі доведеться конкурувати з Азією за енергоносії з інших регіонів, і це ще більше підвищить ціни, пише NYT.

Найскладнішою ситуація може бути у Великій Британії. Нещодавно уряд виділив 53 мільйони фунтів допомоги людям, які залежать від опалення мазутом (особливо в Північній Ірландії).

Британія змушена дотримуватися жорстких бюджетних правил, щоб не втратити довіру інвесторів, адже має великий борг і слабке економічне зростання.

У Німеччини теж мало можливостей витрачати більше. У 2022 році вона вже знижувала податки на пальне, що коштувало бюджету 3 мільярди євро. Якщо ціни на нафту і газ залишаться високими, економічне зростання країни може впасти вдвічі - до 0,5%.

Схожа ситуація у Франції. Хоча вона має багато атомної енергії, їй складно зменшити борги, тому вона не може дозволити собі великі витрати.

Ще більш відчутними є наслідки для азійських країн, пише видання.

Близько 80% нафти та зрідженого природного газу, які еспкортують із Затоки, призначені для азійських ринків.

Деякі азійські авіакомпанії стурбовані можливим закінченням реактивного палива. У Бангладеші уряд наказав запровадити нормування палива та закрив університети. Кілька місцевих органів влади на Філіппінах перейшли на чотириденний робочий тиждень.

Вплив стане найбільш помітним для ринків, що розвиваються, насамперед у Південно-Східній Азії, де уряди традиційно покладалися на державне фінансування як захист на зростання цін на енергоносії.

Вищі ціни на енергоносії та інфляція будуть тиснути на компанії та споживачів і дедалі більше впливати на економічне зростання, прогнозують аналітики.