Токсичні батьки. Хто вони і що з цим робити

"Мої батьки довели мене до депресії - я плакала майже щодня. Тому вирішила їх ігнорувати".

Чути таке від дочки - незвично. Особливо після того, як вона сама стала матір'ю.

Але Саріка каже, що стосунки з батьками дійшли до критичної межі після багаторічної деструктивної поведінки, яка вплинула на її психічний стан.

"Це дуже зачепило мене, особливо під час вагітності. Навіть моя майбутня дитина, можливо, чула, як я плачу", - розповіла ВВС 30-річна малайзійка.

Саріка обмежила своє спілкування з батьками. Це далося їй не так легко.

"Мене досі не залишає провина", - каже із сумом жінка.

І вона така не одна.

"Я описала б свого батька як нарциса. Він жодного разу не прийшов до мене до школи. Він навіть пропустив мій випускний. І завжди мав виправдання", — розповідає 25-річна Ешлі з Кенії.

За її словами, батька ніколи не було поруч, але він постійно був нею незадоволений.

"Від його токсичності захищала мама. Вона робила все, що могла", - згадує Ешлі у розмові з ВВС.

"Їхній шлюб давно розпався, але мама все одно за нього трималася - в більшості африканських культур до розлучення ставляться інакше, ніж на Заході", - додає вона.

"Тепер батько телефонує переважно, щоб поцікавитись, чи влаштувалась я на роботу, щоб щось йому купити".

Читайте також:

Чому батьки розривають стосунки з дорослими дітьми

5 речей, які батьки мають знати про виховання дітей

Ешлі й Саріка живуть за тисячі кілометрів одна від одної, але мають багато спільного.

За словами обох жінок, батьки, яких практично не було поруч, коли вони були потрібні, досі намагаються контролювати їхню кар'єру, громадське життя, стосунки та шлюб.

Багато жертв токсичних батьків діляться своїм гірким досвідом у соцмережах, описуючи, як вони розірвали з ними стосунки.

Головна причина - травмуюча поведінка, яка з дитинства викликає постійне почуття страху й провини.

"Кількість людей, які звертаються за професійною допомогою через токсичних батьків, - величезна, — каже Айо Адесіоє – психотерапевт у Британській асоціації консультування та психотерапії (BACP).

Термін "токсичний" звучить дуже часто, але що він означає?

Хто такі токсичні батьки

Офіційного визначення цей термін не має, але йдеться про ситуацію, коли стосунки з батьками регулярно отруюють життя, викликають сильний дискомфорт та завдають страждань.

Немає також універсальної інструкції, як бути гарними батьками. Раніше головним було забезпечити природні потреби дитини: щоб вона була сита й одягнена. Але з погляду психології на першому місці стоїть забезпечення батьками емоційних потреб.

У токсичних сім'ях дитина зазнає тиску, і це завдає непоправної шкоди психіці в процесі дорослішання.

Зазвичай токсичною вважають модель, що повторюється.

Наприклад, цілком нормально запитати у дитини, чи є в неї симпатія або партнер, але якщо це перетворюється на допит і є частиною контролюючої чи образливої поведінки, тоді це - деструктивно.

"Іноді батьки роблять такі речі мимоволі, не усвідомлюючи, - через відсутність виховання й освіти", — пояснює Адесіоє, яка також є фахівцем з домашнього насильства.

Проблеми в сім'ї можуть негативно впливати на фізичне самопочуття та викликати різноманітні психосоматичні захворювання.

Дослідження Каліфорнійського університету 2013 року показало, що у людей з високим рівнем дитячого стресу вища ймовірність отримати у дорослому віці високий рівень холестерину, високий артеріальний тиск та діабет.

Контроль, агресія, нарцисизм

Психотерапевтка Адесіоє описує два найпоширеніші типи токсичного батьківства, з якими вона стикалась у своїй практиці: контролюючий і нарцисичний.

Контролюючі батьки можуть втручатися в роботу й стосунки дитини, встановлюючи нереалістичні очікування й стандарти.

Для нарцисичних - на першому місці не діти, а вони самі. За словами експертки, характеристики обох типів часто збігаються.

Однак цим список не обмежується, додає Елісон Корнер, клінічний психолог з Британії.

Вона виділяє таки типи:

Елісон Корнер каже, що, слухаючи "важкі й трагічні історії" з усього світу, вона іноді допомагає жертвам через міжнародні гарячі лінії із запобігання самогубствам.

"Все може бути дуже погано", - пояснює вона у розмові з ВВС.

Культурне табу

Саріка спробувала обговорити свою проблему з близькою для її родини людиною, "з кимось, хто не засуджує", але зрештою все звелося до того, що винною виявилась вона.

"У нашому суспільстві вважають, що батьки завжди праві. А диму без вогню не буває".

Цьому сприяють різні соціально-економічні чинники, вважає професорка соціології в університеті Гонконгу Черіс Шунь-цзін Чан.

Наприклад, у Китаї політика "одна сім'я — одна дитина", яка обмежувала для більшості сімей кількість дітей, робить дитину єдиною опорою для батьків.

"Така дитина перебуває під великим тиском. І має виправдати очікування родини, адже вони багатьом пожертвували заради неї", - розповідає вона ВВС.

Часто батьки, у яких не склалося особисте життя чи кар'єра, віддаються максимально дітям, додає Чан.

"Гадаю, це теж свого роду токсичне виховання, і дітям буде ще важче відкрито про це говорити, - пояснює експертка. – За таких обставин діти й батьки нібито міняються місцями. Дитина займає позицію дорослого і вирішує невластиві для її віку проблеми".

Дитинство залишає сильний слід у мозку, каже психотерапевтка Адесіоє.

Дитячі втрати, труднощі, насильство, нерозуміння та інші прояви токсичного виховання можуть призвести до проблем у дорослому життя. Це – низька самооцінка, різка самокритика, нездатність встановити близькі, довірливі стосунки та відчути себе в безпеці.

Як поводитись з токсичними батьками

Саріка каже, що стосунки з батьками стали особливо нестерпними після її заміжжя, яке вони не прийняли.

"Ти зганьбила нашу сім'ю. Ми все для тебе робимо. А ти для нас - нічого", - часто казав мій батько. І якоїсь миті я подумала, що, вони, мабуть, праві", — згадує жінка.

Клінічний психолог Аші Патель каже, що це нормально – відчувати провину й визнавати, що у вас токсичні батьки. Але вирішальне значення має власний добробут.

"Зробіть своє психічне здоров'я пріоритетом", - додає експертка. І радить встановити особисті кордони, уникаючи непотрібних суперечок з батьками.

"Важливо не забувати, що ви – доросла людина. А батьки не зобов'язані вас розуміти і мають право на іншу думку", - зазначає Патель.

Ешлі прислухалась до цієї поради і вирішила встановити чіткі межі у стосунках з батьком, віддавши пріоритет своєму психічному здоров'ю, а Саріка сповнена рішучості бути доброю матір'ю для своєї новонародженої дочки.

"Я просто не хочу бути схожою на своїх батьків. Хочу підтримувати її, давати усе найкраще і дозволити самій будувати своє життя".