Російські олігархи в Україні. Що Київ робить з їхніми грошима і власністю

Титан для російської оборонки, критично важливі об’єкти енергетики, п’ятизіркові готелі, великі бізнес-центри – це далеко не повний перелік довоєнних активів російських олігархів в Україні. Українська влада, як і західні партнери, обіцяють конфіскувати й передати на відбудову країни активи тих бізнесменів, що підтримали війну.

У травні 2022 року Верховна Рада ухвалила зміни до українського законодавства про санкції. Відтоді майно та статки російських громадян в Україні можна блокувати та стягувати, якщо своїми діями ці люди створили загрози національній безпеці, суверенітету, територіальній цілісності.

Завдяки цьому Україна отримала конкретний механізм замороження, а згодом і стягнення російських активів у власність держави. Відповідне рішення ухвалює РНБО, затверджує президент, реалізує Мін'юст. Остаточний вердикт виносить Вищий антикорупційний суд. Замість багатомісячних кримінальних розслідувань та судових розглядів гіпотетично все це можна зробити за місяць.

Але виконати ці обіцянки та запустити такий механізм на практиці виявилося не так й просто.

На думку низки експертів, Україна згаяла час. Між травнем та жовтнем, тобто між ухваленням законодавства про санкції та першими рішеннями РНБО російський бізнес мав чимало часу на те, щоб обійти санкції.

Якісь активи продали, якісь переписали на третіх осіб чи підставні компанії. Якісь розмили поміж багатошаровим хитросплетінням офшорних фірм. Власники деяких активів змінили громадянство з російського на, приміром, кіпрське чи турецьке.

Перший успішний прецедент конфіскації російських активів Україна отримала у вересні. Суд стягнув у власність держави 17 об’єктів нерухомості та частки в українських фірмах Володимира Євтушенкова, “короля російської оборонки”, як його називають у медіа.

В Росії він є бенефіціарним власником підприємств із виробництва безпілотників.

Від санкцій не втечеш?

Але головне питання – це доля активів таких “великих риб”, як пропутінський олігарх Олег Дерипаска чи “олігарх миру” Михайло Фрідман. Обидва – донедавна власники багатомільйонних бізнесів в Україні.

В обох - нині проблеми із законом в Британії. За інформацією ЗМІ, у грудні Фрідмана затримала британська поліція за підозрою у відмиванні грошей, змові з метою обману міністерства внутрішніх справ та змові з метою надання неправдивих свідчень.

А ось у випадку з Дерипаскою агенцію з протидії організованій злочинності Великої Британії зацікавило насамперед інше.

Навряд чи ще рік тому британський бізснемен Грем Бонгем-Картер міг уявити, що трагічні події в далекій Україні в певному сенсі стануть причиною його арешту. Його робота на російського алюмінієвого магната Олега Дерипаску та війна в Україні нібито не пов’язані між собою. Але це лише на перший погляд.

Бонгем-Картер, за даними британських слідчих, міг допомагати росіянину обійти санкції, накладені через війну Росії проти України. Основна схема для цього – переписування активів на номінального власника, тобто третю особу. Втім, британські юристи радять не квапитися з прогнозами. В суді його провину довести не так і легко.

Саме у відповідь на російське вторгнення Велика Британія посилила своє законодавство щодо санкцій та відповідальності за їхній обхід. А ЄС готується криміналізувати схеми з їхнього уникнення.

Українська влада тим часом запевняє – враховує досвід своїх західних партнерів і посилено працює над конфіскацією російських активів в Україні та арештами статків тих росіян, що підтримали агресію. Для цього їй, як і Британії та ЄС, потрібно викривати санкційні оборудки й доводити зв’язок конкретного бізнесу з путінським режимом.

Цей зв’язок може полягати у відкритій підтримці війни чи у наближеності конкретного олігарха до Путіна. Чи у самому факті сплати податків у російський держбюджет.

Але й у цьому пункті іноді не все так однозначно. Приміром, російський олігарх Михайло Фрідман позиціонує себе як “людину миру”, хоч він не виступив відкрито проти дій Путіна. Зрештою, він також опинився в списку підсанкційних російських громадян.

У той час, як РНБО готувала довгий санкційний список, у вересні 2022 року компанія "Київстар" придбала контрольну частку в компанії "Хелсі Україна", найбільшій в Україні медичній інформаційній системі. Цим сервісом користуються близько 23 млн пацієнтів та 1300 медичних закладів.

"Київстар" є дочірнім підприємством телекомунікаційної компанії Veon, яка входить до структур "Альфа Груп" Михайла Фрідмана. Через фонд LetterOne разом зі своїм бізнес-партнером Пьотером Авеном він володіє 48% у Veon.

Таким чином, уже в розпал війни компанії з орбіти російського олігарха отримали доступ до персональних даних мільйонів українців: від записів про вакцинацію та лікарняні до діагнозів і даних медичних аналізів.

І якщо Михайло Фрідман все ще може принаймні частково контролювати свої активи в Україні, схоже, у випадку з Олегом Дерипаскою все вирішено на користь їхнього стягнення.

За тиждень до річниці російського вторгнення Вищий антикорупційний суд (ВАКС) санкціонував їхню конфіскацію.

Серед цих активів - одне з найбільших у Європі підприємств кольорової металургії – Миколаївський глиноземний завод. Окрім того, ВАКС стягнув у дохід держави ще два підприємства алюмінієвої галузі, три кар’єри, а також усе їхнє майно. Крім того, суд конфіскував низку інших компаній, пов'язаних із Дерипаскою, і 32 млн грн на рахунку у Держказначействі.

“З 2014 року російські олігархи, підприємці почали активно маскувати свої активи та бізнесові операції в Україні. Це величезні обсяги матеріалів і інформації, які потрібно чітко опрацювати, звернутись до державних та правоохоронних органів для отримання достовірних доказів. Лише потім звернутись із позовом до ВАКС. Такі кейси не можуть бути простими і швидкими”, - пояснила в коментарі ВВС Ірина Мудра, заступниця міністра юстиції України.

Саме вона відповідає в цьому відомстві за підготовку позовних заяв до Вищого антикорсуду.

Українська влада відстежує оборудки підсанкційних осіб, запевнив секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов в інтерв’ю ВВС. За його словами, ті, хто допомагає їм уникнути обмежень, теж відповідатимуть перед законом.

“В нас працює дуже потужна команда: спільна група представників СБУ, Кабміну, Мінекономіки, НБУ та інших органів. Вони співпрацюють з колегами зі США, Канади, Великої Британії. Якщо хтось намагається вивести свої активи з-під санкцій, то це лише питання часу, коли його накриють санкційним процесом”, - сказав пан Данілов.

Санкції і згаяний час

Але українські експерти вважають, що українська влада мала б діяти оперативніше. Більш того, як видно з дат продажів деяких російських активів – їхні власники діяли на випередження.

Приміром, саме тоді, коли президент Зеленський підписав закон “Про санкції”, 23 травня, російська мережа Brocard в Україні змінила власника з російського Alcor & Co на французького Philippe Bonacin Holding без погодження з Антимонопольним комітетом.

Паралельно розслідування щодо порушення валютного, податкового та іншого законодавства керівництвом цієї компанії веде Бюро економічної безпеки.

Інший приклад – торгово-розважальний центр Ocean Plaza Ltd. До квітня 2022 року 67% цього бізнесу володіли росіяни через TPS Real Estate, 33% належали UDP Holdings Ltd, компанії Василя Хмельницького. До 2020 року бенефіціаром цього бізнесу офіційно був російський олігарх Аркадій Ротенберг. Його пов’язують із найближчим оточенням Путіна, він його друг дитинства. Компанії цього бізнесмена брали участь у будівництві Керченського мосту та “Північного потоку-2”.

12 квітня 2022 року в Україні відкрили кримінальну справу щодо можливих порушень у роботі бізнес-центру. 10 травня його рахунки арештували. А між цими датами 16% цього активу купила UDP Holdings Ltd. Таким чином, частка росіян зменшилася. Василь Хмельницький заявив, що акції у росіян придбав Андрій Іванов, його колишній бізнес-партнер.

“Накладення санкцій та стягнення майна російських олігархів у власність держави можна було б провести швидше, точніше, з меншим болем. Адже всі ці активи були добре відомими, на момент початку війни інформації щодо них було достатньо, вона була доступна”, - переконана Антоніна Волкотруб, експертка з розкриття структур корпоративної власності та державних реєстрів Центру протидії корупції.

Вона наголошує на тому, що арешти російських активів в Україні в рамках кримінальних справ далеко не завжди гарантують успіх. У таких справах часто бракує доказової бази. А це дає змогу оскаржувати та знімати ці арешти.

Тобто вони лише створюють російському бізнесу дискомфорт на певний час. А справжній власник підприємства далі може зберігати контроль над ним, зокрема впливати на призначення менеджменту та виплату дивідендів.

Тому найперспективніший шлях – це саме блокування та стягнення цих активів через РНБО та рішення Вищого антикорсуду, вважає Антоніна Волкотруб. Весь цей процес завершується націоналізацією відповідних підприємств.

Класичний приклад спроби уникнення таких санкцій - історія українських компаній росіян Михайла Шелкова та Сергія Чемезова.

В минулому обидва служили в КДБ. Сьогодні обидва вважаються наближеними до президента Путіна. Чемезов із 2007 року очолює російську державну корпорацію “Ростех”, що виробляє зброю.

В Україні вони володіли підприємствами з виробництва титану та титановмісної продукції, потрібних для російського ВПК. У 2020-2021 році Шелков та Чемезов експортували титан з України в Росію через австрійську компанію-посередника.

Але за чотири дні до війни російські власники продали свою мажоритарну частку іншій людині – Світлані Ільтьо. Це з’ясувалося, коли Україна отримала власне санкційне законодавство й змогла запустити весь юридичний процес зі стягнення майна титанових олігархів. Як наслідок, Вищому антикорсуду не одразу вдалося довести зв’язок їхніх підприємств з країною-агресором, попри його фактичну очевидність.

Втім, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду рішення першої інстанції переглянула та передала у власність держави всі підприємства Михайла Шелкова та Сергія Чемезова в Україні. Йдеться про Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат, оптового виробника труб ТОВ "ВСМПО Титан", компанії з торгівлі металами ТОВ "Тай-Мінералс" та агрохолдингу "Інвест Агро". За оцінками української влади, сумарна вартість цього майна - щонайменше два мільярди гривень.

Титан для російської зброї на території України – далеко не єдиний приклад допуску російських олігархів до критично важливих виробництв та об’єктів. Інший – п’ять обленерго, чиї контрольні пакети акцій належать компанії VS Energy, що, своєю чергою, пов’язують із російськими бізнесменами Олександром Бабаковим, Євгенієм Гінером та Михайлом Воєводіним.

Втім, офіційно цією компанією володіють п’ять громадян ЄС, з-поміж яких громадяни Латвії - Валтс Вігантс та Віліс Дамбінс. За даними архіву документів Panama Papers, вони можуть бути довіреними особами Михайла Воєводіна. Бабаков, Гінер та Воєводін також раніше заперечували володіння обленерго та готелями в Україні.

А сама компанія робила заяву про те, що не підтримує політики Росії щодо України й засуджує агресію та війну.

У жовтні-листопаді минулого року російська армія почала обстрілювати підстанції українських обленерго своїми ракетами та дронами. Тоді ж український суд наклав арешт на контрольні пакети акцій “Херсонобленерго”, “Кіровоградобленерго”, “Житомиробленерго”, “Рівнеобленерго” та “Чернівціобленерго”, що входять у групу VS Energy. Досі націоналізації цих активів не відбулося.

Україна очікувано стикається з труднощами під час стягнення таких російських активів.

“У Британії є чітке законодавство, є досвід у цьому питанні, але навіть нам іноді складно це вирішувати. Приміром, щоб довести, що хтось допомагав обходити санкції російському олігарху, ставши номінальним власником його бізнесу, потрібно відповідати високим вимогам щодо доказів”, - пояснює Джастін Волкер, експертка з санкцій та представниця Британської асоціації сертифікованих спеціалістів з протидії відмиванню коштів.

Вона визнає, що значно легше стягнути персональне майно російського чиновника, ніж націоналізувати велике підприємство олігарха. Адже там працюють тисячі людей, воно сплачує багато податків та має кредитні зобов’язання.

Але війна може не залишати можливостей для компромісів.

У підготовці матеріалу брав участь Абдужаліл Абдурасулов.