"Екзорцист". Чому ми любимо фільми про одержимість демонами

Протягом останніх кількох років тема одержимості була надзвичайно популярною серед авторів фільмів жахів - на екрани вийшли такі стрічки як "Екзорцист Ватикану" (2023), "Медіум" (2021), "Повстання зловісних мерців" (2023), "Умма" (2022), "Поговори зі мною" (2023), "Всередині" (2023) і, звісно, серія фільмів "Закляття".

Одержимість духами тема у мистецтві не нова - і деякі митці, зокрема пов’язані з рухом спіритуалізму, який досяг піка популярності в 19 столітті, сприймали її цілком буквально.

Наприклад, британська художниця Джорджіана Гоутон стверджувала, що дозволила духам оволодіти собою, і малювала їхні потойбічні послання. Тим часом відомі художники-абстракціоністи кінця 19-го та початку 20-го століть, такі як Василь Кандинський, Піт Мондріан і Казимир Малевич, також зацікавилися спіритуалістичним рухом і перебували під його впливом.

Однак, коли йдеться про одержимість демонами в сучасній попкультурі, є своєрідний канон - видатний фільм Вільяма Фрідкіна "Екзорцист", якому в грудні виповнюється 50 років. Один із беззаперечних шедеврів кінематографа - і не лише фільмів жахів - заснований на романі Вільяма Пітера Блатті 1971 року, розповідає історію Ріган, молодої дівчини з Вашингтона, одержимої демоном, яку рятують католицькі священники.

І на честь святкування цього ювілею, цього місяця вийшов фільм Девіда Гордона Гріна "Екзорцист: Вірянин" - останній із низки сиквелів, які прагнуть "оживити" класичну спадщину. І Гордон Грін не новачок у цій галузі - він уже перезапустив франшизу "Гелловін" з великим комерційним успіхом.

"Екзорцист: Вірянин" зі своїм попередником має небагато спільного - за винятком назви та короткої появи голлівудської легенди Еллен Берстін, яка в оригіналі грала Кріс Макніл, матір Ріган, а тепер є відомою письменницею й експерткою з екзорцизму.

Фільм розповідає про родини двох дівчат, Анджели та Кетрін, які займаються спіритизмом і стають одержимими демоном.

Феномен, що шокував суспільство

Коли фільм "Екзорцист" вийшов у США в 1973 році, він став справжнім культурним феноменом. Можливо, свою роль у цьому відіграли суспільні настрої в країні - релігія занепадала, а недовіра до уряду зростала, підживлювана такими скандалами як Вотергейт.

Мали місце колективна криза віри та болісне бажання знайти винного, а диявол - не гірший цап-відбувайло, ніж будь-який інший. Більше того, з появою руху хіпі в 60-х і на початку 70-х відбувся справжній культурний розрив між поколіннями, тож ідея юної дитини, одержимої темними силами, резонувала у багатьох старших глядачів, які бачили, як їхні діти стають для них чужими.

"Дуже легко недооцінити, як щось настільки новаторське могло вхопити дух часу", - каже BBC Culture Александр О Філіп, режисер фільму "Стрибок віри: Вільям Фрідкін про "Екзорциста"" (2019).

"Це фільм про любов, провину та дуже сильні людські емоції. Що ви робите, коли ваша дитина стає одержимою чимось, чого ви не розумієте, і ви безпорадні перед цим?" - додає він.

Коли фільм вийшов у США на День подарунків 1973 року, відвідувачі вишикувались у величезні черги, а у статті New York Times повідомляли, що в Нью-Йорку спекулянти продавали квитки по 50 доларів, а охоронцям пропонували 110 доларів (еквівалент близько 768 доларів зараз), щоб пройти без черги. У статті також ішлося, що глядачі блювали, непритомніли, відчували конвульсії, та навіть нібито стався викидень.

Вихід фільму також призвів до хвилі повідомлень про одержимість демонами серед глядачів, що Warner Bros спритно використала для його реклами. Успіх "Екзорцист" також заклав підґрунтя для "сатанинської паніки" 1980-х років, коли США прокотилася хвиля звинувачень у зловживанні сатанинськими ритуалами.

На кінематографічному рівні касовий тріумф "Екзорциста" означав, що він став зразком для майбутніх фільмів про одержимість демонами, сюжет яких має включати наступні складові - проблиск нормальності перед повільним розвитком трансформації мірою того, як прогресує одержимість, тіло жертви атакують зсередини, а врятувати її має авторитетна фігура.

Одержимість на екрані

Звісно, ключовим елементом фільмів про одержимість є людина, яка стає одержимою. Зазвичай це - молода дівчина.

"Це сягає корінням готичного літературного тропу "істеричного" жіночого тіла", - каже докторка Стейсі Ебботт, професорка Університету Рогемптона та співорганізаторка нещодавнього симпозіуму Horror Reverie: Exorcist Symposium. Вона пояснює, що це тіло, яке "вийшов з-під контролю фізично, емоційно, сексуально, і в готичній літературі - це те, від чого їх треба "рятувати".

Подібно до Ріган в "Екзорцисті", одержима дівчина найчастіше перебуває на порозі статевого дозрівання або є підлітком, причому одержимість є метафорою першої появи бажання. Середньовічні тексти, що збереглися, свідчать, що одержимість асоціювали з покаранням за гріховну поведінку: невинність потрібно було захищати за будь-яку ціну.

Також у більшості фільмів про одержимість демонами гідною захисту вважають саме білу дівчину. Істеричне тіло темношкірої жінки "традиційно сприймають як надто загрозливе, щоб його рятувати", каже Ебботт, і згадує трилер "Серце ангела" 1987 року, в якому героїня-підліток Епіфані, яку грає Ліза Бонет, стає одержимою через ритуал вуду: і коли вона це робить, каже Ебботт, "вона стає надто небезпечною і не може вижити у фільмі".

"Екзорцист: Вірянин" відходить від цієї традиції - одна з двох одержимих головних героїнь є білою, а друга - темношкірою.

Мері Вайлд, фрейдистка та критикиня фільмів жахів і ведуча подкасту про психоаналіз та кіно Projections, вказує на те, що хлопці набагато рідше стають жертвами одержимості тому, що "від хлопців-підлітків та юнаків не чекають, що вони мають чинити опір тілесним інстинктам і боротися з ними, тож одержимість в чоловічому контексті стає структурно нерелевантною". З іншого боку, звинувачення демонічної сили в жіночому статевому дозріванні та появі жіночої сексуальності "токсично заспокоює", каже вона, і звільняє одержимих від будь-якої відповідальності чи волі.

Хоча одержимість існувала в багатьох релігіях, від авраамічних, як-от юдаїзм, іслам і християнство, до індуїзму, буддизму, гаїтянського вуду та африканських традицій, більшість західних фільмів на цю тему мають католицький ухил, і жертв рятують за допомогою католицької практики екзорцизму.

Недовіра до влади інтегрована у цей жанр у формі самотньої фігури захисника, часто священника, який іде наперекір своїй Церкві чи власній вірі (як-от отець Каррас в оригінальному фільмі "Екзорцист" або отець Габріеле Аморт у "Екзорцисті Ватикану"). Він відкидає вказівки своїх наставників, порушує правила і, нібито глибше розуміючи шляхи диявола, жорстоко, але самовіддано виганяє дух із одержимого тіла.

Таким чином, фільми про одержимість мають унікальну властивість "залишатися цікавими та мати місце для соціальних тривог, а водночас критично досліджувати масову ірраціональність", каже Вайлд.

Чому кіно про одержимість повертається

Те, що історії про одержимість знову на піку популярності, можна пояснити тим, що, як і в 1970-х роках, вони є своєрідним "заспокійливим" для світу, який переживає кризу - адже припускають, що природний порядок порушують темні сили, що перебувають поза контролем людини.

Більше того, враховуючи дебати навколо прав на аборти в США та інших країнах, а також те, що абсолютне право жінок на тілесну автономію ставлять під сумнів, ці наративи зараз явно мають потужний резонанс.

Одержимість - це вторгнення, зрештою, темна сила, яка захоплює тіло людини, яка цього не бажає.

Одержимість є настільки жахливою тому, що вона передбачає повну втрату контролю та спотворення того, що означає бути людиною. Фільми про одержимість зазвичай або наголошують на внутрішній боротьбі самих одержимих людей, або на стражданнях людей, чиї кохані стали одержимими.

У "Повстанні зловісних мерців" ми бачимо люблячу матір, одержиму ненажерливим демонічним духом, яка нападає на своїх дітей. В "Екзорцисті" страждання Ріган ми бачимо здебільшого очима її матері Кріс, яка безпорадно спостерігає за парадом лікарів, які обстежують її дочку, але не пропонують жодного рішення. Те ж саме відбувається у фільмі "Екзорцист: Вірянин", який приділяє більше уваги батькам одержимої дівчини, а не самим одержимим дівчатам.

Філіп каже про те, що "усвідомлення того, що тебе захоплює щось, чого ти не розумієш, дійсно жахлива річ і справді схоже на смерть". Саме цей страх постійно переосмислюють фільми жахів - і дають надію, оскільки пропонують щасливий кінець одержимим дівчатам і хлопцям.

Фільм "Екзорцист: Вірянин" виходить у світовий прокат з 6 жовтня.