"На західному фронті без змін". Чому фільм про Першу світову став фаворитом "Оскара"

Деякі з цьогорічних номінацій на найкращий фільм премії "Оскар" було легко передбачити. Наприклад, "Фабельмани" - свого роду лист Стівена Спілберга із зізнанням у коханні до кінематографа. Або "Топ ган: Маверік", який мав комерційний успіх і отримав схвалення критиків.

Але один фільм із короткого списку здивував експертів: "На західному фронті без змін". Ця кіноадаптація класичного роману Еріха Марії Ремарка про Першу світову війну перед виходом на Netflix мала лише кілька кінопоказів.

У фільмі знявся австрійський актор Фелікс Каммерер, який ніколи раніше не знімався в кіно, а його режисер, Едвард Бергер, до цього переважно працював на телебаченні. Крім того, це німецька стрічка – а жоден попередній німецький фільм ніколи не брав участь у змаганнях за найкращий фільм.

Багато критиків очікували, що "На західному фронті без змін" увійде до списку найкращих іноземних повнометражних фільмів, але він не лише отримав номінацію на найкращий фільм, але й з’явився у восьми інших категоріях.

А потім він отримав нагороду за найкращий фільм на церемонії BAFTA - і фільм, якого спочатку не помічали, став головним фаворитом.

Це стало найбільшим шоком на "Оскарі" відтоді, як Вілл Сміт дав ляпаса Крісу Року у 2022 році.

Проте, можливо, це застарілий погляд на премію - адже "Оскар" і кіноіндустрія загалом останнім часом радикально змінилися. І якщо поглянути під цим кутом, то несподівано епічна військова драма Бергера здається найлогічнішим вибором найкращої картини з усіх інших.

Одна значна реформа відбулася в 2009 році, коли Академія оголосила, що кількість фільмів у категорії "Найкращий фільм" збільшать з п’яти до 10. Теоретично це могло дозволити номінуватися на премію таким блокбастерам, як "Темний лицар" чи "Волл-І", яким не поталанило того року.

На практиці блокбастерам досі не дуже щастить: "Чорна пантера" та "Джокер" - єдині фільми про супергероїв, які потрапили до короткого списку з 2009 року. Але нове правило привело до того, що в списку найкращих фільмів з’явилося більше незвичних фільмів - і більше фільмів не англійською мовою.

До 2018 року лише дев’ять таких фільмів потрапляли в цю категорію: в середньому приблизно по одному кожне десятиліття. Але відтоді, як у 2019 році на "Оскар" як найкращий фільм була номінована стрічка Альфонсо Куарона "Рома", щороку з’являвся один неангломовний претендент, а корейський фільм "Паразити" став найкращим фільмом у 2020 році.

"Щойно ви подолаєте однодюймовий бар’єр субтитрів, ви познайомитеся з багатьма чудовими фільмами", – сказав режисер фільму Пон Джун Хо, коли отримував свою статуетку.

Він мав на увазі небажання деяких англомовних глядачів дивитися фільми з субтитрами, але це небажання випарувалося напрочуд швидко.

Дослідження, опубліковане у 2021 році, показало, що четверо з п’яти глядачів віком від 18 до 25 років вмикали субтитри під час перегляду телевізора – у чотири рази більше, ніж глядачі віком від 56 до 75 років.

Для молодих людей, які звикли дивитися відео на телефоні, де б вони не були, субтитри є звичним явищем на екрані, тож вони легко долають цей "однодюймовий бар’єр".

Глобальна революція

Тим часом стрімінгові гіганти зосередилися на розбудові мережі своїх передплатників по всьому світу, тож вони фінансували, розповсюджували та просували неангломовні фільми з таким ентузіазмом, якого традиційні голлівудські студії мати не могли.

І "Рома", і "На західному фронті без змін" були створені Netflix. "Гра в кальмара" з Південної Кореї залишається найпопулярнішим серіалом Netflix, і він мав такий грандіозний успіх із французьким "Подзвони моєму агенту!" що його англомовний рімейк, "10 відсотків" (Ten Percent), здавався марною тратою часу. Іноземні фільми та телевізійні серіали ніколи не були такими доступними та затребуваними.

Звичайно, "На західному фронті без змін" не існувало б у його нинішньому вигляді без впливу – і грошей – Netflix. Фільм є екранізацією розповіді від першої особи про негуманні випробування німецького солдата в окопах. Роман Im Westen nichts Neues (буквально "Нічого нового на Заході") був опублікований у 1929 році, отримав велике визнання і лише того року понад 1,5 мільйона його примірників.

Наступного року вийшов американський фільм режисера Льюїса Майлстоуна, який отримав "Оскар" за найкращу режисуру та найкращий фільм. Телевізійний фільм вийшов на екрани в 1979 році. Але німецького фільму за романом досі не було.

"Такі фільми недешеві, і їх важко фінансувати, - сказав Бергер у інтерв'ю Screen Daily. - Зазвичай потрібна англійська мова та зірка, яка гарантує такий бюджет".

Але тепер усе змінилося.

"Я думаю, що люди зараз більш відкриті до автентичної мови, незалежно від того, чи це мова з Індонезії, чи Німеччини, чи Іспанії. Для цього настав час", - додав він.

Окрім фінансування "На західному фронті без змін", Netflix зробив взірцеву роботу з його просування - важко увійти на платформу без нагадування про його існування.

Цьогоріч він отримав найбільшу кількість номінацій на премію BAFTA – загалом 14 – і переміг у семи з них. Цей успіх, як сказав Пітер Бредшоу в The Guardian, став "даниною дуже продуманій маркетинговій кампанії від певного стримінгового сервісу... який постійно відсовував свій престижний продукт під ніс журі BAFTA".

Повернення "оскарівського фільму"

Будь-хто, кого переконала ця маркетингова кампанія, дивився технічно приголомшливу, захопливу хроніку війни у її найбільш пекельному вигляді - фільм, який був майже нестерпно жахливим, але водночас вражав своєю прекрасною операторською роботою та музикою.

Вони також дивилися результат величезної виснажливої роботи - фільм було настільки ж виснажливо робити, як і дивитися, як зазначили автори в одній статті CNN. І вони подивилися фільм, де сцени смерті, руйнування та нещастя перегукувались із репортажами про вторгнення Росії в Україну.

Іншими словами, вони регулярно дивилися фільм такого плану, які раніше регулярно ставали найкращими фільмами на "Оскарі".

У 1990-х і 2000-х роках усі знали, що таке "оскарівський фільм". Це була розкішна, видовищна обробка історичної трагедії ("Танці з вовками", "Титанік", "Список Шиндлера"), іноді пов’язана із сучасними соціальними проблемами ("Зіткнення"), а іноді - екранізація роману ("Англійський пацієнт"). Це був доказ того, що Голлівуд може знімати зрілі, важливі фільми.

Але Голлівуд більше не любить знімати такі фільми.

Великі студії тепер вважають за краще витрачати свої гроші на сиквели про супергероїв, а це означає, що останні кілька років номінація на найкращий фільм була відкрита для дивакуватих номінантів, що схиляються до жанру інді: милої сімейної комедійної драми ("Coda": Дитина глухих батьків"), напівімпровізованої докудрами ("Земля кочівників"), поетичної медитації про расу та сексуальність ("Місячне світло") тощо.

Більшість цьогорічних номінантів на найкращий фільм так само незвичні. "Банші з Інішеріна", "Трикутник смутку", "Тар", "Говорять жінки" і "Все всюди й одразу" - набагато дивніші за те, що раніше вважалося "оскарівським фільмом". Жоден з них не можна вважати мейнстримом.

Аж тут "На західному фронті без змін": масштабний, серйозний, заснований на відомому романі. І хоч він і німецькомовний, але багато в чому це таки найочевидніший номінант на кращий фільм.

У всякому разі, так вважають у Німеччині. Як зазначив Філіп Олтерманн у статті в The Guardian, місцеві критики засудили фільм, і одна з ключових тем їхніх розгромних рецензій полягає в тому, що Бергерзахворів на "Oscar-Geilheit" або "жагу до Оскара". Губерт Ветцель у Süddeutsche Zeitung стверджує, що режисер навіть не зробив достойної екранізації роману - а натомість знав "148 хвилин військового кітчу, гідного блокбастера з назвою, яка відома в усьому світі і гарантує престиж і хороші продажі. Можливо, навіть Оскар".

Це ознака того, як швидко змінюється галузь. "На західному фронті без змін" є водночас і несподіваним претендентом на найкращий фільм - і занадто очевидним претендентом, на шкоду собі самому.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!