Парфуми з каналізаційних відходів. Як це можливо?

У лабораторії в Единбурзі роботизовані машини гудуть і щось змішують. Вони створюють хімічну речовину із запахом хвої, яку можна використати в парфумерії. А сировина - брудні, липкі жирові відкладення, виловлені з каналізаційних стоків, відомі як жирберги.

Це – величезні жирові маси, що утворюються в каналізаціях, і давно стали головним болем для міських служб у Британії.

Ці "смердючі монстри" з жиру, олії, вологих серветок та інших відходів можуть блокувати цілі системи водовідведення.

Тепер вчені запропонували революційне рішення, як перетворити жирберги на ароматичні речовини для виготовлення парфумів і навіть шампунів.

Потенційно це чудова новина і для довкілля, оскільки нова галузь біоінженерії допомагає переробляти відходи й забезпечує більш екологічне виробництво.

"Божевільна ідея, але вона працює"

Процес перетворення жирових відкладень на ароматизовані речовини очолив професор Стівен Воллес з Единбурзького університету.

"Це божевільна ідея, - зізнається він, - але вона працює".

Воллес отримує жирбергери від компанії, що спеціалізується на добуванні їх з каналізації та перетворенні на біопаливо.

У лабораторію вони надходять у пробірці. Спочатку відходи проходять термічну обробку для знищення мікробів.

Після цього вступають у дію спеціально модифіковані бактерії, які буквально "поїдають" залишки жирбергів і виробляють хімічні сполуки із запахом хвої - популярним компонентом у косметичній індустрії.

"Ми знаємо, що бактерії люблять жири, і вирішили спробувати перенаправити процес, щоб отримати щось корисне", - пояснює Воллес.

Розвиток і екологія в одному рішенні

Професор Воллес співпрацює з двома парфумерними компаніями, які зацікавлені в новому підході, оскільки він більш екологічний, ніж той, яким вони користуються зараз. Відомо, що сучасна парфумерія на 99% складається з продуктів нафтохімії.

"Ми довели, що витрати на утилізацію можна не тільки компенсувати, а й перетворити на прибуток завдяки створенню корисного продукту", - пояснює Воллес.

Втім, його ідея - не перша в цій галузі.

Одна з колег Стівена, доктор Джоанна Седлер, створила генномодифіковані бактерії, які перетворюють пластикові пляшки на ванільний ароматизатор та інші корисні хімічні речовини.

За словами Седлер, її експеримент став прикладом того, як біологічна система переробки відходів може перетворити пластик на цінний промисловий продукт - ванілін.

"Я вперше опублікувала результати своєї роботи чотири-п'ять років тому. Відтоді інженерна біологія просто вибухнула, причому не тільки у Британії, а й в усьому світі, - каже вона. - Ця галузь надзвичайно швидко розвивається".

Один з вчених Единбурзького університету створив жуків, які витягують важливі метали з уживаних батарейок. Ще один - перетворює відпрацьовану воду від виробництва віскі на рослинну альтернативу харчовим добавкам на основі риб'ячого жиру.

Можливості - безмежні, а розвиток дешевих і точних способів зміни ДНК прискорюють інновації. Це означає, що тепер значно простіше використати й адаптувати силу природи для створення найрізноманітніших речей.

"Ми шукаємо продукти, подібні до цієї сумочки", - пояснила професорка Маклін, яка консультує британський уряд з наукових питань.

Вона показує сумочку зі штучної шкіри від Modern Synthesis - однієї з нових британських компаній, створених на основі університетських досліджень у сфері інженерної біології.

Процес виготовлення цієї сумки - незвичайний: бактерії розміщують на спеціальних каркасах, що складаються з ниток, і живлять їх сільськогосподарськими відходами.

Ці бактерії потім перетворюють цукор з відходів на наноцелюлозу, що дає основу для створення тканини. Отримана тканина не лише нагадує за текстурою шкіру, але й є екологічнішим варіантом порівняно з традиційними матеріалами.

Джен Кін, засновниця Modern Synthesis і колишня дизайнерка Adidas, пояснила, що робота з бактеріями розширює можливості використання природних матеріалів, впроваджуючи новий клас матеріалів в індустрію моди.

Цей підхід переглядає традиційні методи виробництва речей і надає альтернативу матеріалам, які негативно впливають на довкілля, чи то тваринного походження, чи то вироблені на основі нафтопродуктів.

Ризик біотероризму

Однак вчені й промисловці сходяться на думці, що без довіри суспільства нова галузь не розвиватиметься. А щоб завоювати довіру, прихильники інженерної біології мають відкрито і чесно розповісти про її ризики.

Найбільше занепокоєння викликає неумисне створення супержуків, які можуть поширювати хвороби або створювати екологічні проблеми, порушуючи тонко збалансовані екосистеми.

Група з 38 провідних учених нещодавно висловила занепокоєння щодо створення "дзеркального життя" - штучно створених організмів, ДНК яких є дзеркальним відображенням їхніх природних аналогів.

У статті, яку опублікував журнал Science, вони заявили, що ці організми можуть становити серйозну небезпеку і прориватися через імунні системи рослин і тварин. Вчені закликали запровадити мораторій на їх створення, поки не стане відомо більше про них і про те, які кроки можна вжити для мінімізації ризиків.

Але проблема в тому, що технологія стала настільки дешевою і доступною, що такий мораторій буде важко контролювати. І хоча створення дзеркального життя - це високоспеціалізована робота, недобросовісні ділки можуть вносити зміни, збільшуючи ризик біотероризму.

Уряд і виробники вважають, що нова технологія має значні екологічні та економічні переваги. Але якщо громадськість не прийме її, немає сенсу її розвивати: ніхто не купуватиме таку продукцію. І тут існують реальні ризики: науковці і бізнесмени хочуть, щоб громадськість була повністю поінформована, причому відкрито і прозоро.