Як США та Ізраїль зрозуміють, що вони перемогли в Ірані

Судячи із заяв американських та ізраїльських лідерів, війна з Іраном має одразу кілька політичних цілей, головна з яких — зміна режиму, знищення ядерної та ракетної програм. Однак чи зможуть вони дізнатися, що ці цілі досягнуті?

Чітка політична мета важлива тим, що її очевидне досягнення означатиме кінець війни. Вона допомагає оцінити тривалість війни, оцінити її перебіг із боку, але головне — вона дозволяє самим учасникам зрозуміти, наскільки вони близькі до перемоги.

Ні Ізраїль, ні США вочевидь не збираються починати наземне вторгнення до Ірану, який є більшим за будь-яку європейську країну, крім Росії. До того ж частина Ірану вкрита високими горами, а високогір'я — один із найскладніших театрів бойових дій.

Але якщо для зміни режиму потрібні або загони опозиції на вулицях, або війська союзників по всій території країни, то чи можна знищити з повітря хоча б ракетну та ядерну програми Ірану, а потім оголосити про перемогу?

Ці програми зрештою є низкою цілей, нехай навіть і дуже добре укріплених. І здається, ніби союзникам достатньо просто знищити їх, щоб сказати — "ми перемогли".

Зробити це непросто, але ще складніше переконатись, що справу зроблено.

Іранські ракети

У відкритих джерелах немає точних і всеосяжних даних про ракетне виробництво в Ірані, як і кількість ракет і пускових установок.

Ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман розповідав ВВС, що влітку 2025 року, за оцінками ізраїльської розвідки, на озброєнні Ірану було приблизно 2500-3000 балістичних ракет середньої дальності, тобто тих, які загрожували безпосередньо Ізраїлю. Радіус дії таких ракет - від 1000 до 3000 кілометрів (далі йдуть ракети проміжної дальності).

Американський аналітичний центр JINSA у своїй доповіді, опублікованій у лютому 2026 року, загалом підтверджує ці цифри. При цьому, за оцінкою центру, Іран не має ракет з дальністю, що перевищує 2000 км.

За словами Гендельмана, ізраїльська розвідка вважала, що за два роки Іран зможе збільшити арсенал ракет середньої дальності до 8 тисяч одиниць, і це стало головною причиною того, що союзники вирішили почати війну зараз.

Крім ракет середньої дальності, Іран на озброєнні має також ракети меншої дальності — від 500 до 1000 кілометрів. Вони не загрожують Ізраїлю, але небезпечні для країн Перської затоки. За словами експерта, їх в Ірану ще більше, ніж ракет середньої дальності.

Крім балістичних, Іран має також крилаті ракети і ще дрони, в тому числі "Шахеди", виробництво яких локалізувала Росія для застосування в Україні. Вони є окремою загрозою. Для захисту від їхніх ударів необхідні інші підходи та інші засоби ППО.

Ракетна програма Тегерана була важливою мішенню війни Ізраїлю та Ірану влітку 2025 року. За словами Давида Гендельмана, хоча тоді по ракетній програмі й завдали потужного удару, до початку 2026 року Іран зумів її відновити.

"Минули місяці показали, що іранці виявили високу адаптивність і досить швидкими темпами відновили зруйновані вузли ракетного виробництва. І зараз, до початку цієї операції, оцінки знову були, як минулого разу — близько 2 500 ракет, і знову вихід на приблизно ті ж темпи ракетного виробництва, які знову через нетривалий час дозволяють побудувати приблизно 8 000 ракет", — сказав він.

Підземні цілі

JINSA у своїй доповіді пише, що іранські ракети зберігаються на численних об'єктах, включаючи підземні "ракетні міста", і до літньої військової операції Ізраїлю та США таких об'єктів було 24, а розташовувалися вони навколо міста Керманшах на заході Ірану, у гірській провінції Лорестан та гірському масиві Загрос.

У доповіді також йдеться про те, що балістичні ракети малої дальності, ймовірно, зосереджені в західному Ірані, оскільки вони націлені на країни Перської затоки, а ракети середньої дальності, ймовірно, розосереджені по всій країні.

Крилаті ракети дислоковані в різних районах країни таким чином, щоб їх можна було запускати по цілях на заході та півдні від Ірану. Інфраструктура безпілотних літальних апаратів включає підземні бази, аеродроми та виробничі майданчики по всьому центральному, західному та південному Ірану, йдеться у доповіді JINSA.

Багато об'єктів мали кілька тунельних виходів для швидкого розгортання, через які мобільні пускові установки могли виїжджати на позиції, швидко запускати ракету та повертатися до укриття.

У таких умовах дізнатися про результати ураження досить важко. Давид Гендельман розповів, що оцінка результатів лягає на плечі розвідки.

"Збирається інформація про цілі, розраховується, які удари, в якій кількості, які боєприпаси треба завдавати для їх знищення. Потім проводяться самі удари, потім оцінка результатів ураження, і після цього у разі потреби удари проводяться ще раз", - сказав він.

Однак стовідсоткової впевненості в тому, що мішень, наприклад, підземний бункер була вражена, бути не може.

Ядерна програма

Хоча ракетна програма Тегерана і була, ймовірно, великою загрозою регіону, ядерна також турбувала союзників.

Прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху заявив, що війну треба було починати саме зараз, бо Іран за кілька місяців міг би зробити свою ядерну програму недосяжною для атак.

У середу прессекретар Білого дому Керолайн Левітт заявила, що головна мета операції в Ірані - "назавжди погасити їхні ядерні амбіції".

На відміну від ракетної програми, ядерну практично неможливо децентралізувати - вона залежить від великих науково-дослідних та виробничих центрів.

Їх вразили влітку 2025 року. Ізраїльська та американська авіація завдали ударів по найбільшому дослідному ядерному центру в Ісфахані, а також по підприємствах зі збагачення урану в Натанзі та Фордо.

Як пояснив Давид Гендельман, точної інформації про те, що відбувається на цих об'єктах, зараз немає. Невідомо навіть, чи зміг Іран вивезти ядерні матеріали з підземних комплексів.

"Зрозуміло, є свої методи як агентурні, так і інші для визначення, що там і як відбувається, навіть у засипаних об'єктах під землею. Але це об'єктивно складніше, ніж подивитися просто із космосу. Відразу видно лише те, що зовні […] Вважається, що програму відкинули значним чином назад. Тут це питання знову ж таки збагаченого урану: незрозуміло, в якому він стані, чи справді він практично весь зберігся в одному з заглиблених ядерних об'єктів", — сказав він.

При цьому, за словами експерта, "до початку цієї операції не було індикації, що відновлення ядерного проєкту якимось справді серйозним способом активоване, на відміну від ракетного проєкту та ППО".

"Основна активність, яку помітили, — те, що вони засипали та іншими способами зміцнювали та захищали свої об'єкти. А те, що, власне, самі ядерні розробки якимось посиленим способом тривають, — такої індикації не було, принаймні відкритими джерелами вона не проходила", — сказав він.

Як розповіла ВВС заступниця директора Програми з нерозповсюдження Фонду захисту демократій Андреа Стрікер, США та Ізраїль отримали тривожні сигнали про те, що Іран відновлює деякі види діяльності, пов'язані з ядерною зброєю.

За її словами, Іран відновлював виробництво центрифуг IR-6 для збагачення та вів будівельні роботи на місцях, які вважають новими об'єктами ядерної програми Ірану.

Серед таких експертка назвала підземний об'єкт Кух-е Коланг Газ Ла (американці називають його горою Кірка). Він розташований неподалік Натанза, де раніше був головний іранський центр збагачення урану. Об'єкт у Натанзі був однією з цілей літньої операції США та Ізраїлю 2025 року.

У списку об'єктів, активність на яких, за словами Стрікер, зацікавила союзників, — "Талеган-2", "Ісфахан", стан якого після ударів 2025 року важко оцінити, а також новий об'єкт "Мінзадехей", по якому в ході нинішньої кампанії завдали удару ізраїльські літаки.

"Зрештою немає жодної гарантії, що режим згодом не відновить потенціал для створення ядерної зброї, якщо тільки Сполученим Штатам та Ізраїлю не вдасться переконати лідерів, що залишилися, відмовитися від цієї ідеї або повалити режим і лідерів-однодумців", — каже ВВС Андреа Стрікер.

Чи можна перемогти ударами з повітря

Як пише у своєму блозі британський військовий оглядач, у минулому — кореспондент ВВС Марк Урбан, США можуть просто оголосити про свою перемогу будь-якої миті. Але що буде, якщо Іран не перестане воювати?

"Іран, принаймні на початковому етапі, може відмовитися починати переговори про припинення вогню. Зрештою, їхній шанований лідер був убитий разом зі значною частиною найвищого командування Корпусу вартових ісламської революції; емоції вирують, і прагнення помсти велике", — міркує він.

"Іран тягтиме час, берегтиме свої ракетні пускові установки, намагатиметься наростити виробництво безпілотників — все в надії виснажити американців поєднанням тиску з боку союзників, викликаним важкими економічними наслідками того, що відбувається, нетерплячістю Трампа і дедалі меншими запасами як оборонних, так і наступальних озброєнь", — пише Урбан.

Для дестабілізації ситуації в регіоні Ірану не потрібно мати великий арсенал пускових установок, щоб завдавати ударів залпами в десятки ракет, — достатньо буде окремих пусків. Це не виглядатиме як перемога Ірану, але позбавить Ізраїль та США можливості оголосити про свою.

Але навіть якщо Іран перестане обстрілювати країни регіону ракетами, чи можна бути впевненими, що після двох руйнівних повітряних кампаній союзників у нього не залишиться такої можливості?

Давид Гендельман не має навіть тіні сумнівів у тому, що саме так все й станеться.

"Поки існує цей режим, він відновлюватиме все зруйноване, хай навіть і з нуля. Тому і зараз теж, доки існує цей режим, він відновлюватиме ракетну програму, ядерну тощо. Тому що режим — це політичні, ідеологічні та інші установки. Налаштування не змінилися. Відповідно, він продовжуватиме втілювати в життя те, що він втілював досі", - сказав він.

За участі Григора Атанесяна.