Звідки пішла любов Трампа робити боляче країнам-друзям

Коли в 1990-ті роки справи в Дональда Трампа йшли не дуже добре, і йому треба було терміново знайти гроші, він попрямував на своїй 85-метровій яхті Trump Princess до Азії, сподіваючись залучити капітали японських багатіїв.

Бізнесмен не вперше шукав японських покупців чи кредиторів для своїх проєктів.

У жорстокому світі нью-йоркської нерухомості Трамп зі свого хмарочоса на П'ятій авеню спостерігав за тим, як у 80-х роках минулого століття Токіо скуповував культові американські бренди й об'єкти, зокрема Рокфеллер-центр.

Саме тоді сформувався його світогляд щодо торгівлі та відносин Америки з союзниками, а також почалася його зацикленість на тарифах - податку на імпорт.

"Він відчував величезну неприязнь до Японії", - каже Барбара Рес, колишня віцепрезидентка Trump Organization.

За її словами, він із заздрістю спостерігав, як японських бізнесменів називали геніями. Йому здавалося, що Америка отримує мало в обмін на оборонну допомогу, яку надає союзнику.

Трамп часто скаржився, що йому важко укладати угоди з великими групами японських бізнесменів.

"Я втомився спостерігати, як інші країни обдирають США".

Цю цитату Трампа можна було б взяти з 2016 року, але насправді вона належить до кінця 80-х, коли він виступив у програмі Ларрі Кінга на CNN - приблизно коли вперше заявив про себе як про потенційного кандидата в президенти.

Трамп, який тоді щойно поділився своєю філософією бізнесу в книжці 1987 року "Мистецтво укладати угоди", в інтерв'ю, що транслювалися на всю країну, почав виступати проти торгівельної політики Америки.

В інтерв'ю з Опрою Вінфрі він сказав, що вестиме зовнішню політику по-іншому, змусивши союзників США "платити свою справедливу частку".

Він додав, що ніякої вільної торгівлі не було, коли Японія займалася демпінгом своєї продукції на американському ринку, але "не давала можливості вести бізнес" у себе вдома.

За словами доцента кафедри історії Дартмутського коледжу Дженніфер Міллер, тоді були ті, хто поділяв його побоювання щодо економіки.

Японія конкурувала з виробництвом США, особливо у сфері побутової електроніки та авто. У той час, як заводи в США закривалися, а на ринок виходили нові японські бренди, експерти говорили про те, що Японія обжене США і стане провідною економікою світу.

"Трамп є уособленням багатьох людей, які ставили під сумнів лідерство Америки у світовому порядку, і саму користь для Америки від такого лідерства", - каже Міллер.

Ще до виступу на "Шоу Опри" Трамп витратив майже 100 тис. доларів на публікацію "відкритого листа" у трьох найбільших газетах США.

Заголовок листа був такий: "У зовнішній оборонній політиці США немає нічого такого, що не можна було б змінити, проявивши трохи мужності".

Далі Трамп вказує, що Японія та інші країни десятиліттями користувалися перевагами, які надавали США. Він заявив, що "японці, яким не заважають величезні витрати на самооборону (доки Сполучені Штати робитимуть це безплатно), побудували сильну і динамічну економіку з безпрецедентним профіцитом".

Трамп вважав, що очевидним рішенням було б "накласти мита" на ці багаті країни.

"Увесь світ сміється над американськими політиками, коли ми охороняємо судна, що нам не належать. Ці судна перевозять нафту, яка нам не потрібна й призначена для союзників, які нам не допоможуть", - писав він.

За словами Дженніфер Міллер, цей лист став потужною передмовою до формування зовнішньої політики Трампа. В її основі - переконання у тому, що союзники - це дармоїди, а ліберальний інтернаціоналістичний підхід, що домінував з часів Другої світової війни, - слабкий і безглуздий у конкурентному світі. Рішенням, на його думку, була б агресивніша, протекціоністська торгівельна політика.

"Гадаю, одна з причин, чому йому так подобаються тарифи, полягає в тому, що вони відповідають не лише його транзакційній ідеології, а і його відчуттю успішного ділка, - каже Міллер. - А також те, що тарифи можна використати як загрозу, навісивши їх над іншою країною".

Клайд Престовіц очолював переговори з Японією за часів адміністрації Рейгана як радник міністра торгівлі.

Давній критик політики вільної торгівлі, він каже, що на той час ніхто з серйозних інтелектуалів не асоціював себе з Трампом чи його спрощеним підходом. Престовіц запевняє, що президент не запропонував реального вирішення порушених ним проблем.

"Тарифи - це така ефектна штука, яка дозволяє сказати: подивіться, що я зробив, я вдарив по цих хлопцях... І ви ніби виглядаєте крутим хлопцем. Але ефективні вони чи ні насправді - це відкрите питання".

Престовіц вважає, що справжня проблема і тоді, і зараз полягає в тому, що США, попри скарги на несправедливу торгівлю, не мають стратегічної виробничої політики.

Звісно, побоювання щодо підйому Японії з часом вщухли, і тепер вона стала союзником. Замість неї найжорсткішим корпоративним конкурентом США став Китай.

А цього тижня Трамп вітав прем'єра Японії в Овальному кабінеті як одного зі своїх перших іноземних гостей.

Але основна філософія Дональда Трампа лишилася такою ж, як і в часи, коли він був молодим девелопером. Він, як і раніше, твердо вірить у тарифи як в інструмент скорочення торгівельного дефіциту та тиску на інші країни, щоб вони відкрили свої ринки.

"Він весь час говорить це всім, хто готовий його слухати, і коли його про це запитують. І так триває вже 40 років. Треба віддати йому належне, це дуже природний погляд на міжнародну торгівлю", - каже Майкл Стрейн, економіст із консервативного Американського інституту підприємництва.

За словами Стрейна, студенти часто поділяють інтуїтивні погляди Трампа на економіку, і одна з серйозних проблем, з якими стикаються професори, - переконати їх у тому, що їхнє розуміння помилкове.

Стрейн вважає: хоча Трамп підпорядкував собі партію і його позиція повернула прихильність республіканців до вільної торгівлі, він не переконав скептично налаштованих законодавців, лідерів бізнесу та економістів.

Каменем спотикання лишаються його погляди на те, що іноземний імпорт - поганий, що розмір торгівельного дефіциту є корисним показником успіху політики або що ідеальний стан для економіки США - це імпорт лише тих товарів, які фізично не можна виробляти в США.

Стрейн вважає, що погрози підвищити тарифи для союзників США можуть скоротити інвестиції в бізнес і послабити міжнародні альянси.

Джозеф Лаворна, колишній головний економіст Національної економічної ради під час першого терміну Трампа, певен, що забагато уваги приділялося тарифам, і при цьому не було зроблено достатньо спроб зрозуміти загальну картину того, чого намагається досягти Трамп.

За його словами, президент хоче активізувати вітчизняну промисловість, зокрема високотехнологічне виробництво.

Президентська адміністрація, пояснює він, вважає, що вони можуть залучити в США більше корпорацій, використовуючи тарифи в поєднанні з дерегуляцією, дешевшою енергією і нижчими корпоративними податками, якщо це схвалить Конгрес.

"Гадаю, президент Трамп, як бізнесмен, що укладає угоди, розуміє дещо дуже важливе, а саме те, що вільна торгівля - це дуже добре в теорії, але в реальному світі вам потрібна справедлива торгівля, а це - рівні правила гри".

Лаворна переконаний, що Дональд Трамп має рацію. Лише деякі республіканці публічно виступили проти президента, оскільки він вимагає лояльності до своєї програми.

Однак деякі з тих, хто зберігає мовчання, розуміють, що на їхніх виборців може вплинути зростання цін, і сподіваються, що їм вдасться переконати Трампа не доводити до кінця справу з його улюбленими тарифами.