Держзрада та ОПЗЖ: що відбувається зі справами депутатів забороненої партії

Вихідними СБУ та Офіс генерального прокурора за підозрою у державній зраді затримали депутата від нині забороненої ОПЗЖ. Прізвища затриманого публічно не називають, однак з обставин справи та раніше оприлюдненої інформації випливає, що йдеться про Федора Христенка.

Це – не перша справа про держзраду, фігурантом якої є представник колись найбільшої опозиційної парламентської фракції нинішньої Верховної Ради. До цього подібні підозри оголошували сімом іншим її членам.

Хто вони? Де наразі перебувають? Чи є вже вироки у їхніх справах? Відповіді на ці питання – в огляді BBC News Україна.

Нестор Шуфрич

Нестор Шуфрич – одне з найвідоміших "старих облич" української політики, які потрапили у 2019-му до оновленого українського парламенту.

У Раді 9-го скликання він очолив комітет із питань свободи слова та став одним із найбільш активних депутатів: виступав так багато, що інколи говорив більше за спікера і віцеспікера.

За кілька днів до початку повномасштабного вторгнення Шуфрич у прямому ефірі побився із головним редактором видання Цензор.НЕТ Юрієм Бутусовим. Бутусов назвав депутата "зрадником", на що той відповів: "Зрадник чи ні – нехай встановлює суд".

У перші дні повномасштабного вторгнення Шуфрич фотографував один зі столичних блокпостів, за що його затримали бійці 206-го батальйону київської ТРо. Утім, згодом депутата відпустили.

Наприкінці травня 2022-го ЗМІ повідомили про виїзд Шуфрича за кордон. Сам він пояснив свою поїздку потребою у лікуванні дитини та кількома робочими зустрічами.

"Не для того я був в Україні три місяці війни, щоб зараз втекти", – говорив тоді він.

15 вересня 2023-го до Шуфрича із обшуками прийшла СБУ та повідомила про підозру у держзраді.

За версією слідства, депутат "тісно співпрацював і виконував завдання" колишнього секретаря РНБО, а нині "агента ФСБ Володимира Сівковича". Зокрема, проводив "підривну діяльність в інформаційній сфері", що "мала на меті розвиток проросійських настроїв в Україні".

Слідчі стверджують: Шуфрич "систематично поширював наративи Кремля. Зокрема, говорив про те, що: "українська держава – штучне утворення", "в України та Росії єдина історія", "українці та росіяни – один народ".

У рамках цієї справи депутата взяли під варту без права внесення застави.

Уже 8 лютого 2024-го Шуфричу повідомили про ще одну підозру – щодо фінансування Росгвардії у Криму.

За даними слідства, він замовляв у неї воєнізовану охорону для своєї елітної нерухомості на території півострова і "тільки за 3 місяці 2016 року підконтрольна йому компанія сплатила за ці послуги понад півмільйона російських рублів".

Сам Шуфрич не вважає себе винним.

Верховна Рада відкликала Шуфрича з посади голови комітету з питань свободи слова, але він і надалі продовжує залишатись депутатом, допоки у його справах не буде обвинувального вироку суду чи він сам не складе мандат.

Наприкінці 2024 року суд дозволив підозрюваному виконувати свої депутатські повноваження, однак, лише у межах СІЗО.

За час перебування у слідчому ізоляторі Шуфрич написав кілька законопроєктів. Зокрема, про вдосконалення захисту прав національних меншин та захисту прав ув'язнених. Однак, жоден із цих документів поки не дійшов до розгляду.

Окрім законів Шуфрич написав і заяву у ДБР на слідчих, через яких "у СІЗО йому 8 місяців не давали дозвіл на медичні маніпуляції".

Апелюючи до стану здоров'я депутата та наголошуючи на "необґрунтованості підозри", захист Шуфрича намагався оскаржити його запобіжний захід.

Наразі депутат продовжує залишатись у СІЗО. Вироку у жодній із вищезгаданих справ поки немає.

Олександр Пономарьов

Довгий час Олександр Пономарьов був не дуже публічним, хоча він – депутат трьох скликань Верховної Ради: спочатку був членом "Партії регіонів", згодом входив до групи "Воля народу", а з 2019-го – до ОПЗЖ.

У парламенті Пономарьов майже не виступав та не раз потрапляв до рейтингів депутатів-прогульників, а увагу ЗМІ привертав зрідка.

Натомість у рідному Бердянську Пономарьов був більш помітною фігурою.

Незадовго до повномасштабного вторгнення журналісти проєкту розслідувань "Схеми" знайшли у Пономарьова російський паспорт та розповіли, як компанії із його орбіти отримали привілейовані позиції під час держзакупівель для "Укрзалізниці" та української армії.

Сам Пономарьов не одразу визнав наявність у себе російського паспорта, але зрештою згадав про нього, хоч і додав, що вважав його анульованим.

На початку повномасштабного вторгнення Бердянська міська рада повідомила про викрадення Пономарьова російськими військовими, нібито, через його "відмову співпрацювати з Росією та підтримку ЗСУ".

Пізніше з'явилась інформація, що Пономарьова у супроводі російських військових "доправили до місцевої лікарні із гострим коронарним синдромом з підозрою на інфаркт".

Загалом в окупованому Бердянську Пономарьов провів майже пів року, а далі, за даними журналістів проєкту "Схеми", виїхав до анексованого Криму, звідки перемістився до Грузії.

До України Пономарьов повернувся 17 січня 2023 року через пункт пропуску "Мостиська", а вже за два дні вперше за час повномасштабного вторгнення відвідав засідання Верховної Ради.

Пономарьов стверджує: із окупованого Бердянська йому допомогли виїхати підрозділи ССО, однак у Силах спеціальних операцій це заперечують.

Перебуваючи в окупованому Бердянську Пономарьов, як виявили журналісти проєкту "Схеми", контактував із представниками ФСБ та окупаційної влади, допомагаючи проводити ремонтні роботи в місті та перезапустив виробництво моторних олив на власних підприємствах, завозячи сировину із РФ та збуваючи готову продукцію країні-агресору

Пізніше це підтвердили і українські правоохоронці, які 24 липня 2023-го повідомили Пономарьову підозру у держзраді через "добровільну співпрацю з агресором". 25 липня депутата взяли під варту без права внесення застави.

Майже за рік розслідування справи щодо Пономарьова завершили і передали її до суду.

Сам підозрюваний усі обвинувачення заперечує і називає їх "політичним замовленням".

Допоки суд не оголосив обвинувальний вирок, Пономарьов продовжує залишатись депутатом, однак жодної законотворчої діяльності не веде, як і не бере участі у голосуваннях парламенту, адже наразі перебуває у СІЗО.

Олег Волошин

Олег Волошин – одне із "нових облич", яке потрапило до нинішньої Верховної Ради під брендом ОПЗЖ.

У минулому він – пресаташе посольства України у Росії та директор Департаменту інформаційної політики українського МЗС.

Як депутат парламенту Волошин був заступником голови Комітету з питань інтеграції України з ЄС та очолював групу із міжпарламентських зв'язків із Сербією.

У 2020-му він заявив, що суверенітет України "відданий повністю зовнішньому управлінню", а "країна, в якій немає суверенітету, не може відновити суверенітет над українським Кримом". Після цього його облили зеленкою просто під стінами Верховної Ради. У відповідь депутат вдарив одного із кривдників в обличчя. Пізніше поліція затримала через напад на Волошина двох осіб.

У січні 2022-го за "сприяння Росії у дестабілізації України" щодо Волошина ввели санкції США, а у лютому того ж року санкції на депутата наклала і Канада. Загалом він фігурує у санкційних списках 5 країн.

Незадовго до повномасштабного вторгнення Волошин із родиною виїхав за кордон. Судячи з Instagram-публікацій його дружини Надії Сасс, спочатку він перебував у Сербії, а згодом у Білорусі.

У січні 2023-го Волошин написав заяву про складання свого депутатського мандату. А вже за два тижні йому оголосили підозру у держзраді. Сам політик звинувачень щодо себе не коментував.

За даними слідства, протягом 2020-2021 років Волошин "активно сприяв вищому військово-політичному керівництву РФ у проведенні масштабної підривної діяльності проти України" та "цілеспрямовано намагався маніпулювати суспільною думкою українських громадян в інтересах країни-агресора".

На початку травня 2023-го справу Волошина передали до суду. Утім, у відкритих джерелах наразі немає інформації щодо того, чи отримав політик обвинувальний вирок.

Від 24 лютого 2023-го Волошин не є депутатом Верховної Ради. Після втечі за кордон він не веде публічної діяльності.

Ілля Кива

Ілля Кива – один із найбільш одіозних депутатів нинішнього скликання парламенту: бійки на трибуні, перегляд фото оголених дівчату сесійній залі, суперечки із журналістами,погрози колегам по парламенту, скандальні переписки, перевдягання у Джокера... Цей список можна продовжувати.

Незадовго до повномасштабного вторгнення Кива виїхав за межі України: спершу опинився в Іспанії, згодом у Росії, де відвідував провладні пропагандистські ефіри.

Ще у перші дні повномасштабного вторгнення ОПЗЖ назвали Киву "провокатором, який намагається завадити мирному процесу і розпалює ворожнечу", а вже невдовзі виключили його зі своєї фракції.

На початку березня 2022-го Киві повідомили про підозру у державній зраді, а ще за кілька тижнів – підозру у пропаганді війни та закликах до насильницької зміни влади.

Сам політик відповів це лайкою та погрозами: "Кожен з вас опиниться на тюремній па***і разом з вашим клоуном лейтенантом Бакановим".

13 листопада 2023 року суд у Львові заочно засудив Киву до 14 років позбавлення волі із конфіскацією майна за трьома статтями Кримінального кодексу, зокрема і про державну зраду.

Розглядали справу формі спеціального судового провадження in absentia (за відсутності обвинуваченого).

На момент оголошення вироку Кива вже не був депутатом: 13 березня 2022-го Рада офіційно забрала у нього мандат на підставі його особистої заяви із проханням про це.

6 грудня 2023-го українські спецслужби взяли на себе відповідальність за вбивство Киви у Підмосков'ї.

Вадим Рабінович

Вадим Рабінович – один із тих, хто стояв біля джерел нині забороненої ОПЗЖ.

Як депутат він запам'ятався своїми резонансними заявами, зокрема, про те, що "в Україні фашизм отримав свій колір – зелений", одіозними діями, зокрема, вмиканням радянських пісень у парламенті, та блокуванням законопроєкту про відкриття ринку землі.

На початку повномасштабного вторгнення виявилось, що Рабінович перебуває в Ізраїлі. У ОПЗЖ стверджували: він не зміг повернутись до України, бо захворів на коронавірус.

Сам Рабінович пояснював свою відсутність у країні так: "Я відлетів 3 лютого на офіційне запрошення парламенту Ізраїлю на зустріч із парламентаріями. Увесь перебіг мого візиту та зустрічі – усе відображено у соцмережах. Після хвороби та операції я не повністю працездатний".

У березні 2022 року Державне бюро розслідувань провело низку обшуків у депутатів ОПЗЖ. У помешканні Рабіновича тоді вилучили три рушниці та великі суми готівки у гривнях та доларах.

У листопаді 2022-го Рабінович втратив свій депутатський мандат на підставі п.4 частини 2 ст. 81 Конституції України (припинення громадянства або виїзд на постійне проживання за межі України – Ред.).

26 липня 2023 року ДБР повідомило Рабіновичу про підозру у державній зраді.

За даними Бюро, він "розповсюджував серед населення та політичного керівництва країн ЄС антиукраїнську пропагандистську інформацію". Повідомлення про підозру Рабіновичу ДБР скерувало запитом до Ізраїлю про міжнародну правову допомогу. Сам політик публічно на обвинувачення на свою адресу не реагував.

На початку серпня суд обрав ексдепутату запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а ще за місяць його оголосили у розшук.

Наприкінці лютого 2024-го справу Рабіновича передали до суду. У публічному доступі немає інформації щодо винесення йому вироку.

Окрім того, на початку 2024-го Національне агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) виявило активи колишнього депутата і підготувало міжнародний запит до Ізраїлю підтвердити інформацію про нерухоме майно та інші його активи в цій країні.

Віктор Медведчук

Віктор Медведчук буводним із головних ідеологів ОПЗЖ, одним із її лідерів та одним із найбагатших депутатів нинішнього скликання парламенту.

У 2019-му році мандат депутата повернув його в активне парламентське життя.

У Раді 9-го скликання Медведчук був членом комітету із питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, національних меншин і міжнаціональних відносин.

У березні 2020-го Медведчук та ціла низка інших депутатів ОПЗЖ з'їздили до Москви. Уже за рік, у лютому 2021-го, щодо кума Путіна спершу ввели санкції, а згодом, у травні того ж року, йому оголосили першу підозру у держзраді та відправили під цілодобовий домашній арешт.

У перші місяці вторгнення Медведчука затримали при спробі втекти з України, а 21 вересня 2022-го Україна передала його РФ у рамках масштабного обміну полоненими.

У Росії кум Путіна дав кілька інтерв'ю пропагандистським ЗМІ, написав статтю, у якій звинуватив Захід і керівництво України "у розв'язуванні війни проти Росії", а також створив свій рух, куди набрав обвинувачених у держзраді політтехнологів та коментаторів, яким вдалось втекти з України.

В Україні за ці роки Медведчуку припинили громадянство, забрали депутатський мандат, позбавили державних нагород, права на адвокатську діяльність та ввели щодо нього санкції.

Майно кума Путіна в Україні арештоване: частині його вже знайшли нових управителів, ще частині ще шукають.

Наразі в Україні щодо Медведчука існують численні підозри. Зокрема, у:

Вироків у жодній із цих справ, судячи із публічної інформації, наразі ще не було оголошено. Медведчук намагається все оскаржити у різних судах та ввадає звинувачення щодо себе "сфабрикованими за наказом української влади".

Ренат Кузьмін

Ренат Кузьмін – посадовець часів Януковича, якому у 2019-му вдалося безперешкодно повернутись у політику.

У період 2010-2014 років Кузьмін спершу був заступником генерального прокурора Віктора Пшонки, а згодом і заступником секретаря РНБО. Утім він запам'ятався не лише цим, а й виконанням "Мурки" на святі у депутата-регіонала Яна Табачника.

Після втечі Януковича Кузьмін намагався стати президентом. Але вже невдовзі його оголосили у міжнародний розшук. В Україні Кузьміна підозрювали в організації незаконного затримання Юрія Луценка та підбурювання судді до обрання ексміністр МВС запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Наприкінці 2016-го під час обшуків у помешканні батька Кузьміна виявили золоту лопату. Сам він назвав це фейком.

У 2019-му Кузьмін зареєструвався кандидатом у депутати, однак після отримання від СБУ інформації, що він не проживав в Україні протягом п'яти років до виборів, ЦВК скасувала його реєстрацію. Кузьмін оскаржив це у суді, знову долучився до виборчих перегонів і вже 29 серпня офіційно склав присягу парламентаря.

У жовтні 2022 року ДБР повідомило Кузьміну про підозру у держзраді.

За даними слідства, напередодні і після початку повномасштабного вторгнення він "розміщував у ЗМІ, соцмережах та на власному сайті пропагандистські матеріали на шкоду Україні". Водночас у ДБР додали, що встановити місце перебування Кузьміна не можуть. Його оголосили у розшук.

Сам політик публічно звинувачення щодо себе не коментував.

Уже за кілька місяців – у січні 2023-го, – на підставі матеріалів СБУ та Державної міграційної служби президент Зеленський припинив громадянство Кузьміна, а Рада після цього достроково забрала у нього мандат.

Ще за кілька місяців – у березні 2023, – суд заочно обрав Кузьміну запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави.

На початку лютого 2024-го ДБР звершило розслідування щодо ексдепутата та передало матеріали справи до суду. Наразі у відкритих джерелах немає відомостей про винесення вироку Кузьміну.

Нині ексдепутат перебуває у Росії, де бере участь у різних заходах, які висвітлюються російськими медіа. Зокрема, "круглому столі", присвяченому обговоренню "майбутнього України".

Тарас Козак

Тарас Козак – один із найближчих соратників Віктора Медведчука, із яким його поєднували спільний бізнес, спільні перельоти та багаторічна дружба, і один зі спонсорів ОПЗЖ, який, зокрема, у 2019-му профінансував партію на 1,6 млн грн.

Незадовго до того, як вдруге стати народним депутатом, Козак зібрав медіа-колекцію із трьох українських інформаційних телеканалів: NewsOne; 112 Україна та Zik. Саме на них у лютому 2021-го наклали санкції РНБО.

У Раді 9-го скликання Козак потрапив до комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, адже цими питаннями займався іще задовго до депутатства. Зокрема, під час роботи у Державній податковій адміністрації Львівщини був заступником її тогочасного начальника – рідного брата Віктора Медведчука Сергія.

Як депутат Козак був не надто публічним та не надто активним: із журналістами спілкувався неохоче, на засіданнях майже не бував, депутатської активності особливо не проявляв.

У 2019 році журналісти проєкту розслідувань "Схеми" виявили, що Козак не задекларував свою цивільну дружину Наталію Лавренюк, а відтак і оформлений на неї бізнес у Росії та її майно в Україні. Сам депутат на прямі запитання журналістів про це уникав відповіді.

У 2020-му стало відомо, що компанії, дотичні до Медведчука і Козака, зводять першу транскордонну канатну дорогу між Росією і Китаєм.

Козак виїхав з України задовго до повномасштабного вторгнення – у лютому 2021 року.

На той момент щодо українського депутата, трьох його телеканалів та літака, яким він користувався, вже були накладені санкції РНБО.

Ще за кілька місяців Козаку підписали підозру у державній зраді та порушенні звичаїв війни.

Після початку повномасштабного вторгнення низку активів Козака заарештували. 10 січня 2023 року президент Зеленський припинив його громадянство, а Рада після цього достроково забрала у нього мандат.

Де наразі перебуває Козак та на якому етапі перебуває розгляд його справи, у відкритих джерелах нині немає інформації.

*****

Представники нині забороненої ОПЗЖ не єдині депутати нинішнього скликання Верховної Ради, кому оголошені підозри у держзраді.

Справи за цією статтею порушені також проти інших парламентарів: Андрія Деркача (позафракційний, позбавлений мандату), Євгенія Шевченка (колишній "слуга народу", нині член депутатської групи "Відновлення України"), Олександра Дубінського (колишній "слуга народу", нині позафракційний), Петра Порошенка (фракція "Європейська солідарність").

Утім, саме серед вихідців із колишньої "Опозиційної платформи – За життя" – найбільше тих, хто отримав подібну підозру. Якщо їх визнають винними, їм може загрожувати до 15 років позбавлення волі.