"Вбивці квіткової повні". Як США намагались стерти з історії шокуючі вбивства племені осейдж

19 жовтня у кінотеатри вийшов останній фільм Мартіна Скорсезе "Вбивці квіткової повні" з Леонардо ді Капріо, Робертом де Ніро та Лілі Гладстон у головних ролях.

BBC Culture досліджує жахливу реальну історію, яка лягла в основу сюжету.

"Вони не пам’ятають", - каже герой Роберта де Ніро у фільмі Мартіна Скорсезе.

Вільям Гейл - прототип заможного власника худоби, який дійсно жив в Оклахомі у 1920-х роках. Він хибно вважає, що племʼя осейдж не згадає, як його членів систематично вбивали через гроші, які вони заробили на праві на видобуток нафти.

Але ця репліка також означає, що про події нещодавньої історії Сполучених Штатів забув і весь світ. Поки у 2017 році не зʼявилось дослідження журналіста і письменника Девіда Гранна "Вбивці квіткової повні: Вбивства осейдж та народження ФБР", яке стало бестселером і надихнуло Скорсезе зняти однойменний фільм.

Поки Гранн писав свою книгу та ще довго після її виходу, найчастіше він отримував коментар - "Не можу повірити, що я ніколи про це не чув", каже письменник BBC Culture.

"Думаю, частково це має ту саму причину, що і самі ці злочини, ця причина - упередження".

Увага! Стаття містить спойлери до фільму "Вбивці квіткової повні".

Ці вбивства та спроба викреслити їх з історії - глибока частина американської культури й історії.

"Американська демократія виникла внаслідок вигнання американських індіанців", - пише історик Єльського університету Нед Блекхок у своїй нещодавній книзі "Нове відкриття Америки: корінні народи та руйнування історії США".

"Вчені говорять про те, що афроамериканське рабство має центральне значення для становлення Америки, але мало хто бачить у такому світлі історію корінних народів Америки", - пише Блекхок.

Вчений намагається змінити це ставлення.

Головна героїня і книги, й фільму "Вбивці квіткової повні" - Моллі Буркхарт (її роль виконала Лілі Гладстон) - жінка із заможної родини осейджів, чия сімʼя постраждала від нападів чи не найбільше: одну сестру застрелили, будинок іншої підірвали бомбою, їхню матір, вочевидь, отруїли.

Пізніше сама Моллі загадковим чином починає тяжко хворіти. Її історія - трагічний приклад атмосфери терору, яка панувала у 1920-ті в Оклахомі і яку пізніше намагалися приховати.

Позбавлення корінного населення власності на землю почалося ще з Колумба і тривало сотні років.

У XIX столітті уряд США змусив осейджів залишити їхню землю в Канзасі, і вони переїхали до Оклахоми, де у XX столітті нафта зробила їх неймовірно багатими.

Навіть тоді уряд США називав багатьох представників корінних народів "некомпетентними", часто керуючись лише тим, який відсоток індіанської крові вони мали.

Щоб наглядати за тим, як осейджі витрачають власні гроші, влада призначала їм опікунів, часто корумпованих. На початку фільму Скорсезе ми бачимо, як Моллі зустрічається з опікуном, хоча вона сама надзвичайно розумна та здібна.

Як і книга, фільм ретельно зображує насичену подіями особисту історію Моллі та культурні упередження, які сприяли злочинам.

На відміну від книги, яка побудована як детектив, фільм майже одразу розкриває імена вбивць, і текст далі містить спойлери.

На початку 1920-х Вільям Гейл був впливовою людиною в окрузі Осейдж. Він також був продажною людиною, яка не вважала корінних американців повноціними людьми, але водночас прикидалась їхнім другом і благодійником.

Гейл заохочує свого не менш жадібного племінника, ветерана Першої світової війни Ернеста Буркхарта (Леонардо Ді Капріо) одружитися з Моллі.

Режисер не дає одразу відповіді на питання, чи Ернест щиро кохає Моллі, чи хоче одружитися з нею лише через гроші, чи й те, і друге. Моллі теж ставить собі ці запитання.

Скорсезе, використовуючи ефект архівних кадрів, показує, як білі мешканці міста були обурені багатством осейджів, як їх дратувало, що вони мали особистих шоферів, а їхні жінки вбиралися у модні хутра та коштовності.

Сама Моллі носила традиційне пончо і жила простим життям, хоча у неї був великий будинок і слуги.

У своїй книзі Гранн згадує статтю з журналу Harper's 1920 року під назвою "Дивіться, багатий індіанець!", в якій автор описував дивацтва "червоних мільйонерів".

Інша типова для тих часів стаття у туристичному журналі 1922 року називалася "Наші плутократи - індіанці осейдж".

Вони знали, але мовчали

Попри зверхнє ставлення багато білих людей одружувалися з представниками племені осейдж, але їхні мотиви часто були далекі від добрих.

Коли уряд США виділив осейджам земельні ділянки в Оклахомі, члени племені зберегли за собою право на прибуток від нафти, headright. Його не можна було продавати, лише успадкувати.

Одруження з представниками племені, щоби отримати спадок, було способом, яким білі люди намагалися заволодіти нафтовими грошима.

Як розповідає Гранн BBC Culture, "Ці злочини мали особливо диявольську природу, тому що в них також брали участь люди, які одружувалися з представниками племені, вдаючи, що кохають їх, і водночас планували їхнє вбивство".

Плануючи вбивство у фільмі, Хейл прямо висловлює думку, що осейджі не варті своїх грошей і, зрештою, не варті свого життя.

Хейл такий був не один.

"Що більше я занурювався в цю історію, тим більше розумів, що це це була ціла культура вбивства й співучасті", - каже Гранн.

"Я знайшов докази того, що лікарі вводили отруту. Я знайшов докази того, що у похоронних бюро маскували сліди від кульових поранень. Деякі з опікунів, правоохоронців і прокурорів брали у цьому участь або не розслідували ці злочини, багато інших були співучасниками їхнього мовчання".

Перевага білої раси - одна з ключових тем фільму. Він також зображує погром у Талсі у 1921 році, який відбувся водночас із вбивствами осейджів, коли білі спалили вщент Блек Уолл Стріт - процвітаючий квартал чорношкірих.

Ще одним епізодом фільму є парад на головній вулиці міста, під час якого члени Ку-клукс-клану у мантіях і капюшонах крокують слідом за групою жінок, що несуть плакат із написом "Індіанські матері ветеранів".

Сцена є свідченням того, наскільки кричущим і вкоріненим у суспільство було домінування білих.

Коли вбивства осейджів досягли тривожного рівня, за справу взялося ФБР.

Незабаром історія отримала всенародний резонанс. Коли Гейла визнали винним у вбивстві, New York Times написала статтю із промовистим заголовком. Увага знову була прикута до білих злочинців, а не їхніх жертв: "Король Осейдж-Гіллз" винний у вбивстві: Гейла, скотаря і ковбоя засудили за вбивство індіанця".

Але чому таку гучну історію, хоч якою спотвореною вона не була, так швидко забули?

Тара Демрон, програмна директорка "Меморіалу Білого Волосся", який досліджує історію осейджів, і сама представниця народності осейдж, каже BBC Culture, що стирання памʼяті "є загальним ставленням до корінних американців - їхню історію не викладають, не враховують, їхні голоси замовчують".

Корінні племена, каже вона, "мають вибудовувати стосунки з кожним новим урядом США, через угоди. Те, що сталося з народом осейджів у цей жахливий час нашої історії, є частиною американської історії, і цю історію потрібно розповідати".

Як фільм, так і книгу "Вбивці квіткової повні" тепер можна вважати частиною культурного переосмислення.

У 2011 році уряд США виплатив племені осейдж 380 мільйонів доларів, закривши 12-річний позов, який корінна народність порушила проти влади за неправильне управління коштами племені.

У заяві Міністерства внутрішніх справ, яка оголошувала рішення, йдеться, що врегулювання свідчить про "підтримку президентом Обамою політики примиренню та розширенню можливостей індіанських націй".

Теперішній міністр внутрішніх справ США Деб Хааланд є першим в історії членом уряду індіанського походження, що є ще однією ознакою змін.

Утім, дещо вже ніколи не вдасться виправити.

Дослідження Гранна виявило чимало вбивств осейджів, які залишились не розслідуваними і, вочевидь, вже ніколи не будуть розкриті.

"Багато вбивць вийшли на свободу, - каже Гранн, тому що ФБР "насправді не розкрило цю набагато глибшу й темнішу змову, яка існувала в суспільстві".

Свідки вже мертві, а злочини часто не фіксувалися. "Тепер вже просто неможливо знайти докази, щоби довести, хто був злочинцем", - каже Гранн.

Проте, як нагадують нам фільм і книга, про ці злочини можна розповідати і зберегти про них памʼять.

З моменту виходу книги Гранна, Демрон помічає, що обізнаність суспільства про цей період історії помітно зросла.

Вона каже: "Я сподіваюся, що культурне ставлення змінилося, але яким буде його вплив ще належить побачити".

Фільм "Вбивці квіткової повні" у прокаті з 19 жовтня.